Справа № 2-4878/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 квітня 2011 року                                                                                    Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: Головуючого судді - Башмакова Є.А..

               При секретарі - Куляба Ю.А.

       розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И В:

          У квітні 2010 року до Жовтневого районного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Позовну заяву позивач обґрунтовував тим, що у серпні 2007 року ОСОБА_3 отримав у позику від ОСОБА_1 та ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 2 642 600 грн., які зобов’язався повернути до 01 серпня 2008 року, що підтверджується розпискою наданою ОСОБА_3 від 10.06.2008 року, розписками від 09.08.2007 року, від 20.09.2007 року та актом звірки від  28.02.2008 року. Відповідно до зазначених вище документів, гроші повинні були бути повернені позивачу до 01.08.2008 року. 11 липня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за яким ОСОБА_2 зобов’язався в разі неповернення боргу ОСОБА_3 або відсутності підтверджень повернення боргу ОСОБА_3 у ОСОБА_2 сплатити 10 000,00 грн. позивачу. У вищевказаний строк ОСОБА_3 на порушення своїх договірних зобов'язань позику не повернув. ОСОБА_2 свої зобов’язання також  не виконав, у зв’язку із чим позивач має право стягнути солідарно з відповідачів 10 000 гривень, а з ОСОБА_3 –2 632 600 гривень не поверненого боргу.

В грудні 2010 року позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якій просив окрім вказаних в попередньому позові вимог, також стягнути з ОСОБА_3 суму  інфляційних втрат за час прострочення платежу у розмірі 787 494 грн. 80 коп. та суму 3% річних від простроченої суми у розмірі 185 054 грн. 40 коп.   

У зв’язку із поверненням ОСОБА_3 частини боргу, в квітні 2011 р. позивач уточнив свої позовні вимоги. З урахуванням перерахованого індексу інфляції та 3% річних сума боргу, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_3 склала 1 467 898 грн. 78 коп.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_7 позов підтримав та просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

ОСОБА_2 в судове засідання з’явився, підтвердив факт наявності договору поруки та пояснив суду, що ОСОБА_3 неповністю розрахувався з ОСОБА_1

ОСОБА_3 в судове засідання з’явився, пояснив суду, що гроші отримував, надав для огляду оригінали розписок, раніше наданих представником позивача, але проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що гроші повернув повністю. На підтвердження своїх заперечень надав суду копії доказів, які на його  думку свідчили про повернення грошей.

Заслухавши пояснення представника позивача, пояснення відповідачів давши оцінку їм у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до статті 60 ЦПК України: Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суду надані розписки, від 10.06.2008 року, 09.08.2007 року, 20.09.2007 року та акт звірки від  28.02.2008 року, що власноруч складені та підписані ОСОБА_3, зі змісту яких слідує, що ОСОБА_3 отримав у позику від ОСОБА_1 та ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 2 642 600 грн. (два мільйони шістсот сорок дві тисячі шістсот гривень), які він зобов’язався повернути до 01 серпня 2008 року. ОСОБА_3 не заперечувався факт написання розписок.

Пізніше суду були надані докази повернення ОСОБА_3 позивачу частини боргу, а саме розписки від 20 серпня 2008 року  про повернення  150 000 грн., від 24.10.2008 року про повернення  290 000 грн. та 28 000 євро, що згідно офіційного курсу НБУ на 24.10.2008 року, який становив 6,6 грн. за одне євро еквівалентно 184 800 грн., від 04.11.2008 року про повернення  70 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на 04.11.2008 року, який  становив 5,8 грн. за один долар США еквівалентно 406 000 грн., від 19.11.2008 року  про повернення  430 000 грн., від 17.12.2008 року про повернення 170 000 грн. З наданих суду розписок про повернення  суми боргу, загальна сума, яка була повернена позивачу складала 1 630 800 грн., тобто станом на 17.12.2008 року сума боргу ОСОБА_3 перед позивачем  склала (2 642 600 грн. - 1 630 800 грн. ) = 1  011  800 грн.(один мільйон одинадцять тисяч вісімсот гривень).

Суд не приймає, як доказ сплати боргу надану ОСОБА_3 банківську виписку за період з 05.10.2007 року по 05.10.2007 року, оскільки в ній містяться данні про переказ грошей з рахунку ТОВ „Дніпрошахтснаб” на рахунки Пенсійного фонду Самарського району та Департаменту містобудування Дніпропетровської міської ради і зазначені данні не підтверджують повернення боргу ОСОБА_1. З тих же підстав суд не приймає, як доказ сплати боргу надане ОСОБА_3 платіжне доручення № 357 від 15.08.2007 року, відповідно до якого ТОВ „ПФГ Технополіс ЛТД” здійснив переказ грошей на рахунок ТОВ „ПЕК”. Зазначені докази не містять інформацію щодо предмета доказування та є неналежними доказами в розумінні статті 58 Цивільного процесуального кодексу України.

11 липня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки за яким ОСОБА_2 зобов’язався в разі неповернення боргу ОСОБА_3 або відсутності підтверджень повернення боргу позивачу, сплатити останньому  10 000,00 грн. (десять тисяч гривень). Чіткий строк виконання зобов’язання сторонами в Договорі поруки  не визначався.

Відповідно до частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ”.

В частині 2 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.”

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

В статті 554 ЦК України зазначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 1 011 800 гривень, оскільки останній отримував від позивача вказані грошові кошти, що вбачається із власноруч складених ним розписок та пояснень наданих суду в судовому засіданні, але не повернув всю суму у визначений сторонами строк, та про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь позивача коштів у сумі 10 000,00 грн, так як ОСОБА_2 взяв на себе гарантійне зобов’язання на 10 000 гривень, у зв’язку із чим вважає необхідним стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 1 011 800 гривень та стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 10 000,00 грн..

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно здійснених судом розрахунків 3% річних від простроченої суми станом на березень 2011 р. становить 91 322 грн., а інфляційні втрати позивача станом на лютий 2011 р. складають 354 775 грн. 80 коп. Таким чином суд повністю задовольняє вимогу позивача про стягнення 3% річних від простроченої суми та частково задовольняє суму інфляційних втрат.  

Відповідно до ст. ст. 84,88 ЦПК України, суд стягує солідарно з відповідачів на користь позивача відшкодування витрат по оплаті судового збору та по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. Понесені позивачем витрати підтверджуються квитанціями про оплату.

Керуючись cт.ст.10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,   

В И Р І Ш И В:

          Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 1 011 800 гривень, 3% річних у розмірі 91 322 грн. 98 коп. та інфляційні нарахування у розмірі 354 775 грн. 80 коп., а всього 1 457 898 грн. 78 коп. (один мільйон чотириста п’ятдесят  сім тисяч вісімсот дев’яносто вісім гривень 78 коп.).

         Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень).

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат по оплаті судового збору у сумі 1700 грн., по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн., а всього –1820 грн.

В іншій частині позову у задоволенні відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                                Є.А. Башмаков