ПОСТАНОВА              

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2011 року                                                                                                            Справа № 2-а-844/11

Суддя Зарічненського районного суду Рівненської області Зейкан Н.М., розглянувши в порядку  скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -    

                                                            В С Т А Н О В И В:

Позивачка 01.04.2011 року звернулась до суду із позовною вимогою про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області провести перерахунок, нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком на підставі статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 01 жовтня 2010 року та виплачувати в подальшому з урахуванням проведеного перерахунку.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що вона є дитиною війни і перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію. Вважає, що відповідач нараховує і виплачує їй пенсію у  неналежному розмірі та не у відповідності із вимогами ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”

13.04.2011 року від відповідача надійшли заперечення проти позову, у яких просить відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 повністю у зв’язку з безпідставністю.

Посилається на те, що до цього часу не приведені у відповідність положення Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, після визнання їх неконституційними та відсутність нормативного акту про відновлення дії цього закону у редакції чинній до внесення змін, тому порядок обчислення розмірів пенсії, розміру надбавки встановленої категорії громадян “дітей війни” залишився неврегульованим.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.   

Суддя, вивчивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.   

Судом встановлено, що  позивачка  народилась ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років є дитиною війни. Отже,  є дитиною війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідчені серії НОМЕР_1 (а.с.6) та  паспортом позивача (а.с.4). Виходячи із цього, позивач має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна  соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Дію зазначеної статті було зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 р. № 3235-IV. Законом України “Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 року дію статті 6 відновлено (з 02.04.2006р.)  у зв'язку з виключенням пункту 17 статті 77 Закону України від 20.12.2005 р.  N 3235-IV. Таким чином, позивач з 02.04.2006 року по 31.12.2006 року має право на підвищення розміру пенсії відповідно до ст. 6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

У відповідності із пунктом 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.06 р. № 489-V дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2007 рік з урахуванням          ст. 111 Закону № 489-V, яка передбачала, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

 Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп2007 були визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 та ст. 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”. А отже, з 09.07.2007року дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було відновлено в повному обсязі. Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Отже  з 09.07. по 31.12.2007 року позивач має право на підвищення розміру пенсії відповідно до ст. 6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.  

Щодо дії у 2008 р. ст. 6 Закону №2195-IV, то Законом України "Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. передбачена інша редакція наведеної статті: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни". Положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.07р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України  від 22.05.08р. №10-рп/2008. Згідно п. 6 резолютивної частини вказаного рішення,  рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Величиною мінімальної пенсії за віком,  від якої має бути фактично обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, є встановлений законом прожитковий мінімум.

Пунктом 8 Постанови КМ України від 28.05.2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні. Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, суд не визнає переконливими і вони не дають підстав для відмови в позові. По-перше, у Законі №2195-IV не обумовлено проведення спірної виплати наявністю бюджетних коштів та передбаченням таких видатків законом про Державний бюджет на конкретний рік, а в ст.7 Закону №2195-IV міститься посилання лише на джерело, з якого забезпечується фінансування державних соціальних гарантій передбачених цим Законом - кошти Державного бюджету України. По-друге, суд враховує практику Європейського Суду  з прав людини, в рішенні якого у справі "Кечко проти України" зазначено, що Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п.26).

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із зазначеного принципу покладення обов’язку доказування, відповідач не довів правомірність його дій.

Оскільки при розгляді справи було встановлено, що відповідач нараховує та виплачує пенсію позивачеві всупереч вимогам ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, тому дії відповідача у відмові в проведенні перерахунку та виплаті пенсії є протиправними, а тому його слід зобов’язати провести перерахунок та виплату позивачу  державної соціальної допомоги відповідно до вимог ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 01.10.2010 року по 01.04.2011 року, з врахуванням вже проведених виплат.  

Також суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо нарахування та виплати оспорюваної допомоги в подальших періодах відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки предметом судового захисту можуть бути невизнані, порушені або оспорювані права, свободи чи інтереси особи, а наявність таких обставин у майбутньому встановити неможливо.

Керуючись ст.ст.2, 17, 18, 99, 183-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, суд, -    

П О С Т А Н О В И В  :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов’язати управління  Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1  підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 01.10.2010 року по 01.04.2011 року, із врахуванням вже проведених виплат.  

В задоволенні  решти позовних вимог відмовити.

Копію постанови направити сторонам для відома

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Зарічненський районний суд  Рівненської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: