Справа №  2-а-2826/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          10 травня 2011 року, о 13 годині 10 хвилин, суддя Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим Деменок С.В., розглянувши позовну заяву    ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення не донарахованої державної щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни» за період з 04.09.2010 року,

                                                    ВСТАНОВИВ:

            04.03.2011 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Сімферополя АР Крим щодо нарахування і виплати їй державної соціальної допомоги як дитині війни, зобов’язати провести перерахунок та виплату не донарахованої державної щомісячної соціальної допомоги по 31.12.2010 року.   

           Відповідно до вимог ст.183-2 КАС України, справа розглядається у порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

           Відповідач у встановлений КАС України строк не надав заперечення проти позову.  

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

           Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

ОСОБА_2 народилась у 1941 році, що підтверджується паспортом, тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років. Відповідно, вона є особою, яка віднесена до категорії дітей війни.

Розмір соціальної допомоги, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», становить 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У позовній заяві позивачка просить зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити на її користь державну соціальну допомогу, зазначаючи конкретний її розмір.

             Суд в цій частині позовні вимоги задовольняє частково, і зобов’язує відповідача нарахувати і виплатити допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у порядку, передбаченому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У задоволенні позову у частині виплати у визначеному розмірі - суд відмовляє, оскільки відповідачем ці виплати нараховані не були, а суд не може перебрати на себе функції здійснення нарахувань до пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.                      

           З матеріалів справи вбачається, що позивачці виплачувалась допомога як дитині війни, проте у розмірі, меншому, ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          Відповідно до вимог ч.2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін.           

             За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: нарахуванню та виплаті підлягає щомісячна державна соціальна допомога як дитині війни, передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 04.09.2010 року по 10.05.2011 року, з вирахуванням виплаченої відповідачем за цей час позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.

           Суд вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині визнання бездіяльності відповідача неправомірною, у зв’язку з чим, у цій частині позову необхідно відмовити.

Судові витрати суд розподіляє у порядку ч.3 ст. 94 КАС України.

На підставі ст.ст. 8, 19, 22, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст.ст. 7, 9, 11, 94, 104, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

                                                     ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення не донарахованої державної щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни» за період з 04.09.2010 року - задовольнити частково.

           Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_2 недоотриману щомісячну державну соціальну грошову допомогу як дитині війни на підставі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 04.09.2010 року по 10.05.2011 року, з урахуванням вже виплачених сум за цей період.

            Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 01 (одна) грн. 70 копійок.

            В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.            

          Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим зобов’язане виконати постанову негайно.

            На постанову може бути подана апеляційна скарга до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Центральний районний суд м. Сімферополя у порядку ст. 186 КАС України шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту отримання постанови.

            Суддя