Справа № 2-818/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 травня  2011 року                             Ровеньківський міський суд Луганської області

у складі : головуючого  судді                             Жадана О.П.,

                при секретарі                                       Погорєловій С.О.,

розглянувши у судовому  засіданні у залі суду міста Ровеньки Луганської області цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до ДП «Ровенькиантрацит»в особі ВП «Шахта ім. М.В. Фрунзе»про поновлення  на роботі  і стягнення  заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся   до суду з позовом, в якому вказує, що з 13 лютого 2009 року він працював електрослюсарем підземним 3 розряду у ВП «Шахта ім. М.В. Фрунзе»ДП «Ровенькиантрацит»з повним робочим днем  під землею.  19 лютого 2011 року його звільнили з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із тим, що стан його здоров’я перешкоджає продовження даної роботи на підставі висновку ЛКК Луганської області лист № 01-07/1339 від 15.12.2010 року. ОСОБА_1 вважає його звільнення  незаконним, оскільки 03 листопада 2010 року  з ним стався нещасний випадок на виробництві, але  відповідач  не склав з цього приводу акт форми «Н-1», тому йому прийшлося звертатися до суду з позовом про встановлення факту  нещасного випадку на виробництві. Так відповідно до наказу № 1170/к від 15.11.2010 року його було переведено на  легшу роботу спочатку строком до 15 грудня 2010 року, а потім відповідно до наказу № 1284/к від 13.12.2010 року до 16.01.2011 року. Позивач зазначає, що переведення на більш легшу роботу можливе лише за медичним висновком, у якому повинно зазначено роботи, на які рекомендуються перевести працівника. При цьому відповідачем був проігнорований факт, що довідка ЛКК носить лише рекомендаційний характер і до списку  повноважень ЛКК відноситься право встановлювати  необхідність тільки тимчасового  переведення  на легшу роботу, тобто перш ніж безстроково позбавити людину права працювати  по професії, йому необхідно надати можливість пройти курс  реабілітаційного  лікування, який триває до відновлення працездатності або встановлення  МСЕК факту профнепрацездатності. Крім цього підстава звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України, у зв’язку зі станом здоров’я, згідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці»передбачає, що  за працівниками, які втратили  працездатність у  зв’язку із нещасним випадком  на виробництві  або професійним захворюванням, зберігається  місце  роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення  працездатності або визнання їх у встановленому порядку інвалідами.                                                                     

Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що відповідно частини першої статті 43 КЗпП з працівниками, що є членами профспілкової організації, розірвати трудовий договір з підстави, передбаченої  п. 2 статті 40 КЗпП України, можна лише  за попередньою згодою профспілки. Згідно ч. 8 ст. 43 КЗпП України роботодавець має право розірвати договір  не пізніш, як через місяць з дня одержання  згоди профспілкового органу. Так як  профспілковий комітет  надав відмову в надані згоди на звільнення ОСОБА_1 06.01.2011 року, а наказ про його звільнення  був виданий 16.02.2011 року, тобто вже після закінчення місячного строку, тому підстав для звільнення немає. Разом із поновленням на роботі позивач вважає, що в силу ст. 235 КЗпП України повинно бути вирішене питання про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час  виконання нижче оплачуваної роботи.

У зв’язку з викладеним, позивач просить суд поновити його на роботі електрослюсарем підземним 3 розряду в ВП «Шахта ім.. Фрунзе»ДП «Ровенькиантрацит». Стягнути  з ВП «Шахта ім.. Фрунзе»ДП «Ровенькиантрацит»на його користь  заробітну плату  за час вимушеного прогулу в сумі 4783, 63  грн. Допустити негайне виконання рішення суду в частині  поновлення його на роботі  і стягнення  заробітної плати за один місяць.  

У судовому засіданні позивач уточнив заявлені ним позовні вимоги і просить суд скасувати  наказ № 158/к від 16.02.2011 року директора ВП «Шахта ім. М.В. Фрунзе»ДП «Ровенькиантрацит»про звільнення  ОСОБА_1 за ст. 40 п. 2 КЗпП України. Поновити ОСОБА_1  на посаді електрослюсаря  підземного 3 розряду з повним  робочим днем  під землею з  19 лютого 2011 року. Стягнути з ДП «Ровенькиантрацит»в особі ВП «Шахта ім. М.В. Фрунзе»на користь ОСОБА_1  середній заробіток  за час вимушеного  прогулу в сумі 15106,20 грн.  Піддати  негайному виконанню  рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1  на роботі  і стягнення заробітної плати  за один місяць.

              Представники позивача –ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у судовому засіданні, заявлені  позивачем вимоги підтримали, вважають їх такими, що підлягають задоволенню, оскільки звільнення позивача з посади було незаконним із підстав викладених у позові і пояснили, що ОСОБА_1 працював у ВП «Шахта імені М.В. Фрунзе»ДП «Ровенькиантрацит»електрослюсарем підземним. Під час його роботи під землею, а саме 03.11.2010 року, о 18 годині, ОСОБА_1 став себе погано почувати  і тому його вивели на поверхню. Вважають, що з ним стався нещасний випадок на виробництві, але  керівництво шахти не забажало складати акт форми Н-1. Після цього випадку Начальник управління охорони здоров’я Ровеньківської міської ради Луганської області надав директору ВП «Шахта імені М.В. Фрунзе»довідку про те, що ОСОБА_1 не може працювати під землею. Тому ОСОБА_1 був переведений на більш легшу  роботу із збереженням середньої заробітної плати. Після цього ОСОБА_1 була запропонована робота у якості електрослюсаря поверхні, однак ОСОБА_1 від цієї роботи відмовився, і 19.02.2011 року його було звільнено за п. 2 ст. 40 КЗпП України. Підставою звільнення було невідповідність виконуваної роботи стану здоров’я. Представники позивача вважають, що керівництво підприємства не мало право звільняти ОСОБА_1 на підставі Луганської обласної  ЛКК, оскільки тільки МСЄК  надано право встановлювати чи є людина працездатною чи ні. Крім того, представник ОСОБА_3 звертає увагу суду на те, що він є головою Незалежної профспілки гірників України  ВП «Шахта ім. Фрунзе»і звільнення робітника за п. 2 ст. 40 КЗпП допускається лише за  згодою профспілкової організації. ОСОБА_1 є членом Незалежної профспілки гірників України  ВП «Шахта ім. Фрунзе»і вони не давали згоду на звільнення ОСОБА_1 з підприємства. Вважають, що підприємством було грубо порушене право на труд.

    У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав і пояснив, що з 13.02.2009 року по 19.02.2011 року позивач знаходився у трудових відносинах із відповідачем та займав посаду електрослюсаря підземного  3 розряду дільниці № 2. 03.11.2010 року після виконання наряду, позивач під час переміщення  по 19 конвеєрному штреку лави № 19  пласту Н8 відчув себе зле і втратив свідомість. Робітники РПГ, які прибули на підприємство, надали позивачу медичну допомогу і відправили його в центральну міську лікарню м.Ровеньки, при цьому позивачу був встановлений діагноз НЦЦ по гіпертонічному типу, криза.

Висновками Ровеньківської ЛКК від 10.11.2010 року  та Луганської обласної ЛКК від 15.12.2010 року позивачу за станом здоров’я була протипоказана робота  в підземних умовах, а також не встановлено впливу небезпечних чи шкідливих  виробничих факторів, які б могли викликати раптове погіршення стану здоров’я  позивача. Комісією були складені акти за формою Н-5 і НПВ, в яких зроблено висновок, що нещасний випадок не вважається пов’язаним з виробництвом.

На час ведення  розслідування  раптового погіршення здоров’я  позивача, за його згодою він був переведений на більш легшу роботу з 15.11.2010 року по 16.01.2011 року. За результатами розслідування та вищевказаних висновків лікарів, на засіданні  профкому Незалежної профспілки гірників України  ВП «Шахта ім. Фрунзе»ОСОБА_1 була запропонована  робота у якості електрослюсаря поверхні дільниці ЕМС, від якої позивач відмовився. Профспілковий комітет також відмовив у працевлаштуванні позивача відповідно до висновків ЛКК. Тому, керуючись ст. 43 КЗпП України, адміністрація ВП «Шахта ім. Фрунзе»ДП «Ровенькиантрацит»21.12.2010 року звернулась з поданням до профкому Незалежної профспілки гірників України  ВП «Шахта ім. Фрунзе»на отримання  згоди щодо звільнення  позивача згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України. 06.01.2011 року  відповідачем була отримана відповідь у якій профком  не дав згоди на звільнення  ОСОБА_1, а також у всупереч  ст. 43 КЗпП України не вказав  обґрунтованих  та законних підстав свого рішення. Наказом від 16.02.2011 року ОСОБА_1 було звільнено з підприємства на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України.  

У зв’язку з викладеним просить відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1

Третя особа, директор ВП «Шахта імені М.В. Фрунзе»Державного підприємства «Ровенькиантрацит»Княжев С.М., у судове засідання не з’явився, однак надав суду заяву (а.с. 28), у якій просить справу розглянути у його відсутність і постановити об’єктивне та справедливе рішення, вважає адміністрацією підприємства дотримані абсолютно всі  вимоги, передбачені статтями  40, 43 КЗпП України.

          Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

          Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю,  що  включає  можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або  на  яку вільно погоджується.  Держава створює  умови  для  повного  здійснення  громадянами права на працю, гарантує рівні можливості  у  виборі  професії  та роду    трудової     діяльності,        реалізовує        програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.      Використання примусової праці  забороняється.  Не  вважається примусовою  працею  військова  або  альтернативна    (невійськова) служба, а також  робота  чи  служба,  яка  виконується  особою  за вироком чи іншим рішенням  суду  або  відповідно  до  законів  про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові  умови  праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на  небезпечних  для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю  захищається

законом.

          Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 дійсно з 13.02.2009 року по 19.02.2011 року працював електрослюсарем підземним  3 розряду з повним робочим днем  під землею у ВП «Шахта імені М.В. Фрунзе»Державного підприємства «Ровенькиантрацит», тобто у відповідача по справі (а.с. 5 –14).

Згідно ст. 40 п. 2  КЗпП України   трудовий договір,  укладений на невизначений строк,  а  також строковий  трудовий  договір  до  закінчення  строку його чинності  можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку  виявленої невідповідності  працівника займаній посаді  або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я,  які  перешкоджають  продовженню даної роботи.

          Згідно наказу від 16.02.2011 року № 158 – к ВП «Шахта імені М.В. Фрунзе»ДП «Ровенькиантрацит»ОСОБА_1 був звільнений з 19.02.2011 року, у зв’язку із  невідповідністю виконуваної роботи внаслідок стану здоров’я за п. 2 ст. 40 КЗпП України.  Підставою для звільнення позивача був висновок обласного ЛКК про заборону ОСОБА_1 т. № 1615 працювати у підземних умовах за станом здоров’я. 20.12.2010 року  на засіданні профкому ППО НПГУ шахти ім. М.В. Фрунзе    ОСОБА_1 була запропонована робота, яка відповідає стану його здоров’я та висновку обласного ЛКК,  від якої останній відмовився (а.с. 18).

          В обґрунтування своїх заперечень проти позову представник відповідача посилається на те, що висновками Ровеньківської ЛКК від 10.11.2010 року та Луганської обласної ЛКК від 15.12.2010 року № 01-07/1339 позивачу за станом  здоров’я була  протипоказана робота в підземних умовах.

Суд вважає, що розірвання трудового договору із працівником з підстави невідповідності  виконуваної роботи внаслідок стану здоров’я, повинно обов’язково бути зафіксовано у медичному висновку, згідно якого працівника визнано інвалідом і йому рекомендована  інша робота, ніж раніше  ним виконувана.

          В матеріалах справи є відповідь Луганської обласної клінічної лікарні від 15.12.2010 року № 01-07/1339 (а.с. 17), на яку  посилається представник відповідача,  згідно якої встановлено, що ОСОБА_1 з 29.11.2010 року  по 15.12.2010 року знаходився на стаціонарному обстеженні у неврологічному відділенні Луганської  обласної клінічної лікарні. 14.12.2010 року  ОСОБА_1 обласною ЛКК було винесено рішення: за станом здоров’я  роботу в підземних умовах  протипоказана.

          Крім того,  в матеріалах справи є лист директору ВП «Шахта імені М.В. Фрунзе»Державного підприємства «Ровенькиантрацит»Княжеву С.М.  від Начальника управління охорони здоров’я Ровеньківської міської ради Луганської області Маркуша В.І.  від 19.11.2010 року, у якому зазначено, що згідно  висновку обласного лікаря  невролога від 10.11.2010 року рішенням ЛКК № 1327 ОСОБА_1  було визнано неможливим працювати у підземних умовах (а.с. 88).

          Але, як вважає суд, відповідачем зазначені висновки були взяти до уваги передчасно, оскільки згідно відповіді Головного управління охорони здоров’я  Луганської обласної Державної адміністрації від 22.02.2011 року (а.с. 44-45) вбачається, що погіршення стану здоров’я ОСОБА_1 пов’язане з виробничими чинниками, зареєстровано в листопаді 2010 року. При виписці з терапевтичного  відділення міської лікарні  № 3 ОСОБА_1  визнаний  працездатним в професії  з урахуванням консультації невропатолога обласної  консультативної поліклініки від 10.11.2010 року, що обґрунтовано відсутністю органічних уражень центральної нервової  системи. Лікар –невропатолог обласної консультативної  поліклініки помилково визначив свою  консультацію як лікаря невролога, що суперечить класифікації професій України ДК 003:2010.

          У зв’язку з  викладеним, вищезазначені висновки лікарсько-консультативної комісії є сумнівними, а тому їх не може взяти суд до уваги, як безперечний доказ того, що ОСОБА_1 не може працювати під землею за своєю професією.       

          Згідно ст. 43 КЗпП  України розірвання трудового договору з підстав,  передбачених пунктами 1  (крім  випадку  ліквідації  підприємства,  установи, організації),  2-5,  7  статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою  згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник,  розглядає  у  п'ятнадцятиденний   строк   обґрунтоване письмове  подання  власника  або  уповноваженого ним  органу  про розірвання трудового договору з працівником.  Подання   власника або уповноваженого ним   органу  має розглядатися  у  присутності  працівника,  на  якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його  письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати  інша  особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на  засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною  другою  цієї  статті. У разі повторної неявки працівника (його  представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.  Виборний    орган    первинної    профспілкової   організації (профспілковий  представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття.  У разі пропуску цього строку вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.     Якщо   працівник   одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації,  згоду  на  його  звільнення  дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган. Рішення  виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника)  про  відмову  в  наданні  згоди  на розірвання  трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування  відмови  в  наданні  згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має  право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової      організації (профспілкового представника). Власник або  уповноважений  ним  орган  має  право  розірвати трудовий  договір  не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Судом було встановлено, що 21 грудня 2010 року адміністрація ВП «Шахта ім. М.В.  Фрунзе» Державного підприємства «Ровенькиантрацит» звернулась з поданням до профкому Незалежної профспілки гірників України  ВП «Шахта ім. Фрунзе», членом якої є ОСОБА_1,  на отримання  згоди щодо його  звільнення  згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України. 06.01.2011 року  відповідачем була отримана відповідь у якій профспілковий комітет  не дав згоди на звільнення  ОСОБА_1, але своїм наказом від 16.02.2011 року ОСОБА_1 було звільнено з підприємства на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Тобто сторони по справі визнають, що відмову в  наданні  згоди на звільнення  ОСОБА_1, профспілковий комітет надав 06.01.2011 року, а наказ про звільнення позивача було видано 16.02.2011 року.

З  цього суд може зробити висновок, що відповідачем було порушено ч. 8 ст. 43 КЗпП України, а саме підприємство розірвало трудовий договір із ОСОБА_1 пізніше місяця з дня одержання  відмови в надані згоди профспілкового комітету.  

Крім того суд вважає, що відповідач не довів обставин того, що профспілковий комітет у супереч вимог ст. 43 КЗпП України не вказав  обґрунтованих  підстав  щодо відмови у надані згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1, як і не надав  суду будь-яких переконливих доказів  щодо обґрунтування заперечень проти позовних  вимог ОСОБА_1

Як роз’яснив Пленум Верховного суду України в п. 15  Постанови № 9 від 06.11.1992  року «Про практику розгляду судами трудових спорів»(із змінами та доповненнями)   відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення  працівника на роботі.

З урахуванням викладеного суд вважає, що звільнення  ОСОБА_1 з займаної посади було проведено з порушенням законодавства про працю  і тому його вимоги в частині поновлення на роботі  підлягають задоволенню.

Згідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом , який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган , який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

          В матеріалах справи (а.с. 20) є довідка ВП «Шахта ім. М.В.  Фрунзе» Державного підприємства «Ровенькиантрацит» від 17.03.2011 року № 213, де зазначено, що середньоденний заробіток  ОСОБА_1 становить 251 грн. 77 коп.

          ОСОБА_1 був звільнений з  ВП «Шахта ім. М.В.  Фрунзе» Державного підприємства «Ровенькиантрацит»  19.02.2011 року, тобто на день постановлення рішення суду час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 59 днів. При цьому суд при розрахунку кількості робочих днів вимушеного прогулу користувався листом  Міністерства праці та соціальної політики України від 25.08.2010 року № 9111/0/14-13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік».

Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу   становить 251,77 грн. х 59 робочих дня = 14854,43 грн.

Як роз’яснив Пленум Верховного суду України в п. 32  Постанови № 9 від 06.11.1992  року «Про практику розгляду судами трудових спорів»(із змінами та доповненнями) при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Згідно довідки ВП «Шахта ім. М.В.  Фрунзе» Державного підприємства «Ровенькиантрацит» (а.с. 101) при звільненні  ОСОБА_1 було виплачено місячна вихідна допомога у сумі 3479,70 грн.

З урахуванням цього середній заробіток за час вимушеного прогулу повинен бути зменшений на вищезазначену суму, а саме 14854, 43 –3479, 70 = 11374, 73 грн., тобто саме ця сума середнього заробітку  за час вимушеного прогулу   підлягає  стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до вимог  ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача судові витрати по справі.  

Крім того, у відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання  рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1  на роботі  і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

На підставі вищевикладеного, керуючись  ст.ст.  1, 3, 6, 8, 10, 11, 31, 60, 61, 88, 213, 214, 215, 218, 294, 367  ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного суду України   № 9 від 06.11.1992  року «Про практику розгляду судами трудових спорів»(із змінами та доповненнями), на підставі ст. ст. 40 п. 2, 43, 235  КЗпП України,  суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати  наказ № 158/к від 16.02.2011 року директора ВП «Шахта ім. М.В. Фрунзе»ДП «Ровенькиантрацит»про звільнення  електрослюсаря  підземного дільниці  № 2 ОСОБА_1 за ст. 40 п. 2 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді електрослюсаря  підземного 3 розряду з повним  робочим днем  під землею з  19 лютого 2011 року.

Стягнути з ДП «Ровенькиантрацит»в особі ВП «Шахта ім. М.В. Фрунзе»на користь ОСОБА_1 середній заробіток  за час вимушеного  прогулу в сумі 11374,73 грн.

       Стягнути з ДП «Ровенькиантрацит»в особі ВП «Шахта ім. М.В. Фрунзе»,   судовий  збір,  на  користь держави, у розмірі 51 грн.

       Стягнути з з ДП «Ровенькиантрацит» в особі ВП «Шахта ім. М.В. Фрунзе» витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у  розмірі  120  грн. (р/р  31213259700059  в  УДК м.Ровеньки Луганської  області,  код  24046930, МФО  804013).

Допустити негайне виконання  рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1  на роботі  і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

          Рішення  може бути оскаржене до  апеляційного   суду Луганської області  повністю або частково.

Апеляційна  скарга  на  рішення  суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

      Суддя                                                                                                  Жадан О.П.