Справа №  2-2657/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

27 травня 2011 року   Кіровський районний суд міста Кіровограда в складі :

головуючого судді                                         Завгороднього Є.В.

секретаря  судового засідання                      Зайцевій Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1  яка діє в своїх інтересах і як законний представник малолітнього ОСОБА_2 про вселення, передачу ключів від вхідних дверей, зобов»язати не чинити перешкоди в користуванні нерухомим майном ,

    ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася із позовом до заявленого відповідача від свого імені і в інтересах малолітнього сина, ОСОБА_2, ставить вимогу про усунення перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, передачі ключів від вхідних дверей і вселенні в квартиру, зобов»язати відповідача не чинити перешкод  у користуванні житлом.

В суді позивачка і її представник позов підтримали , в обґрунтування вказали , що відповідач забрав ключі від спірного житла, вигнав позивачку разом із дитиною, не впускає користувачів у квартиру, через що позивачка змушена була звернутися із позовом в суд.

Відповідач інформувався, не з»явився, його неявка визнана неповажною , суд за згодою позивача вирішив спір на підставі наявних в справі доказів, в порядку вимог ст.224 ЦПК України, ухваливши заочне рішення суду.

З»ясовані наступні факти і відповідні їм правовідносини :

06.08.2005 року сторони уклали шлюб.

02.06.2006 року позивач-дружина ОСОБА_3, як член сім»ї була правомірно зареєстрована, вселена і фактично мешкала в квартирі  АДРЕСА_1. (а.с.5-6)

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у сторін народився син ОСОБА_2. (а.с.7).

Згідно виписки з будинкової книги балансоутримувача, місцем реєстрації позивача і малолітньої дитини зазначена спірна квартира, (а.с.16) але  фактично позивач разом із малолітньою дитиною мешкають за іншою адресою.

Допитана в якості свідка громадянка ОСОБА_5 суду пояснила, що не тільки вона, а й інші громадяни особисто бачили і чули як ОСОБА_6 в стані алкогольного сп»яніння в  січні 2009 року вигнав позивачку і їх малолітнього сина з квартири  АДРЕСА_1, забрав ключі від вхідних дверей, без згоди позивача вивіз з спірного житла особисті  речі дружини і малолітньої дитини. Наступні спроби позивача потрапити  в згадану квартиру, позитивних наслідків не мали, через фізичні перешкоди, які чинив відповідач.

Згідно ч.1 ст. 405 ЦК України , члени сім»ї власника житла , які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Так-як позивачі були протиправно, без достатніх правових підстав виселені із займаної ними квартири, що належить відповідачу, останні зберегли право  житлового сервітуту, незалежно від припинення сімейних відносин з власником жилого приміщення.

Частина 4 статті 311 ЦК України поширює право фізичної особи, яку не може бути виселено або іншим чином  примусово позбавлено житла, крім випадків встановлених законом. Зважаючи на перераховані обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість заявлених вимог і підтвердження їх належними і допустимими доказами, як то вимагають положення ст.ст. 60-63 ЦПК України, оскільки позивач і їх малолітній син ОСОБА_2, фактично позбавлені належного їм права користування житлом.

Згідно ст. 88 ЦПК з відповідача підлягає стягненню на користь позивача фактично сплачені і документально підтверджені судові витрати (а.с.1-2), понесені позивачем при зверненні з позовом до суду за вирішенням немайнового спору.

Зважаючи на перераховані обставини, керуючись ст. 213-215 ЦПК України ,                                                   ВИРІШИВ :

Позов задовольнити .

Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 та малолітнім ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_1.

Зобов”язати ОСОБА_6 не чинити перешкод у користуванні ОСОБА_1 та малолітнім ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_1 та передати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 .

Вселити ОСОБА_1 і малолітнього ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів.

Суддя   Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Є. В. Завгородній