Апеляційний суд Рівненської області

______________________________________________________________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

03 червня 2011 року                                                                                           м. Рівне

Колегія суддів  судової палати з розгляду  цивільних справ апеляційного суду Рівненської області  в складі   суддів                                      Боймиструка С.В., Мельника Ю.М., Рожина Ю.М.,              

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України  в Зарічненському  районі  Рівненської області на постанову  Зарічненського районного суду від  21 квітня  2009 року у справі за позовом  ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі  Рівненської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дітям війни та зобов’язання вчинення певних дій,

                                                              ВСТАНОВИЛА :

          Постановою Зарічненського районного суду від  21 квітня  2009 року  дії  відповідача  по невиплаті позивачеві підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  визнано протиправними та зобов’язано відповідача провести нарахування та виплату із 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року  підвищення до пенсії  з урахуванням вже виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.          

          В апеляційній скарзі на постанову суду відповідач вказує на її незаконність. Зазначає, що всі кошти отримані із Держбюджету на ці цілі виплачені дітям війни, а тому  вважає свої дії правомірними. Просив оскаржувану постанову скасувати та  відмовити позивачеві в позові.

          Колегія суддів відповідно до ч.1 ст.195 КАС,  переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і не вбачає підстав для її задоволення.

          Судом першої інстанції  вірно встановлено , що позивач  знаходиться на обліку у відповідача  і згідно  ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання від відповідача надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

          При цьому місцевий суд обґрунтовано врахував , що   рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону  "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими було зупинено у 2007 році дію ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" та врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 № 10-пр/2008 визнано неконституційними зміни до ст.6  ЗУ  "Про соціальний захист дітей війни", що внесені п. 41 розділу 2 ЗУ " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " від 28 грудня 2007року.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.                                                                                                    

Із урахуванням зазначеного суд прийшов до вірного висновку, що з моменту визнання неконституційними законів , які зупиняли дію ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни"  і до кінця року, тобто з 9 липня по 31 грудня 2007 року та  з 22 травня по 31 грудня 2008 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та виплачувати  надбавку до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону  "Про соціальний захист дітей війни".

Окрім того,  колегія суддів прийшла до висновку, що місцевий суд відповідно до  аналогії закону, згідно ч.7 ст. 9 КАС  правильно застосував до спірних правовідносин мінімальний розмір пенсії за віком визначений  в ст.28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.          

На застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду, як  передбачено ст.100 КАС ,  відповідач в апеляційній скарзі  не наполягав, тому постанова суду першої інстанції в цій частині не була предметом апеляційного перегляду.

Враховуючи те, що  постанова місцевого суду була ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права , а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, колегія суддів підстав для  задоволення апеляційної скарги не вбачає.                    

Керуючись  ст. 197,  п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200,  п.1 ч.1 ст. 205,  ст.206 КАС України ,   колегія суддів,                                                                                                                                                     УХВАЛИЛА:                                                            

Апеляційну  скаргу управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі   відхилити, а постанову Зарічненського районного суду від  21 квітня  2009  року - залишити без змін.                              

Ухвала  суду апеляційної інстанції  набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання  нею законної сили .

          Судді:

___________________________________________________________________________________________                    Справа № 22-а-1527-11                                             Головуючий в суді 1 інст. Березюк О.Г.

                                                                                   Суддя доповідач Боймиструк С.В.