УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-22429/11
Справа № 22-ц-22429/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 37 (ІУ) Демиденко Ю.Ю.
Доповідач – Михайлів Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
19 квітня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Михайлів Л.В.
суддів - Митрофанової Л.В., Соколан Н.О.
при секретарі - Бондаренко І.В.
за участю: позивача - ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3,
представника відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 – ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення фактів прийняття спадщини, визнання права власності та усунення перешкод в користуванні власністю, та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на домоволодіння у зв’язку з набувальною давністю, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення фактів прийняття спадщини, визнання права власності та усунення перешкод в користуванні власністю, посилаючись на те, що власником домоволодіння АДРЕСА_1 був його рідний дядько ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Після його смерті спадщину у вигляді вказаного домоволодіння фактично прийняли спадкоємці за законом: мати померлого – ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а після її смерті – рідний брат померлого – ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Оскільки позивач з 1975 року мешкає у спірному домоволодінні й фактично прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_9, уточнивши позовні вимоги, просив суд встановити факт прийняття спадщини у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті свого батька ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року; встановити факт прийняття спадщини у вигляді зазначеного домоволодіння ОСОБА_9 після смерті своєї матері ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року; встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_8 у вигляді зазначеного домоволодіння після смерті свого сина ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року; визнати за ним право власності на спадкове майно – домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, як спадкоємцем четвертої черги, а також виселити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з вказаного домоволодіння.
У січні 2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з зустрічним позовом до виконкому Тернівської районної у місті ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на домоволодіння у зв’язку з набувальною давністю, посилаючись на те, що після смерті ОСОБА_7, який був власником домоволодіння АДРЕСА_1, в ньому ніхто не мешкає. Оскільки, починаючи з травня 1998 року, вони добросовісно, постійно і відкрито володіють вказаним домоволодінням, просили суд визнати за ними право власності на нього у зв’язку з набувальною давністю.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 вересня 2010 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2
Задоволено зустрічний позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 право власності на житловий будинок з господарчими побудовами АДРЕСА_1, який включає в себе: житловий будинок А-1 житловою площею 28,3 кв.м, загальною площею 49,9 кв.м., сарай з погрібом Б площею 24,8 кв.м., вбиральню Г площею 1,4 кв.м., огорожу, хвіртку, водоколонку у зв’язку з набувальною давністю.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_2 та відмову в задоволені зустрічного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на те, що судом не оцінено в повному обсязі докази, подані позивачем в обґрунтування заявленого ним позову зокрема, пояснення свідків, якими підтверджується факт наявності родинних відносин між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, а також факт прийняття ним спадщини після смерті його батька; не правильно застосовано правила ст. 344 ЦК України й задоволено зустрічні позовні вимоги без достатніх на те правових підстав.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості зустрічного позову про визнання права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі ст. 344 ЦК України й відсутності права ОСОБА_2 на спадкування майна - домоволодіння АДРЕСА_1.
Колегія суддів частково погоджується висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
За змістом ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння майном.
Зазначені дії повинні бути вчинені протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини.
Як вбачається із матеріалів справи і підтверджено в суді, позивач на час смерті батька постійно проживав й зареєстрований по АДРЕСА_2, його ж батько - ОСОБА_9 з серпя 1986 року і до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року фактично проживав й зареєстрований по АДРЕСА_3.
Власником спірного будинку АДРЕСА_1 був ОСОБА_7 – дядько позивача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Зазначаючи в позові про фактичне прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 – ОСОБА_8, а після її смерті – ОСОБА_9, при розгляді справи позивачем не доведено про вступ в управління майном і фактичне володіння домоволодінням протягом шести місяців з дня відкриття спадщини ні ОСОБА_8, ні батьком позивача - ОСОБА_9
Після смерті спадкоємця ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, до складу його спадкового майна, ввійшли грошові кошти, які знаходились в Ощадбанку і отримані позивачем 07.07.1987 року, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину.
Таким чином, вбачається, що позивач отримав спадщину після смерті батька.
Однак, зазначений факт не створює юридичних наслідків для спадкування спірного домоволодіння, оскільки його батько протягом шести місяців не вступив в управління ним, тобто не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7
Отже, у позивача не виникло права на спадкування зазначеного майна після смерті батька.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що він з 1976 року разом з батьком управляв спадковим майном, спростовуються матеріалами справи і його ж поясненнями в суді апеляційної інстанції, де він зазначив, що його батько в серпні 1986 року поміняв місце проживання з іншого міста на місто Кривий Ріг й став мешкати по вул. Доватора.
Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування судом норми ст. 1264 ЦК України (в редакції 2003 року) безпідставні. На час виникнення спірних правовідносин не передбачалась така черга спадкоємців, як визначено у ст. 1264 ЦК України (в редакції 2003 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення суду в цій частині й відповідно до норм ст. 308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу.
При цьому, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо незаконності рішення в частині визнання права власності на домоволодіння за ОСОБА_5 та ОСОБА_4
Відповідно до п. 8 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу, правила ст. 344 ЦК України поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Виходячи із змісту зазначеного пункту, попередній строк володіння, а саме до 01.01.2001 року, не зараховується до набувальної давності незалежно від його тривалості.
Суд першої інстанції, застосовуючи набувальну давність зазначає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4, користуються будинком спочатку 1998 року, а тому наявні підстави для визнання за ними права власності.
Однак, суд не врахував, що період володіння будинком з 01 лютого 1998 року по 31 грудня 2000 року до набувальної давності не зараховується, і дійшов помилкового висновку про сплив набувальної давності, зазначивши, що позивачі володіли нерухомим майном більш ніж три роки до набрання чинності ЦК України 2003 року.
Таким чином, рішення суду в частині визнання права власності за набувальною давністю, що ухвалено 28 вересня 2010 року , не можна визнати законним і воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_10 та ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.2, п. 4 ч.1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 – задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 вересня 2010 року в частині задоволення позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на домоволодіння у зв’язку з набувальною давністю – скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити ОСОБА_4, ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог до виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на домоволодіння у зв’язку з набувальною давністю.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: