ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 

17 січня 2008 р.

№ 5/242

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

 

головуючого

Остапенка М.І.

 

суддів :

Борденюк Є.М. Харченка В.М.

 

розглянувши касаційну скаргу

Селянського фермерського господарства "Скакун"

 

на постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.10.2007 року

 

у справі за позовом

Селянського фермерського господарства "Скакун"

 

до	ПП ОСОБА_1.

 

про	стягнення коштів

 

       В С Т А Н О В И В:

  

у квітні 2007 року, селянське фермерське господарство "Скакун" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1. про стягнення з останнього 27 166,00 грн. на відшкодування збитків, завданих неякісним виконанням робіт.

 

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.07.2007 року позов задоволено.

 

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.10.2007 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення господарського суду першої інстанції скасовано.

 

Постанову апеляційного господарського суду оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 24.12.2007 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, порушення процесуальних норм, неправомірність відмови у задоволенні його позову і просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.10.2007 року скасувати, а рішення господарського суду Полтавської області від 05.07.2007 року -залишити без змін.

 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

 

Постановляючи про задоволення позову у повному обсязі, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, а тому, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у сумі 27 166 грн., розмір яких визначено висновком спеціаліста, зробленим на замовлення позивача у справі.

 

Проте, погодитись з наведеним не можна, оскільки, висновки суду зроблено без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи та належної правової оцінки правовідносин щодо яких виник даний спір.

 

Відповідно до частини першої ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

 

При цьому, підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення  передання його замовникові та за інші порушення договору   (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

 

За  невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором   будівельного підряду підрядник сплачує неустойку,встановлену договором або законом, та  відшкодовує збитки в повному обсязі (ст.883 ЦК України).

 

За умовами договору від 20.11.2005 року відповідач зобов'язався виконати у строк до 15.12.2005 року будівельні роботи на об'єкті позивача, у відповідності з діючими будівельними нормами, за попередньо узгодженим переліком таких робіт та їх вартістю.

 

За попередньою домовленістю вартість узгоджених обсягів робіт склала 6 620 грн.

 

16.05.2006 року, сторони уклали ще одну угоду щодо виконання відповідачем будівельних робіт на тому ж об'єкті. Цим договором також передбачалось попереднє визначення вартості будівництва, а розрахунки здійснювати за актами прийнятих фактично виконаних робіт.

 

Зі змісту позовної заяви та акту від 20.08.2006 року вбачається, що відповідачем виконувались будівельні роботи, вартість яких, за актом, складає 27 941 грн.

 

Кошторис, із зазначенням обсягів робіт, які підлягали виконанню на умовах договору від 16.05.2006 року у матеріалах справи відсутній.

 

Визнаючи за відповідачем порушення договірних зобов'язань та визначаючи його відповідальність у обсязі 27 166 грн., суд послався на висновок спеціаліста, який визначив цю суму як "вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення недоліків та завершення будівництва згідно акту від 20.08.2006 року", не звернувши уваги на те, що ні договори від 20.11.2005 року та від 16.05.2006 року, ні акт від 20.08.2006 року не передбачали умов передачі позивачу об'єкту завершеного будівництвом, а відсутність у матеріалах справи кошторису та обсягів робіт, які підлягали виконанню по договору від 16.05.2006 року взагалі ставить під сумнів висновок спеціаліста щодо обсягів тих робіт, які підлягали виконанню за спірними договорами і зазначені на третій сторінці висновку.

 

Крім того, відповідно до ст.883 ЦК України підрядником відшкодовуються лише ті збитки, які завдані неналежним виконанням обов'язків за договором будівельного підряду.

 

Тобто, у разі спору щодо якості будівельних робіт, збитки визначаються обсягом неякісних робіт та обсягом затрат на усунення цих недоліків, у разі відмови підрядника виконати роботи заново.

 

Проте, ці обставини, які підлягали встановленню у даній справі, судом не з'ясовувались, висновок спеціаліста на який послався суд, не визначає обсяги неякісних робіт та розрахунок затрат на їх усунення і не розмежовує ремонтно-будівельних робіт з обсягом робіт, необхідних для завершення будівництва, а тому, визначення судом обсягу збитків за розрахунком спеціаліста не можна визнати обґрунтованим, а постановлене у справі рішення про задоволення позову -законним.

 

Не може залишатись без змін і постанова апеляційного господарського суду , оскільки, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд на зазначене уваги не звернув, дійсні обставини справи не з'ясував, а тому, його висновок про відсутність збитків не можна визнати таким, що відповідає дійсності.

 

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111⁹, 111¹¹ ГПК України, Вищий господарський суд України, -

 

П О С Т А Н О В И В:

 

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 05.07.2007 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.10.2007 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

 

Головуючий                                                                          М.І. Остапенко

 

Судді                                                                                     Є.М.Борденюк

 

                                                                                    В.М. Харченко