Справа № 2-а-203/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2011 року                                                                                                                                 м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Стоматов Е.Г., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 29.09.2010 року звернувся до суду з вищезазначеними вимогами, вказавши, що він відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, є дитиною війни, та йому відповідно до ст.6 зазначеного закону з 09.07.2007 року повинна була виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але зазначена допомога позивачу виплачувалась у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки зазначені виплати було зупинено відповідними законами України про державний бюджет. Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, позивач вважає, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України, відповідачем протиправно не нараховувалась йому зазначена щомісячна державна соціальна допомога як дитині війни. Позивач просить зобов’язати відповідача провести нарахування на його користь невиплаченої йому як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов’язати відповідача здійснювати нарахування та виплату вищезазначеної щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком в подальшому.

Ухвалою суду відкрито скорочене провадження в межах строку позовної давності, вимоги в частині визнання незаконними дії відповідача щодо нарахування їй пенсії як дитині війни у розмірі меншому ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок її пенсії як дитині війни у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 2006 року по 28.03.2010 року включно залишено без розгляду.

Відповідно письмових заперечень представника відповідача щодо позову, остання позов не визнала у повному обсязі та зазначила, що позивач дійсно знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, отримує пенсію за віком та є дитиною війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Але Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя у період з 2008 р. по 2010 р. включно діяло відповідно до діючого законодавства, оскільки виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни було зупинено відповідними законами про держаний бюджет. Крім того, після винесення рішення Конституційним Судом України, хоча ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»відновила свою дію, але це не надало відповідачу законодавчого права проводити зазначену виплату, оскільки дані виплати не були враховані до витратної частини Державного бюджету та не було збільшено фінансування на підвищення пенсій дітям війни. Позивачу виплачується щомісячно зазначене підвищення до пенсії в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Також, представник відповідача зазначила, що на законодавчому рівні не було визначено механізму розрахунку зазначеної щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, оскільки до 01.01.2008 року не було визначено з якої суми мінімальної пенсії за віком потрібно було виходити для обчислення зазначеної допомоги, так як розмір мінімальної пенсії за віком встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року, відповідно до ч.3 ст.28 цього ж Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши докази по справі у їх сукупності, приходжу до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до наданих доказів встановлено, що позивач має правовий статус «дитини війни», що підтверджується посвідченням.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня.

Відповідно до ст.46 Бюджетного Кодексу України якщо до початку бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет України, Кабінет Міністрів України має право здійснювати витрати Державного бюджету України, базуючись на показниках попереднього бюджетного періоду по доходах та видатках Державного бюджету України, тобто щомісячні видатки Державного бюджету України не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період, крім випадків, передбачених ч.4 ст.15 Кодексу.

Відповідно до ст.52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 р. №2154-VI, опублікований у газеті «Голос України»від 30.04.2010 р. №80, прожитковий мінімум у 2010 р. на одну особу для осіб,які втратили працездатність встановлений у розмірах: з 01 січня -695 грн., з 01 квітня -706 грн., з 01 липня –709 грн., з 01 жовтня -723 грн., з 01 грудня – 734 грн. та визначено, що розміри соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

З урахуванням вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 р.»від 27.04.2010 р. №2154-VI, з 01.01.2010 р. відповідач виплачує позивачу, як дитині війни, підвищення у твердих розмірах у розмірі 49,80 грн. в порушення вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто у розмірах менших за 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Враховуючи, що відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд може лише визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними та покласти обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону за відповідний рік, і не є уповноваженим органом провадити розрахунок суми заборгованості по виплатам підвищення пенсії як дитині війни.

В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов’язання відповідача перерахувати позивачу щомісячну державну допомогу, як дитині війни, без обмеження строком є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно із ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідно до ч.2 ст.101 КАС України, процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, та згідно із ч.1 ст.103 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати.

Суддя приходить до висновку, що необхідності зобов’язати відповідача здійснити нарахування та провести відповідні виплати підвищення до пенсії позивачу за період з 29.03.2010 року по 11.01.2011 року (день винесення рішення) включно, з врахуванням раніше виплачених сум зазначеного підвищення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст.1, 3, 6 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 09.09.2010 року №19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами»та листом Вищого Адміністративного суду України від 13.10.2010 року, а також ст.ст. 6-14, 71, 86, 99-103, 107, 159-163, 1832 185-186 КАС України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, в період з 29.03.2010 року по 11.01.2011 року включно, щодо не нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя здійснити нарахування та провести відповідні виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року за період з 29.03.2010 року по 11.01.2011 року включно, з врахуванням раніше виплачених сум зазначеного підвищення.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами до адміністративного Дніпропетровського апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня її проголошення, з подачею її копії до адміністративного Дніпропетровського апеляційного суду. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                    Е.Г. Стоматов