ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
26 грудня 2007 р. |
№ 36/633 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Кривди Д.С., |
|
суддів: |
Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
|
розглянувши касаційну скаргу |
Заступника прокурора м. Києва |
|
на постанову |
від 18.09.07 Київського апеляційного господарського суду |
|
у справі |
№36/633 |
|
господарського суду |
м. Києва |
|
за позовом |
Заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради |
|
до |
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора" |
|
треті особи |
1. Фізична особа підприємець ОСОБА_1. 2. Оболонська районна у м. Києві рада |
|
про |
повернення самовільно зайнятої земельної ділянки |
|
за участю представників сторін |
|
від позивача: |
у засідання не прибули |
|
від відповідача: |
Петров О.М., Гордилюк В.М., дов. |
|
від третьої особи 1: |
у засідання не прибули |
|
від третьої особи 2: |
Болтивець О.А., дов. |
|
від ГПУ: |
Баклан Н.Ю., посв. |
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора Оболонського району м. Києва звернувся до господарського суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора" про повернення позивачу самовільно зайнятої земельної ділянки площею орієнтовно 5 м2 за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, з приведенням її в придатний для використання стан. Київська міська рада позовні вимоги підтримала.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на правомірність користування ним спірною земельною ділянкою для розташування конденсатора холодильного обладнання відповідно до ст. 796 ЦК України.
Ухвалою від 12.03.07 господарський суд м. Києва залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача Оболонську районну у м. Києві раду.
Рішенням від 02.04.07 господарський суд м. Києва (суддя Трофименко Т.Ю.) позов задовольнив у повному обсязі.
Рішення мотивовано встановленням обставин неправомірного користування відповідачем спірною земельною ділянкою за відсутністю правоустановчих документів на неї.
Ухвалою від 26.06.07 Київський апеляційний господарський суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізичну особу -підприємця ОСОБА_1.
Постановою від 18.09.07 Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Кондес Л.О. -головуючого, Куровського С.В., Михальської Ю.Б.) рішення суду першої інстанції скасував, а в задоволенні позову відмовив.
Постанова мотивована посиланням на положення ст. 796 ЦК України та обставини розташування на спірній земельній ділянці повітряного конденсатору, який є однією з основних складових частин холодильного обладнання і повинен монтуватися на відкритій площадці з вільним доступом зовнішнього повітря.
Ухвалою від 27.11.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційним поданням заступника прокурора м. Києва, в якому заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Касаційне подання мотивовано неправомірністю здійснення судом апеляційної інстанції висновку про неможливість функціонування магазину без вказаного холодильного обладнання на підставі листа ПП "Варс", яке є особою, пов'язаною з відповідачем, а тому надана ним інформація не є об'єктивною та неупередженою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до вимог ст.ст. 6, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державним інспектором управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві проведена перевірка з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні ТОВ "Фора" земельної ділянки за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 у Оболонському районі. Перевірка оформлена актом №803/39, згідно з яким станом на 04.07.06 ТОВ "Фора" використовується земельна ділянка за вказаною адресою площею близько 5 м2 для розміщення конденсаторів централізованого забезпечення холодом, холодильне обладнання за відсутністю документів, що посвідчують право власності або право користування вказаною земельною ділянкою.
У зв'язку з такими обставинами заступник прокурора Оболонського району м. Києва звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Фора" про звільнення спірної земельної ділянки в порядку ст. 212 ЗК України, відповідно до якої самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив обставин невиникнення у відповідача права на спірну земельну ділянку згідно з положеннями ст.ст. 124, 125 ЗК України.
При цьому судом всупереч вимогам ст. 84 ГПК України не надано жодної правової оцінки доводам відповідача щодо правомірності користування ним спірною земельною ділянкою на підставі ст. 796 ЦК України у зв'язку з орендою ним розташованого за вказаною адресою приміщення. До того ж суд першої інстанції не залучив до участі у справі особу, яка надала в оренду відповідачу відповідне приміщення, не встановивши, чи стосуються прав та обов'язків цієї особи спірні правовідносини.
Суд апеляційної інстанції з цього приводу встановив, що між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та відповідачем 10.03.06 укладено договір оренди нерухомого майна -частини нежитлових приміщень першого поверху (в літ. А) №131, площею 431,4 м2, яке розташоване за адресою м. Київ, АДРЕСА_1. Згідно з договором купівлі-продажу від 29.12.06 Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2. продала розташовані за вищевказаною адресою нежитлові приміщення загальною площею 944,3 м2 громадянці ОСОБА_1. У зв'язку з такими обставинами суд апеляційної інстанції залучив до участі у справі в якості третьої особи фізичну особу підприємця ОСОБА_1. як власника вказаних приміщень.
Вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції керувався ч. 1 ст. 796 ЦК України, відповідно до якої одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.
При цьому суд виходив з того, що вищевказаний об'єкт передавався відповідачу для здійснення підприємницької діяльності, у тому числі, організації оптової та роздрібної торгівлі товарами народного споживання; а для забезпечення належного зберігання продуктів харчування, що реалізуються в гастрономі, відповідачем встановлено повітряний конденсатор, який входить в єдину систему холодильного обладнання і має монтуватися на відкритій площадці з вільним доступом зовнішнього повітря. Вказані обставини, за висновком суду, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Тобто судом апеляційної інстанції при розгляді справи взагалі не досліджувались фактичні обставини щодо розташування вказаного повітряного конденсатора на певній земельній ділянці, а також правомірність такого розташування з огляду на права певних осіб на цю земельну ділянку.
Зокрема, застосувавши положення ч. 1 ст. 796 ЦК України, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою вимоги ч.ч. 2, 3 цієї норми, згідно з якими у договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві; якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець; якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.
З аналізу вказаної норми вбачається, що право наймача на користування земельною ділянкою певного розміру є похідним від права наймодавця на цю земельну ділянку, а відтак в разі найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймач може отримати право користування відповідною земельною ділянкою, яка за розміром не може бути більшою за ту, якою володіє або користується наймодавець.
Проте суди як першої, так і апеляційної інстанції не досліджували обставини наявності у особи, яка надала в оренду відповідачу розташоване за вказаною адресою нежитлове приміщення, прав на земельну ділянку певного розміру як підстави для набуття відповідного права відповідачем.
Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанції при розгляді справи належним чином не встановили власника та землекористувачів, категорію спірної земельної ділянки, а також правове регулювання порядку її використання, зважаючи на дослідження відповідних документів, що посвідчують права на землю, та землевпорядної документації.
Зважаючи на особливий правовий режим певних земель, зокрема земельних ділянок багатоквартирних жилих будинків, визначений у ст. 42 ЗК України, встановлення категорії спірної земельної ділянки на підставі землевпорядної документації є суттєвим для вирішення спору щодо наявності права на відповідну земельну ділянку при встановленні її власника та землекористувачів як осіб, прав і обов'язків яких може стосуватися такий спір.
Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а право оцінки доказів належить до повноважень суду першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин з застосуванням норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне подання задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.07 та рішення господарського суду м. Києва від 02.04.07 у справі №36/633 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький