Справа № 2- 2836 /11

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

12 травня 2011 року             Приморський районний суд  м. Одеси у складі:

головуючого судді Бондаря  В.Я.

при секретарі          Макаренко Я.С.,                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю 3-ї особи  - Публічного  Акціонерного Товариства «Комерційний Банк «Хрещатик»про стягнення грошових коштів та моральної шкоди    

                                                     ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, та просить стягнути на її користь грошові кошти у сумі 1 508 445,52 гривень, що складається з списаних  з депозитного вкладу  1 249 684,13 гривень, та не отриманих відсотків за внеском  у розмірі 258 761,39 гривень; суму завданої моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень. При цьому посилається на те, що 20 червня 2008 року між ВАТ КБ «Хрещатик»та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 727, відповідно до якого третьою особою - ВАТ КБ «Хрещатик»надано ОСОБА_2 кредит в сумі 200 000,00 доларів США, що еквівалентно 970 500,00 гривень за курсом НБУ станом на 20 червня 2008 року,  строком на 24 місяці, зі сплатою 14,5 відсотків річних, та строком повернення 19 червня 2010 року. 20 червня 2008 року між  нею та  ВАТ КБ «Хрещатик»  був укладений договір застави майнових прав №37/08, відповідно до якого ВАТ КБ «Хрещатик»прийнято в заставу майнові права на грошові кошти, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку №НОМЕР_1 в сумі 222 500,00 доларів США, відкритому в Одеській філії  ВАТ КБ «Хрещатик»згідно договору банківського вкладу №D-615  від 10 червня 2008 року. 20 червня 2008 року між ВАТ КБ «Хрещатик»та нею укладено Додаткову угоду №4 до договору банківського вкладу №D-615, згідно з якою її грошові кошти, які перебували на  депозитному рахунку, з 20 червня 2008 року по 19 червня 2010 року є забезпеченням повернення  кредиту, отриманого ОСОБА_2 у ВАТ КБ «Хрещатик», по кредиту  від 20 червня 2008 року. ОСОБА_2  самостійно здійснював погашення зазначеного кредиту лише на протязі перших семи місяців, до 01.12.2008 року, у сумі  41 732,00 доларів США. 19 червня 2010 року, строк дії кредитного договору сплив. З 30.12.2008 року погашення зазначеного кредиту проводилось шляхом одностороннього списання ВАТ КБ «Хрещатик» коштів з її депозитного рахунку, та, станом на  19.06.2010 р., зобов'язання  ОСОБА_2, за кредитним договором погашені. З її депозитного рахунку загалом  було списано 158 268,00 доларів США. Також, з вини відповідача, вона не отримала проценти за депозитним вкладом в зв'язку зі списанням грошових коштів в рахунок погашення кредиту, на суму 258 761,39 гривень, які вона розцінює як збитки, завдані відповідачем у зв’язку з неналежним невиконанням умов кредитного договору. Також, діями відповідача їй завдана моральна шкода, яку вона оцінює у розмірі 50 000 гривень,  що виразилось в неотриманні процентів за депозитним банківським рахунком, через що вона не мала можливості вільно розпоряджатися своїм рахунком.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила суд його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали, просили суд у його задоволенні відмовити.

Представник  ВАТ КБ «Хрещатик»за довіреністю ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, оскільки вважає, що відповідачем заборгованість погашена на підставі протоколу про погашення боргу від 31.03.2010р.;    надавав в ході судового розгляду справи письмові пояснення, в яких виклав підстави та послідовність списання коштів з вкладного (депозитного) рахунку позивача  у рахунок погашення заборгованості відповідача ОСОБА_2 перед ВАТ КБ «Хрещатик».

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, представника 3-ї особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 червня 2008 року між ВАТ КБ «Хрещатик» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 727, відповідно до якого ВАТ КБ «Хрещатик»надано ОСОБА_2 кредит в сумі 200 000,00 доларів США, що еквівалентно 970 500,00 гривень за курсом НБУ станом на 20 червня 2008 року,  строком на 24 місяці, зі сплатою 14,5 відсотків річних, та строком повернення 19 червня 2010 року.

                                                  (а.с.7-8)

Згідно до договору №D-615 банківського вкладу, укладеного 10.06.2008р.  між позивачем та ВАТ КБ «Хрещатик», банк прийняв грошові кошти позивача у сумі 88 000 доларів США на вкладний (депозитний) рахунок, на термін з 10.06.2008р. по 15.06.2009р.  зі сплатою доходу у розмірі 12% річних

                                                 (а.с.45-46)

20 червня 2008 року між ВАТ КБ «Хрещатик»та позивачем  був укладений договір застави майнових прав №37/08, відповідно до якого ВАТ КБ «Хрещатик», з метою забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2, за договором кредиту від №727 від 20.06.2008р., прийнято в заставу майнові права на грошові кошти, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку №НОМЕР_1 в сумі 222 500,00 доларів США, відкритому в Одеській філії  ВАТ КБ «Хрещатик»згідно договору банківського вкладу №D-615  від 10 червня 2008 року.

                                                       (а.с.9)

20 червня 2008 року між ВАТ КБ «Хрещатик»та позивачем   укладено Додаткову угоду №4 до договору банківського вкладу №D-615, згідно з якою грошові кошти позивача, які перебувають на  депозитному рахунку, з 20 червня 2008 року по 19 червня 2010 року є забезпеченням повернення  кредиту, отриманого ОСОБА_2 у ВАТ КБ «Хрещатик» по кредиту  від 20 червня 2008 року.

                                                       (а.с.10)

Згідно  листа Одеської філії ВАТ КБ «Хрещатик», за кредитним договором №727 від 20.06.2008р. ОСОБА_2, за період з червня 2008р. по червень 2010р. сплачено кредит у сумі 41 732 доларів США та відсотки в сумі 30 001 доларів США; зобов’язання виконані повністю.

                                                                                    (а.с.53)

Згідно листа Одеської філії ВАТ КБ «Хрещатик №11/359 від 22.03.2011р., за період з червня по червень 2010р. ОСОБА_2 було повернуто кредит у сумі 41 732 доларів США та сплачені відсотки за користування кредитом в сумі 30 001,17 доларів США. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №727 від 20.06.2008р. було списано з депозитного рахунку майнового поручителя за кредитом ОСОБА_1 суму кредиту у розмірі 158 268 доларів США та відсоток у сумі 1 678,27 доларів США; зобов’язання виконані повністю.

                                                      (а.с.63)

Пунктом 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, згідно із ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного  кодексу України, передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до ст.1 Закону України «Про заставу»,  застава  -  це  спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено   законом.   В силу застави кредитор (заставодержатель) має право  в  разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з  вартості заставленного майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно до ст.11 «Про заставу», заставодавцем може бути як сам боржник,  так  і  третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника заставодавцем (майновим поручителем). Тобто у цьому випадку виникає сингулярне правонаступництво. На відміну від універсального правонаступництва, у сингулярному до нового кредитора переходять не всі права, а тільки передбачені законом чи договором.

Обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні, наведено у ст. 514 ЦК України. Згідно цієї статті, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Ні договором застави майнових прав №37/08 від 20 червня 2008 року, ні Законом України «Про заставу»це питання окремо не врегульовано.

        Згідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

       Третьою особою, як первісним кредитором, позивачу був  наданий лист №11/359 від 22.03.2011р.в якому зазначалось, що за період з червня по червень 2010р. ОСОБА_2 було повернуто кредит у сумі 41 732 доларів США та сплачені відсотки за користування кредитом в сумі 30 001,17 доларів США. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №727 від 20.06.2008р., було списано з депозитного рахунку майнового поручителя за кредитом ОСОБА_1 суму кредиту у розмірі 158 268 доларів США та відсоток у сумі 1 678,27 доларів США. Зобов’язання виконані повністю. Тобто позивачем виконано обов’язок по погашенню заборгованості відповідача перед третьою особою на загальну суму 159 946,27 США,   у зв’язку з чим суд вважає, що до позивача перейшло право вимоги відносно відповідача за кредитним договором № 727 від 20.06.2008р., на вказану суму. Відповідачем заборгованість перед третьою особою у розмірі 159 946,27 США не заперечувалась.

Згідно до умов кредитного договору  № 727 від 20.06.2008р., банку належать, зокрема, права на своєчасне повернення суми кредиту, право стягнення пені та штрафів за несвоєчасне виконання зобов’язань, що виплавають з договору кредиту.    Згідно до листа банку, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №727 від 20.06.2008р., було списано з депозитного рахунку майнового поручителя за кредитом ОСОБА_1 суму кредиту у розмірі 158 268 доларів США та відсоток у сумі 1 678,27 доларів США, що включає в себе в повному обсязі реалізацію вищевказаного права.  

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача –майнового поручителя списаних банком грошових коштів на  загальну суму 159 946,27 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.05.2011р. становить   1 274 771,77 гривень (159 946,27х7,97=1 274 771,77), обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується заперечень відповідача, відповідно до яких ним нібито погашена заборгованість на підставі протоколу погашення боргу від 31.03.2010р., суд виходив з наступного.

Суд критично розцінює вказаний протокол  як  доказ, підтверджуючий погашення відповідачем заборгованості перед позивачем, оскільки, по-перше,  з тексту протоколу не вбачається, за яким саме зобов’язанням відповідач погашає заборгованість, по-друге, сума заборгованості, вказана в протоколі перед позивачем значно перевищують компенсацію, яку нібито відповідач передав позивачу, по-третє, з нього не випливає, що відповідач здійснив таки передачу грошей, і по-четверте, протокол був складений 31.03.2010р., тобто тоді, коли зобов’язання від третьої особи до позивача ще не перейшли, а тому заборгованості відповідача перед позивачем ще не виникло. Інші  докази, підтверджуючих цей факт, в матеріалах справи відсутні.

           Що стосується позовних вимог про стягнення суми відсотків у розмірі 258 761,39 гривень як не отриманих доходів (упущеної вигоди), суд виходив з наступного.

На підставі ч. 1 ст. 22 ЦК України,  особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

          Позивачем не доведено, яке саме суб’єктивне право було порушено з боку відповідача, та у яких саме правовідносинах, тому суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення 258 761,39 гривень як не отриманих доходів (упущеної вигоди), у суду не має. Також позивачем не наведено доказів порушення з боку ОСОБА_2 зобов’язань, які виникли з договору застави відносно майнового поручителя.

          Крім того, підставою для звернення стягнення третьою особою на предмет застави майнових прав у розмірі 159 946,27 доларів США , в результаті чого позивач не отримав грошову суму у вигляді відсотків за депозитним вкладом на загальну суму 258 761,39 гривень є не порушення суб’єктивного права позивача з боку відповідача, а є  наслідком  реалізації третьою особою належного їй права за договором застави майнових прав №37/08 від 20 червня 2008 року .  Позивач добровільно передав у заставу належні йому майнові права та передбачав можливість настання ризиків за цим договором у вигляді примусового стягнення на грошові кошти, що знаходились на депозиті.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зокрема п. 4 вказаної постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Постановою передбачено, що оскільки відшкодування моральної шкоди регулюється законодавчими актами, то необхідно з’ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Враховуючи, що позивачем не обґрунтовано, в чому полягла завдана моральна шкода, що також не підтверджується матеріалами справи,  причинний зв'язок між її завданням позивачу та  неправомірними діями відповідача, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди  у розмірі 50000 гривень також слід відмовити.

Крім того, у судовому засіданні доведено, що  позивач поніс додаткові витрати по сплаті державного мита та  витрат на ІТЗ судового процесу, які, згідно до ст.88 ЦПК України, підлягають стягненню на її користь з відповідача.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд , -

                                                        ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1 274 771 (один мільйон двісті сімдесят чотири тисячі сімсот сімдесят одну) гривню, 77 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір  в розмірі 1700 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів  з дня його проголошення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя                                                            В.Я. Бондар