Справа № 2-а-633/11

ПОСТАНОВА

іменем України

12 травня 2011 року Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

          головуючого судді    -   Ємельянової Л. В.

  при секретарі Середі Л. А.,

  з участю представника позивача ОСОБА_1

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора ДПС відділу ДАІ Солом’янського РУ ГУМВС України в м.Києві Кравчука Юрія Анатолійовича,про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, вказуючи, що 19 лютого 2011 року інспектором ДПС відділу ДАІ Солом’янського РУ ГУМВС України в м.Києві Кравчуком Ю.А. винесено постанову серії АА1 № 114864 про притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушень, передбачених ч.4 ст.121, ч.1 ст.122 КУпАП, за те, що він 19.02.2011р. о 09 год. 02 хв. в м.Києві на Жулянському шляхопроводі керував транспортним засобом марки „Мазда” н/з НОМЕР_1 з не пристебнутим ременем безпеки та перевищив встановлене обмеження швидкості руху більш як на 20 кілометрів на годину, та піддано штрафу в розмірі 255 гривень.

Постанову вважає незаконною, оскільки правил дорожнього руху він не порушував. Рухався в межах допустимої швидкості, на його вимогу пред’явити зафіксовані показники руху його автомобіля, інспектор продемонстрував йому на моніторі приладу „Візир” одночасно три автомобілі, один з яких належав йому, при цьому швидкість автомобілів коливалась від 67 до 89 км/год. Ремінь безпеки він відстебнув після того, як інспектор подав йому знак про зупинку транспортного засобу. Дії відповідача вважає протиправними, тому протоколи та постанову про накладення адміністративного стягнення просить скасувати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, просить задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення по слідуючих підставах.      

Постановою про адміністративне правопорушення серії АА1 № 114864 від 19 лютого 2011 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 19.02.2011р. о 09 год. 02 хв. в м.Києві на Жулянському шляхопроводі, керуючи автомобілем „Мазда” н/з НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 89 км/год при обмеженні швидкості 60 км/год, також під час руху не був пристебнутим ременем безпеки, чим порушив вимоги пунктів 2.3, 12.4 Правил дорожнього руху України.

В обгрунтування вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушень, передбачених ч.4 ст.121, ч.1 ст.122 КУпАП, додано протоколи про адміністративне правопорушення серії АА1 № 416512 від 19.02.2011р., в якому зазначено, що швидкість вимірювалась приладом “Візир 0810703” та АА1 № 416513 від 19.02.2011р., з яких вбачається, що вини у вчиненні правопорушень ОСОБА_2 не визнав.

Відповідно до п.п.20.1, 20.2 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої Наказом №111 МВС України 27.03.2009р., технічні засоби для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, прилади для виявлення підробок у документах застосовуються згідно з інструкціями, методичними рекомендаціями про порядок їх використання. Працівники підрозділів ДПС, яким видають технічні засоби та прилади, персонально відповідають за їх цілісність та працездатність. Забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув, а також передавати такі прилади для користування безпосередньо на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну.

Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень правил дорожнього руху необхідно мати відомості про співробітників, які проводять фотофіксацію, та документацію, яка підтверджує сертифікацію даного приладу.

У постанові відсутні вказівки про те, хто проводив фотофіксацію, відсутні самі знімки, немає підтвердження того, що прилад “Візир 0810703” сертифікований.

В ході розгляду справи відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів про технічний засіб “Візир 0810703”, реквізити документів про допуск даного виду засобу вимірювальної техніки до використання та документ, що підтверджує метрологічний контроль даного приладу відповідно до Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність” та відомості про співробітників, які несли в той час службу в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в м.Києві на Жулянському шляхопроводі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам вказаної норми процесуального права відповідач не наводить жодних належних доказів щодо правомірності винесеного ним оскаржуваного рішення.  Будь-які інші докази, передбачені ст.251 КУпАП, які б встановлювали наявність адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_2 у його вчиненні, в матеріалах справи відсутні.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Враховуючи той факт, що позивач своєї вини при складанні протоколу не визнав, інспектор зобов’язаний був опитати свідків. В протоколі відсутні відомості про свідків правопорушення. Також інспектор ДПС не врахував доказів, на які посилався ОСОБА_2, та не зазначив мотиви їх відхилення.

В протоколах про адміністративне правопорушення та постанові про накладення адміністративного стягнення відсутні посилання на конкретні докази, які стверджували б порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху. В ході розгляду справи відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.4 ст.121, ч.1 ст.122 КУпАП.

За таких обставин позов підлягає до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.7-12, 17, 18, 158-163 КАС України, суд –  

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову серії АА1 № 114864 від 19 лютого 2011 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.121, ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.  

Суддя:ОСОБА_4