ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні 22.11.2007 року була оголошена перерва до 15:10 13.12.2007 року.

Заслухавши суддю-доповідача - І. Воліка, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.04.2007 року по справі № 7/10 (суддя Л. Іванко) позовні вимоги задоволені, СПД-фізичну особу ОСОБА_1. зобов'язано повернути РВ ФДМУ по Полтавській області державне майно - нежитлове приміщення в холі вокзалу площею 2,26 кв.м, розташованого за адресою: м. Полтава, АДРЕСА_1, про що скласти акт приймання-передачі, при цьому, господарський суд першої інстанції виходив з наступного.

РВ ФДМУ по Полтавській області (орендодавець) та СПД-фізичною особою ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди майна, що належить до державної власності, № 498/05-Н від 28.11.2005 року, згідно з умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлове приміщення в холі вокзалу площею 2,26 м²,  розташованого  за адресою: м. Полтава, АДРЕСА_1, та

Доповідач: Волік І.М.

знаходиться на балансі вокзалу Полтава-Південна «Південної залізниці»(балансоутримувач). Термін дії договору - до 27.10.2006 року включно (п. 10.1 договору). Факт передачі майна підтверджується актом приймання-передачі майна, що належить до державної власності, від 28.11.2005 року.

Пунктом 10.1 договору сторони передбачили, що у разі відсутності заяви - однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку йото чинності протягом одною місяця, за погодженням з балансоутримувачем договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як передбачено п.п. 2.4, 5.7 договору, у разі припинення або розірвання договору відповідач зобов'язаний повернути в останній день терміну дії цього договору позивачу орендоване майно у належному стані. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

16.11.2006 року та 23.11.2006 року РВ ФДМУ по Полтавській області зверталося з листами № № 07/4023, 07/4175 до СПД-фізичної особи                   ОСОБА_1. про припинення договору оренди та повернення державного майна.

Господарським судом не прийнято до уваги твердження відповідача про неотримання вищезазначених листів, оскільки позивач відправив листи з оголошеною цінністю та описом вкладення за місцем проживання відповідача: м. Полтава, АДРЕСА_2.

Квитанція № 34Р318 від 31.07.06 року відділення № 2 Полтавського АК "Полтава-банк”, якою відповідач оплатив попередньо орендну плату за наступні місяці не може вважатися доказом на підтвердження пролонгації договору, оскільки чинним законодавством не передбачено, що оплата користування майном може свідчити про продовження орендних відносин.

Таким чином, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.11.2005 року № 498/05-Н припинено з 27.10.2006 року.

Згідно з п.п. 2.4, 5.7 договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути в останній день терміну дії цього договору орендодавцеві підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно у належному стані. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задоволені повністю.

          Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.07.2007 року (колегія суддів: Б. Ткаченко, О. Лобань, Р. Федорчук) рішення господарського суду Полтавської області від 19.04.2007 року по справі № 7/10 скасовано, прийнято нове рішення про відмову у позові.

Приймаючи постанову у справі, апеляційний господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Відповідні положення містить і ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно зі ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладаєтеся на строк, встановлений договором.

В п. 10.6 договору, укладено між сторонами у справі, зазначено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, за погодженням з балансоутримувачем договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

Із матеріалів справи вбачається, що 16.11.2006 року та 23.11.2006 року          РВ ФДМУ по Полтавській області зверталося з листами № №07/4023, 07/4175 до СПД-фізичної особи ОСОБА_1. про припинення договору оренди та повернення державного майна у зв'язку з закінченням терміну його дії.

Згідно з п. 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1155 від 17.08.2002 року вручення поштових відправлень (поштових переказів) - виробнича операція, що полягає у видачі поштових відправлень (поштових переказів) особисто адресатові (одержувачу) чи його представникові.

В п. п. 104, 105 Правил визначено, що поштові відправлення і грошові суми, які пересилаються поштовим переказом, вручаються адресатам (одержувачам) за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу, - паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа, що замінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України іноземного громадянина, виданої органами внутрішніх справ. Адресат може уповноважити іншу особу на одержання поштового відправлення (поштового переказу) за довіреністю, що посвідчується в установленому законодавством порядку. Однак, як зазначив відповідач, відповідні листи особисто ним не отримувались. При цьому, доказів наявності довіреності у колишньої дружини відповідача на отримання поштової кореспонденції на ім'я ОСОБА_1. до суду надано не було.

Відповідно до листа Полтавської дирекції поштамту-центру поштового зв'язку № 1 від 25.04.2007 року № 326 рекомендований лист від 16.11.2006р. на ім'я ОСОБА_1. 17.11.2006 року врученій неналежній особі.

Враховуючи вищенаведене та зважаючи на те, що позивачем не доведено того, що відповідні листи про припинення договору оренди та повернення державного майна у зв'язку з закінченням терміну його дії вручені відповідачу особисто, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що договір оренди майна, що належить до державної власності, № 498/05-Н від 28.11.2005 року вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, і як наслідок про безпідставність позовних вимог.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, РВ ФДМУ по Полтавській області посилається на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм права та просить про її скасування та прийняття нового рішення у справі про задоволення позовних вимог.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,                     16.11.2006 року та 23.11.2006 року РВ ФДМУ по Полтавській області зверталося з листами № № 07/4023, 07/4175 до СПД-фізичної особи ОСОБА_1. про припинення договору оренди та повернення державного майна.

Дослідивши вказані листи, колегія апеляційного господарського суду визнала, що вони не є належними та допустимими доказами отримання відповідачем пропозицій про припинення дії договору оренди, враховуючи п.10.6. договору, оскільки таким доказом мало бути повідомлення відділення поштового зв'язку про вручення поштового відправлення відповідачеві або відмітка на повідомленні про його отримання особисто ОСОБА_1.

Господарський суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду, адже в наявних у справі поштових квитанціях і списках рекомендованих листів, відправлених Регіональним відділенням ФДМУ по Полтавській області, не зазначено, що саме ці листи (повідомлення) направлено суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1, разом з тим вважає за необхідне наголосити на наступне, що залишено поза увагою господарським судом апеляційної інстанції при мотивуванні прийнятої постанови.

Договір оренди припиняється з разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання; загибелі об'єкта оренди. Таким чином, договір оренди від 28.11.2005 року слід вважати пролонгованим, як і зазначено в оскаржуваній постанові.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди.

Враховуючи наведене судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору оренди № 498/05-Н від 28.11.2005 року, наявних у справі листів орендодавця № 07/4023, № 07/4175 від  16.11.2006 року та 23.11.2006 року ксерокопії списку згрупованих  поштових відправлень від 16.11.2006 року та інших доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а позивачем не спростовано недоведеність направлення орендарю (відповідачу) заяви про припинення договору оренди в межах місячного терміну, передбаченого ч. 2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що в свою чергу, вказує на факт пролонгації вказаного договору та обумовлену цим відсутність правових підстав для звільнення орендарем займаного приміщення та його повернення орендодавцю.

Оскільки відповідно до ст.ст. 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування державним  майном є  договір оренди, а позивач не надав доказів направлення орендарю у встановлений  строк  заяви  про припинення договору оренди від № 498/05-Н від 28.11.2005 року, то цей договір є пролонгованим, а тому у відповідача наявні підстави для  перебування у займаному приміщенні. 

Разом з тим, апеляційним господарським судом були порушені межі перегляду справи в апеляційній інстанції, адже відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Однак, господарським судом апеляційної інстанції без дотримання вищенаведених процесуальних положень прийнятий до уваги в ході перегляду судового рішення в апеляційному порядку наданий представником відповідача лист Полтавської дирекції поштамту-центру поштового зв'язку № 1 від  25.04.2007 року № 326 про те, що рекомендований лист від 16.11.2006р. на ім'я ОСОБА_1. 17.11.2006 року врученій неналежній особі.

Беручи до уваги, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення ст.43 ГПК України не були всебічно і повно розглянуті всі обставини справи та виходячи з повноважень касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення обставин справи у рішенні або постанові господарського суду, передбачених частиною 2 ст. 111⁵ ГПК України, відсутність якої унеможливлює правильність застосування норм матеріального права при вирішенні спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа має бути направлена на новий розгляд. При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи та в залежності від встановленого і відповідно до чинного законодавства вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹-111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області задовольнити частково.

          Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.07.2007 року та рішення господарського суду Полтавської області від 19.04.2007 року по справі № 7/10 скасувати.

          Справу направити на новий розгляд до господарського суду Полтавської області в іншому складі суддів.

Головуючий, суддя          С. Шевчук

Судді:                                                                                   С. Владимиренко

                                                                                                          І. Волік