А.с. № 2-а-4282/11

П О С Т А Н О В А

іменем України

12 травня 2011 року                                                  Суддя  Обухівського районного суду Київської області Кулініченко Г.В. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Обухові та Обухівському районі Київської області про зобов’язання перерахувати пенсію ,-

                                                            В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи якій зазначив, що він будучи потерпілим від аварії на ЧАЕС четвертої категорії, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію. Відповідно до ст.ст.37,39,51 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»він має право на щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком та на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, як непрацюючий пенсіонер, який проживає в зоні радіоактивного забруднення. Він звертався до відповідача про здійснення відповідного перерахунку, але йому було відмолено, що на думку позивача є порушенням його прав, в зв’язку з чим просить в судовому порядку визнати відмову відповідача протиправною та зобов’язати його вчинити відповідні дії.  

        Ухвалою суду від 13 квітня 2011 року позовні вимоги позивача за період з 21 серпня 2010 року по 10 жовтня  2010 року були залишені без розгляду.  

Відповідач в установлений ч.3 ст.183-2 КАС України строк заперечень проти позову не надав.  

Керуючись принципами верховенства права та законності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні повідомлених позивачем обставин, вбачається, що наявні достатні підстави для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення в порядку скороченого провадження.   

Під час розгляду справи встановлено, що позивач є потерпілим від аварії на ЧАЕС четвертої категорії, постійно проживає на території радіоактивного забруднення та  перебуває на обліку у відповідача та отримує державну пенсію, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач, Пенсійний фонд України, діє у відповідності до Положення “Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління.

Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів, тим самим обов’язок по нарахуванню та виплаті пенсії позивачу покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача та свідчить про належність відповідача.   

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

Згідно з положеннями частини четвертої ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.   

Пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.   

Відповідно до ст.51 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції, яка була чинна до 1 січня 2008 року, передбачалося, що «особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.   

П.п.12,15 п.28 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було внесено зміни до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” та пункту 3 розділу ІІІ “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”  визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, визнаних  неконституційними, тим самим і при розгляді даної справи.   

Таким чином, з 22 травня 2008 року стаття 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є чинною у редакції до 1 січня 2008 року.   

Позивач звертався до відповідача щодо здійснення відповідного перерахунку, але йому було відмовлено.

Відповідач, обґрунтовуючи нарахований розмір пенсії, роз'яснив позивачу, що при обчисленні пенсії вони виходили з розмірів, визначених постановами Кабінету Міністрів України, а тому виходячи з вищезазначеного, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої  встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,а положення частини 3 статті 28 цього Закону не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки частиною 1 цієї статті передбачено лише один мінімальний розмір пенсії за віком, а іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, тим самим відповідач встановив для себе пріоритетним нормативним актом при нарахуванні пенсії позивачу постанову Кабінету Міністрів України, що на думку суду є неправомірним. Крім того, відповідач зазначив, що перерахунок пенсії по ст.. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то відповідно до постанови Кабінету Міністрів  УРСР від 23 липня 1991 року № 106 с.Мала Вільшанка не входить в перелік населених пунктів, в яких оплата праці громадян, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за підвищеними тарифними ставками і посадовим окладами та відповідно не перевищують пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в с. Мала Вільшанка.

Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру державної пенсії та додаткової пенсії позивачу застосуванню підлягають стаття 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а не постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.   

Позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів, щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення,  затвердженого постановою КМ України від 20.06.2000 року № 987 та Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України від 20.09.2005 року № 936, розпорядниками коштів  за ст.. 37  Закону нижчого рівня визначено управління праці та соціального захисту населення, тобто управління праці та соціального захисту населення Обухівської райдержадміністрації, тому відповідачем за виплатами, передбаченими ст.. 37 Закону, і є управління праці та соціального захисту населення Обухівської райдержадміністрації.  Тому, дані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо іншої частини вимог, то відповідно до вимог ч.1 ст. 39   Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доплата в розмірі однієї мінімальної заробітної плати проводиться громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи лише непрацюючим пенсіонерам, отже в цій частині позовні вимоги також  задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надав суду доказів про наявність у нього статусу непрацюючого пенсіонера.

Згідно зі ст.22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а згідно статті 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту.   

Згідно з ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.   

Розглянувши адміністративний позов, приходжу до висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Задовольняючи позовні вимоги частково, вважаю за необхідне зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду.

Захищаючи права позивача суд вважає за необхідне визначити виконання постанови негайне.

Керуючись ст.3,19,22,92 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, Законом України від 28 лютого 1991 року "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України   “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст.8,9,10,11,12,18,21,69,71,86,94,99,159,160,162,163,183-2 КАС України ,-  

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Обухівському районі Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку додаткової пенсії, які передбачені ст.49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  неправомірними.   

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Обухівському районі Київської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату додаткової пенсії згідно ст.51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, розмір якої визначений у розмірі прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, згідно зі ст.52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” за виключенням суми фактично проведених виплат за період з 11 жовтня 2010 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського адміністративного апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.   

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.   

Суддя: