Справа № 2-а-2266/11

ПОСТАНОВА

Іменем     України

"30" травня 2011 р.                                        Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді                     Кривенка Д.  Т.

за участю секретаря                                        Марчук Н.А.,

              розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Липовець адміністративну  справу  за  позовом ОСОБА_1 до Липовецького ВДАІ, начальника Липовецького ВДАІ Березюка Олександра Леонідовича про скасування постанови серія АВ1 №006792 в справі про адміністративне правопорушення від 27.04.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_1 звернувся до Липовецького районного суду Вінницької області, як до адміністративного суду, із адміністративним позовом, до Липовецького ВДАІ, начальника Липовецького ВДАІ Березюка Олександра Леонідовича про визнання протиправною та скасування постанови серія АВ1 №006792 в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.140 КУпАП від 27.04.2011 року, мотивуючи тим, що вищевказана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою що підлягає скасуванню, оскільки винесена з грубим порушенням норм КУпАП. Крім того, посадовою особою Державтоінспекції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та розгляді справи і винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення не було взято до уваги, що він не є суб’єктом даного адміністративного правопорушення, що виключає в його діях склад адміністративного правопорушення.

          В судове засідання позивач не з’явився, однак надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі,  просить суд позов задоволити та розгляд справи проводити у його відсутності.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить розписка про вручення судової повістки, -  в судове засідання не з'явився повторно, про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до ч.4 ст.128 КАС України,  у разі неприбуття відповідача суб’єкта владних  повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Оскільки позивач, скористався своїм правом врегульованим ч.4 ст.122 КАС України, відповідач належно повідомлений не з’явився в судове засідання без поважних причин, тому суд вважає, що за даний обставин, розгляд справи  можливо провести в даному судовому засіданні та вирішити її на підставі наявних у ній доказів.  

Вивчивши та дослідивши зібрані у справі докази та давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії, дій чи бездіяльності.

Пунктом 2 частини 1 статті 18 КАС України закріплено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Тобто, встановлені судом правовідносини за своїм предметом підсудні Липовецькому районному суду Вінницької області як адміністративному суду, який є повноважним  у розгляді та вирішенні  даного спору.

Судом  встановлено, що 20 квітня 2011 року інспектором з дізнання Липовецького ВДАІ лейтенантом міліції Дудник А.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення серія АВ1 №215570 відносно гр. ОСОБА_1 за ч.1 ст.140 КУпАП, в зв’язку із тим, що 20.04.2011 року о 16 годині 10 хвилин при перевірці залізничного переїзду на 91 км було встановлено, що ОСОБА_1, працюючи на посаді електромонтера ЕЧС-3, допустив порушення правил щодо забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні залізничного переїзду, а саме: не замінив в установлений термін зіпсованих електроламп освітлення залізничного переїзду, чим порушив ДСТУ 3587. Копію протоколу вручено правопорушнику, про що у відповідній графі  проставлено його підпис.

На підставі вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, 27.04.2011 року начальником Липовецького ВДАІ капітаном міліції Березюком О.Л. було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серія АВ1 №006792, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу  в сумі 1020 гривень. Копію постанови  ОСОБА_1 отримав 27.04.2011 року, що стверджується його підписом.

          Встановлені судом правовідносини  регулюються нормами Кодексу України про адміністративне правопорушення  та положеннями закону України про забезпечення безпеки дорожнього руху.

          Згідно із ст.. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.  

Інструкція з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затверджена наказом МВС № 77 від 26.02.2009 року, за адміністративні   правопорушення,  закріплює, що  начальник або заступник начальника відділення (відділу , управління, Департаменту), командир або заступник командира окремого підрозділу  Державтоінспекції  МВС, начальник відділу внутрішніх справ або особа, що виконує його обов’язки мають право від імені органів Державтоінспекції  МВС розглядати справи  про   адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення,  передбачені  статтями 80 і 81, статтею 124-1, частинами 2 і 3 статті 126, частиною 3 статті 127, частиною 1 статті 127-1, статтями 128-129, статтею 132-1, частиною 6 статті133-1, частинами 1-3 статті 140 КУпАП.

Дана норма суб’єктом владних повноважень дотримана. Однак посадовою особою Державтоінспекції було оцінено докази всупереч вимогам ст.252 КУпАП, не досліджено всі зібрані докази по справі, не проведено перевірку усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, не звернуто увагу на пояснення позивача, в результаті чого ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  

Диспозицією ч.1 ст.140 КУпАП, передбачено настання адміністративної відповідальності за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні залізничних переїздів, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на  посадових осіб  від 60 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У  пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або  службових повноважень»вказано, що при вирішенні питання про те, чи є особа службовою (посадовою), потрібно виходити з положень, що містяться у примітках 1 і 2 до статті 364 Кримінального кодексу України, у яких зазначено, що службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням.

Службова особа наділена певним обсягом повноважень і в їх  межах має право вчиняти дії, що породжують, змінюють або припиняють конкретні правовідносини.

Водночас, як вбачається із позовної заяви та матеріалів доданих до неї, позивач працює на посаді електромонтера ЕЧС –3 та не виконує жодних організаційно - розпорядчих чи  адміністративно –господарських функцій, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він не є суб’єктом даного правопорушення та не може бути підданий адміністративній відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП.

Згідно  ст. 251 КУпАП  доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані,  на основі яких у визначеному порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами.                                                                                                                                             Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.24 Постанови «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»від 23.12.2005 р., - зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП . У ній,  зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Так, із постанови та протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається інших доказів, які входять до переліку зазначеного у ст. 251 КУпАП та які свідчили б про те, що ОСОБА_1 дійсно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 140 КУпАП. Будь-які інші матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення - суду не надано і до постанови не доєднано. Дані, які стали підставою для притягнення до адміністративної відповідальності позивача –не зазначені та з постанови не випливають.

Відповідно  до  ч. 2 ст. 71 КАС  України  в  адміністративних  справах  про  протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб’єкта  владних  повноважень,  обов’язок  щодо  доказування    правомірності  свого  рішення, дії  чи  бездіяльності  покладається  на  відповідача  якщо  він  заперечує  проти  адміністративного  позову.  

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 111 КАС України, відповідачеві, ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 17.05.2011 року  було встановлено строк для подання доказів для обґрунтування своїх заперечень проти позову. У встановлений судом строк  відповідачем не було надано жодних  доказів вини позивача, тому в силу ч. 2 ст. 71 КАС України  суд вважає, що у відповідача немає заперечень проти адміністративного позову ОСОБА_1

За  таких  обставин та у контексті наведених вище правових норм регулювання предмету спору,  суд  приходить  до  висновку, що  ОСОБА_1  неправомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності. За зазначених обставин справи, постанова серії АВ1 №006792 від 27.04.2011 року по справі про адміністративне правопорушення є протиправною та підлягає скасуванню у зв’язку з недотриманням зазначених принципів правомірної адміністративної поведінки, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП, відносно ОСОБА_1 – закриттю, у зв’язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.140 КУпАП - на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.  

В силу викладеного, керуючись Інструкцією з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС № 77 від 26.02.2009 року; Інструкції з улаштування та експлуатації залізничних переїздів, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.01.2007 за N 54; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»від 23.12.2005 року; Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306 із наступними змінами;  ст.ст. 6,10, 11, 17,18, 71, 102, 128 ч.4, 159-163, 167, ч.2 ст. 171-2 КАС України, ст.ст. 7, 9,  251, 254, 258,  268, 279, 285 КУпАП, суд,

П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

Позов  задовольнити.

          Визнати протиправною та скасувати постанову  начальника  Липовецького ВДАІ м. Липовець Березюка О.Л.  серії  АВ1 №006792 від 27.04.20110 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП на накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в прибуток держави в сумі 1020 гривень, а провадження у даній справі закрити

          Постанова остаточна,  оскарженню не підлягає.              

Суддя:Д. Т. Кривенко