Справа № 11-194/11 24.03.2011 24.03.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11- 194 2011 року Категорія: ст. 122 ч. 1 КК України
Головуючий у першій інстанції Демінська О.І.
Доповідач апеляційного суду Фаріонова О.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«24» березня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючої - судді Фаріонової О.М.
суддів Пустовара М.Л., Рудяка А.В.
за участю прокурора Максимишина О.Л.
засудженого ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2010 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, раніше не судимий,
засуджений за ст. 122 ч. 1 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України на засудженого ОСОБА_3 покладені обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь:
- Новоодеської райдержадміністрації в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_4 – 1450 грн.;
- Миколаївської обласної державної адміністрації в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_4 - 726 грн. 76 коп.;
- потерпілого ОСОБА_4 в рахунок відшкодування майнової шкоди 708 грн. 20 коп. та моральної шкоди 10000 грн.
За вироком суду, 23 травня 2010 року близько 22 години 30 хвилин біля домоволодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 після спільного вживання спиртних напоїв з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на грунті раптово виниклих неприязних стосунків, в ході бійки зі ОСОБА_4 навмисно наніс останньому удари кулаком правої руки в обличчя, а саме: у скроню, в перенісся, у верхню щелепу зліва та верхню щелепу справа. Після чого ОСОБА_4 впав на землю, а ОСОБА_3 наніс йому декілька ударів ногою в обличчя.
Зазначеними діями ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду змінити та пом’якшити покарання, призначивши виправні роботи, а також зменшити суму моральної шкоди. Зазначив, що згоден з кваліфікацією злочину, проте вважає невірними висновки суду щодо навмисного спричинення тілесних ушкоджень. Просить врахувати протиправну поведінку потерпілого, який теж вживав алкогольні напої та провокував на бійку. Вважає, що суд визначив занадто великий розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на користь потерпілого.
На думку апелянта, при призначенні покарання суд не врахував його сімейне становище, характер роботи, зокрема, ті обставини, що він є підприємцем, у нього на утримані знаходиться малолітня дитина, дружина, яка ніде не працює та знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, а також матір, яка є інвалідом другої групи та потребує допомоги.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_3 на підтримку апеляції, заперечення потерпілого проти апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, є обгрунтованими та відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам, які ретельно викладені у вироку.
Доводи апелянта про неправильність кваліфікації його дій позбавлені підстав.
Як слідує з показань потерпілого ОСОБА_4, в процесі бійки ОСОБА_3 заподіяв йому п’ять ударів рукою та три удари ногою в різні частини голови, заподіявши за висновком судово-медичної експертизи закриту черепно-мозкову травму, закритий перелом верхньої щелепи, а саме: закритий перелом кісток носу без зміщення, закритий перелом лівої скулової кістки, закритий перелом нижньоглазнічного краю верхньої щелепи зліва, а також крововиливи на обличчі, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознаками тривалості розладу здоров'я.
Ці показання підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, згідно яким між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була бійка, під час якої останній від ударів впав на землю, а ОСОБА_3 продовжував бити потерпілого ногами в обличчя, потерпілий прикривався руками від ударів, після чого втратив свідомість.
Зазначені дії ОСОБА_3, а саме характер та локалізація заподіяних тілесних ушкоджень, численна кількість ударів руками та ногою в область обличчя потерпілого, від яких потерпілий захищався, однак засуджений продовжував бити, свідчать саме про навмисний характер цих дій.
Тому колегія суддів вважає правильними висновки суду про те, що ОСОБА_3 умисно заподіяв потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров’я, а тому дії засудженого вірно кваліфіковані за ст. 122 ч.1 КК України. Підстави для кваліфікації дій засудженого за іншою статтею, про що просить апелянт, відсутні.
Призначаючи покарання ОСОБА_3, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, дані про особу винного, який характеризується задовільно та вперше притягується до кримінальної відповідальності. Судом враховано як обставину, яка обтяжує покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, а також обставини, які пом’якшують покарання: часткове відшкодування потерпілому майнової шкоди, наявність на утриманні малолітньої дитини та щире каяття у наслідках, спричинених його діями.
Покарання засудженому у виді обмеження волі призначено в межах санкції ст. 122 ч. 1 КК України, та з огляду на обставини справи, є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. Тому колегія суддів не вбачає підстав для пом’якшення призначеного покарання, про що просить апелянт.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував глибину та тривалість страждань потерпілого, які полягали у погіршенні стану здоров'я, в обмеженні задоволення життєвих потреб, втрату працездатності, та, на думку колегії суддів, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн. Підстав для зменшення призначеного стягнення, про що просить апелянт, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2010 року у відношенні ОСОБА_3 залишити без зміни.
Головуюча:
Судді: