Справа №2-373 (2011)

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Волноваха                                                                                        16 травня 2011 року

Волноваський районний суд, Донецької області

у складі: головуючого –судді Гальченко І.В.

            при  секретарі –Сєрих І.С.

            з участю позивача, його представника –адвоката Дегтярьова О.А., відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу по позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, -

                                                           ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з цим позовом, яким просить стягнути з відповідача на його користь 4811грв.53коп. матеріальної і 5.000грв. моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 23.05.2007р.між відповідачем і Експрес-Банком був заключений кредитний договір, а він був поручителем відповідача перед банком, а оскільки відповідач банку не сплатив суму зобов*язання, з нього як з поручителя була стягнута сума заборгованості відповідача в сумі позову, після чого відповідач йому вказані гроші не повернув, ховався від нього, тому просить стягнути з нього вказану суму і також моральну шкоду, яку він мотивував тим, що через відповідача його родина не могла отримувати всі зароблені ним гроші, через що він переживав, хвилювався, погіршився його стан здоровья, крім того відповідач побив його коли він просив його повернути йому вказані гроші.

Позивач та його представник в судовому засіданні на позові наполягають.

Відповідач позовні вимоги не визнав, показав суду, що позивач дійсно сплатив як поручитель у його кредитному зобов*язанні перед банком, але не суму позову, а лише 2742грв.76коп., з якої він сплатив йому 700грв. (надав суду розписку про це), згоден сплатити решту суми (лише 2042грв.76коп.), але у нього немає грошей, моральну шкоду взагалі не визнає, оскільки її просто не було і позивач її не довів. Вподальшому позовні вимоги взагалі не визнав і не згоден був відшкодовувати шкоду, оскільки всю суму він різними частками сплатив (віддав) позивачу, але доказів цього у нього немає.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за наступних підстав.

Позивач звернувся до суду, мотивуючи свої вимоги відповідно до положень статей 1000, 1054, 1004, 1009, 1167-1167 ЦК України (норми матеріального права), в яких йдеться про договір доручення. Але у данному випадку правовідносини між сторонами не підпадають під вказані норми Закону. Правовідносини між сторонами регламентуються вимогами ст.ст.553-559 ЦК України, а саме тут йдеться про договір поруки, тобто поручитель (у даному випадку -позивач) поручається перед кредитором (у даному випадку –Банк) боржника (відповідача) за виконання ним свого боргу.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору поруки №88682/1/пр1 від 23.05.2007року позивач був поручителем відповідача перед Волноваським відділенням Донецької філії АБ “Експрес-Банку за його грошовим зобов*язанням по договору кредиту (а.с.7) і у відповідності із вказаним договором позивач заплатив банку 4811грв.53коп. (а.с.9-20, 21). тому згідно з вимогами ст.557 ч.2 ЦК України позивач має право, оскільки він повінстю виконав зобов*язання відповідача згідно свого договору поруки, має право стягнути з кредитора вказану суму (зворотня вимога до боржника).

Тому позовні вимоги позивача в частині стягнення вказаної суми –4811грв.53коп. є обгрунтованими і підлягають задоволенню. Але оскільки відповідач сплатив позивачу добровільно 700грв. (а.с.23, 41), то стягнути слід з відповідача 4111грв.53коп. (4811грв.53коп. - 700грв. = 4111грв.53коп.).

Заперечення позивача  в тій частині, що вказана сума була йому сплачена відповідачем по кримінальній справі, судом до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, в розпизці не вказано що за гроші позивач отримав від відповідача (а.с.23), а по-друге, у кримінальній справі є заява позивача, в якій він коли просив закрити провадження по справі відносно відповідача, він вказав, що шкода йому відповідачем (підсудним по кримінальній справі) повністю сплачена і претензій до нього він не має (а.с.24, 31-33).

Тим більше, що в судовому засіданні позивач погодився зменьшити суму позову в цій частині на 700грв., але вподальшому знову заявив суду, що вимагає усю вказану ним у позові суму.

Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди, то суд вважає з урахуванням обставин справи, що позовні вимоги позивача в цій частині не обгрунтовані і ним не надано жодного доказу своїх вимог, тому вони задоволенню не підлягають.

В обгрунтування своїх вимог в цій частині позивач вказав, що  з вини відповідача його родина не отримувала всі гроші, які він заробляв, через що він хвилювався, погіршився його стан здоровья (а.с.3), але при цьому він не надав суду жодного докази своїх вимог. Крім того позивач сам добровільно уклав договір поруки, його не оспорив і знав усі наслідки вказаного договору (а.с.7).

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати в сумі 171грв. (51грв. - судовий збір, і 120грв. -витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –а.с.2).

Відповідно до вимог ст.84ЦПК України позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати – 3.000грв. витрат на правову допомогу (а.с.36-40). Але суд вважає, що вимоги позивача в цій частині також не підлягають задоволенню, оскільки, по-перше, позивач просить стягнути вказані витрати в сумі 2500грв. (а.с.4),  його представник в судових дебатах просив стягнути 3000грв.за правову допомогу, а в матеріалах справи позивачем було надано на доказ вимог в цій частині копію свого договору з адвокатом (а..36-40) і ніким не завірену копію квитанції про сплату адвокату 3000грв. (а.с.39). При цьому оригіналу вказаної квітанції суду надано позивачем і його представником не було.

Крім того позивачем та його представником не надано суду розрахунку вказаної суми –витрат адвоката по наданню правової допомоги по вказаній справі.

А відповідно до вимог  постанови КМ України №590 від 27.04.2006р. «Про гранічний розмір компенсації і витрат по адміністративним і цивільним справам»і п.1 додатку встановлені гранічни розміри по цивільним справам (п.п.1) що за одну годину праці адвоката сплачується 40% мінімальної заробітної плати, яка складає на теперішній час 960грв. (з 01.04.2011року), і 40% - це 384грв. за одну годину праці, а оскільки позивачем та його представником суду не надано розрахунку робочого часу на вказану справу, і крім того взагалі не надано оригіналу для огляду суду квітанції про сплату витрат, то у данному випадку немає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу. Тому у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.

На підставі ст.553-559, 1166-1167 ЦК України, керуючись ст.ст.15, 88, 208-210, 214-215 ЦПК України, суд  -

                                                       ВИРІШИВ:          

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2  у відшкодування завданної матеріальної шкоди –4111грв.53коп., та понесені судові витрати в сумі 171грв., а усього –4.282грв.53коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог –відмовити у зв*язку з необгрунтованістю.

Рішення постановлено в нарадчій кімнаті та проголошена його вступна та резолютивна частини в судовому засіданні 16.05.2011року в присутності сторін.

Рішення  виготовлено у повному обсязі 18.05.2011року.

Рішення може бути оскаржене в Донецький апеляційний суд через Волноваський районний суд протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

          Суддя: