Справа № 2-1129/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

18 травня 2011 року   

Саксаганський районний суд м. Кривого  Рогу  в складі:

          головуючого     -          судді Бондар Я.М.

          при секретарі   -             Джемерчук О.В.,  Івченко І.Ю.,

   за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Уманця Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Криворізьке міськсвітло»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому зазначив, що наказом від 06.04.2010 року він був прийнятий на роботу та посаду  начальника дільниці з обслуговування, впровадження та експлуатації технічних засобів регулювання дорожнього руху Комунального підприємства «Криворізьке міськсвітло», де працював до 29 листопада 2010 року. Наказом №116 від 29.11.2010 року  позивача було звільнено на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків,  покладених на нього трудовим договором. Звільнення позивач вважає незаконним та просить поновити його на займаній посаді, стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу. Через незаконне звільнення  у позивача погіршився стан здоров’я, він перебував на лікарняному тому просив  відшкодувати заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали. Позивач ОСОБА_3 пояснив, що сумлінно виконував свої трудові обов’язки. Своє притягнення до дисциплінарної відповідальності вважає незаконним, оскільки  щодо першого наказу про винесення йому догани 06.09.2010 року, роботодавець не врахував усі обставини конфлікту, що виник між ним та його підлеглим ОСОБА_4, адже останній своїми нецензурними висловами обурив його. Щодо другої догани за наказом від 25.10.2010 року, яку було застосовано як дисциплінарне стягнення за порушення Правил безпечної експлуатації електроустановок, а саме за те, що ОСОБА_3 не закрив наряд по оперативно-диспетчерській службі після виконання робіт з ліквідації аварії на світлофорному об’єкті на розі вулиць Сірка та Арсентьєва позивач зазначив, що в тій ситуації порушення з його боку не було, оскільки по цьому виду робіт, відповідно до  чинних Правил безпечної експлуатації електроустановок, не повинно було видавати окремий наряд, ці роботи були виконані за розпорядженням.

Представник позивача зауважив, що при притягненні ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності роботодавцем не було враховано, що шкоди жодній особі або підприємству діями позивача не було заподіяно, не враховано і ступеня тяжкості проступків та попередню роботу позивача як працівника. Останній наказ №116, за яким було звільнено позивача взагалі не містить причини звільнення, які і коли порушення були допущені позивачем.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що позивач неодноразово 06.09.2010, 25.20.2010 року притягувався до дисциплінарної відповідальності за невиконання своїх трудових обов’язків та за наступні порушення: невиконання 09.11.2010 року робіт  на світлофорному об’єкті на розі вул. Погребняка біля СШ№12 та відсутність доповіді про залишення аварійності  начальнику виробничої служби Садохіну І.В., відмова допустити інженера з охорони праці для перевірки на його дільниці, несвоєчасне переведення роботи світлофорних об’єктів в режим «зимового часу», наказом від 29.11.2010 року був звільнений за п.3 ст. 40   КЗпП України.  

Вислухавши сторони, представників, свідків та вивчивши письмові докази, судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.

Наказом № 116 про припинення трудового договору, позивача ОСОБА_3 було звільнено з роботи на посаді начальника дільниці з обслуговування, впровадження та експлуатації технічних засобів регулювання дорожнього руху (далі –начальника ТЗРДР) Комунального підприємства «Криворізьке міськсвітло»за п.3 ст. 40   КЗпП України.   Наказом від 06.09.2010 року №74-к ОСОБА_3 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за грубу некоректну поведінку в трудовому колективі та демонстративне невиконання розпорядження керівника підприємства та застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Повторно наказом від 25.10.2010 року  №101-к ОСОБА_3 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 221 КЗпП України, трудові спори розглядаються районними (міськими) судами. Нормою п. 2 ч. 1 ст. 232 КЗпП України встановлено, що  безпосередньо у судах розглядаються спори працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору.  

Згідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення. Тому при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов’язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки  вчинив працівник після застосування до нього стягнення і коли.

Як видно з копії наказу від 29.11.2010 року позивача звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором. При цьому відповідач при застосуванні такого крайнього заходу, як звільнення, обмежився лише загальним посиланням на систематичне невиконання ОСОБА_3 без поважних причин трудових обов’язків та не врахував положення ч.3 ст. 149 КЗпП України, згідно з яким при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.  

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, які порушення трудових обов’язків ОСОБА_3 потягли застосування до нього дисциплінарного стягнення 29.11.2010 року, це - невиконання 09.11.2010 року робіт  на світлофорному об’єкті на розі вул. Погребняка біля СШ№12 та відсутність доповіді про залишення аварійності  начальнику виробничої служби Садохіну І.В., відмова допустити інженера з охорони праці для перевірки на його дільниці, несвоєчасне переведення роботи світлофорних об’єктів в режим «зимового часу», наказом від 29.11.2010 року був звільнений за п.3 ст. 40   КЗпП України.  

Позивач заперечив щодо того, що ці порушення мали місце з його вини, пояснивши, що виконати усунення аварійної ситуації на світлофорному об’єкті на розі вул. Погребняка біля СШ№12 09.11.2010 року не було можливості, адже бригада ОСОБА_3 усувала несправність у іншому місці, де звільнилася вже по закінчення робочого часу. Це було також підтверджено у судовому засіданні під час допиту свідків з боку відповідача ОСОБА_7, ОСОБА_8

Щодо відмови допустити до перевірки інженера з охорони праці ОСОБА_3 пояснив, що вона приходила два рази на перевірку у той момент, коли він у складі бригади виїжджав на усунення аварійних ситуацій на світлофорних об’єктах. Представник відповідача не зміг пояснити, чим було викликано необхідність перевірки правильності оформлення документації інженером з техніки безпеки саме у моменти виїзду бригади на усунення аварійних ситуацій.

Щодо несвоєчасного переведення роботи світлофорних об’єктів в режим «зимового часу», представник відповідача у судовому засіданні погодився, що у місті Кривий Ріг є така кількість світлофорних об’єктів, що їх неможливо перевести на режим «зимового часу»протягом однієї ночі, і не надав відповідного графіку переведення  об’єктів, який би був порушений позивачем як керівником дільниці ТЗРДР ОСОБА_3

Взагалі по кожному з цих випадків, кваліфікованих відповідачем як дисциплінарні проступки в судовому засіданні не доведено ступінь їх тяжкості, факт заподіяння внаслідок них шкоди підприємству чи третім особам, не наведено обґрунтування застосованого крайнього заходу дисциплінарного впливу як звільнення, отже не доведено законність підстави для звільнення позивача з роботи.

Відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір; при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За період з наступного дня після звільнення 30 листопада 2010 року по день винесення судом рішення - 18 травня 2011 року за 115 днів при середньоденній заробітній платі 116,40 грн. становить 13386,00 грн.

Обговорюючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд вважає доведеним у судовому засіданні факт заподіяння позивачу моральних переживань після звільнення з роботи враховуючи встановлені обставини, але щодо розміру відшкодування моральної шкоди, який позивач визначив у сумі 50000 грн., суд, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості вважає за необхідне стягнути з підприємства-відповідача на відшкодування моральної шкоди одну тисячу гривень.

На користь позивача з відповідача на підставі ст. 88 ЦПК підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, зокрема 300 грн. на оплату правової допомоги, квитанція ЮК долучена до матеріалів справи.

На користь місцевого бюджету підлягають стягненню з відповідача судові витрати від сплати яких позивач був звільнений при подачі трудового позову: держмито –8,50 грн. та 1% від присудженої компенсації за вимушений прогул -133,86 грн. та 120 грн. ІТЗ, а всього 404,72 грн.

 Керуючись ст. ст. 231, 235, 236 КЗпП України, ст. ст. 8,10, 11, 60, 88, 212- 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовільнити частково.

Поновити на посаді начальника дільниці з обслуговування, впровадження та експлуатації технічних засобів регулювання дорожнього руху Комунального підприємства «Криворізьке міськсвітло»ОСОБА_3 з 30 листопада 2011 року.

Стягнути з Комунального підприємства «Криворізьке міськсвітло»на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 13386,00 (тринадцять тисяч триста вісімдесят шість) грн., на відшкодування моральної шкоди  1000 (одну тисячу) грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Криворізьке міськсвітло»на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 300 (триста) грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Криворізьке міськсвітло»на користь місцевого бюджету 404,72 грн. (чотириста чотири грн. 72 коп.) судових витрат.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді с начальника дільниці з обслуговування, впровадження та експлуатації технічних засобів регулювання дорожнього руху Комунального підприємства «Криворізьке міськсвітло»і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                    Суддя                                                   Бондар Я.М.