Справа № 22ц-1663/11р.
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого –судді Леванчука О.М.,
суддів: Корніюк А.П., П’єнти І.В.,
з участю секретаря: Товкан І.І.
позивача ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-1663 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання приватизації квартири недійсною та визнання права власності на 2/3 частини квартири.
Заслухавши доповідача, позивачку ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання приватизації квартири частково недійсною та визнання за нею та її неповнолітнім сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. народження право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 і в обґрунтування позовних вимог зазначала, що перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 28.09.1996 року, мають двох неповнолітніх дітей і після реєстрації шлюбу вони проживали однією сім’єю в квартирі за вказаною адресою, хоча прописалася із сином ОСОБА_4 за даною адресою лише 10.12.1998 року. Позивачка також вказує, що з відповідачем припинила шлюбні відносини і лише 01.08.2010р. дізналася, що квартира є власністю відповідача і приватизована ним без участі її та сина ОСОБА_4, як членів сім’ї, які на той час там постійно проживали. 19.01.2011р. позивачка уточнила свої вимоги і просила суд визнати приватизацію квартири АДРЕСА_1 від 30.11.1998р. недійсною і визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 25 лютого 2011 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним та скасовано розпорядження директора ЗАТ „Шепетівського гранкар’єру „Пронекс” №3 від 16.01.1998 року про приватизацію
_______________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Мазур Н.В. Справа № 22ц-1663
Доповідач –Корніюк А.П. Категорія № 2
житла в частині надання у приватну власність ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло, що видане на ім’я ОСОБА_3 на підставі розпорядження №3 від 16.01.1998 року директора ЗАТ „Шепетівського гранкар’єру „Пронекс” на вказану квартиру. У решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, представник ОСОБА_3 не погоджується із рішенням суду вважає, що дане рішення прийняте із порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить змінити дане рішення та повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог тих підстав, що суд під час розгляду справи порушив принцип диспозитивності цивільного процесу, адже позивачка уточнила свої вимоги і підтримала їх при подальшому розгляді справи, просивши суд визнати приватизацію квартири недійсною та визнати саме за нею право власності на 2/3 частини спірної квартири, однак в рішенні суду протилежне тлумачення заяви позивачки щодо уточнених позовних вимог. Також апелянт вказує, що суд з власної ініціативи визнав недійсним свідоцтво про право власності на житло, що видане на ім»я ОСОБА_3, адже позивачкою дана позовна вимога не заявлялася. Крім того, апелянт вказує, що позивачкою недоведено поважність причин пропуску строку на звернення до суду і судом безпідставно поновлено строк, оскільки ОСОБА_1 оспорюється приватизація спірної квартири, що була проведена в листопаді 1998р. і дані правовідносини не носять продовжувального характеру, тому застосування положень ЦК України в редакції 2004р. є неможливим, а суд повинен був застосувати положення ст.ст.71, 76 ЦК УРСР (в редакції 1963р.).
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 апеляційну скаргу просить відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.
ОСОБА_3, його представник ОСОБА_2, представники ЗАТ Шепетівський гранкар»єр «Пронекс», Шепетівської міської ради до суду не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про день і час слухання справи повідомлені належним чином.
Перевіривши законність і обгрунтованність судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права .
Судом вірно з’ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 надана сім»ї батька відповідача ОСОБА_3, що складалася із чотирьох осіб і відносилася до державного житлового фонду, однак підтверджуючі документи не збереглися. 28.09.1996р. позивачка та ОСОБА_3 уклали шлюб і ІНФОРМАЦІЯ_1. у сторін народився син ОСОБА_1 Розпорядженням №3 від 16.01.1998р. ЗАТ «Шепетівський гранкар»єр «Пронекс»ОСОБА_3 передано у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 та видано свідоцтво про право власності на дану квартиру. На час приватизації ОСОБА_3 16.01.1998р. спірної квартири. в ній проживали: відповідач, позивачка ОСОБА_1 та їхній малолітній син ОСОБА_4 і позивачка дізналася про порушене своє право та право дитини на приватизацію квартири саме в серпні 2010року.
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи та дослідженими судом доказами.
Згідно ч.1ст.64 ЖК України члени сім»ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов»язки, що випливають із договору найму жилого приміщення.
Відповідно ст.65-1 ЖК України наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім»ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.
Пунктами 1 та 4 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»передбачено, що до членів сім»ї наймача включається лише громадяни, які постійно проживають в квартирі ( будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.
Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім»ї, які постійно мешкають в даній квартирі ( будинку) в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов»язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку) .
Пунктами 20 та 21 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян», що затверджено Наказом Держжитлокомунгосп №56 від 15.09.1992р. передбачено, що при оформленні заяви на приватизацію квартири ( будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім»ї та займані приміщення. У довідці вказуються члени сім»ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. У довідці вказуються новонароджені, і на них розраховується норма площі, що передається безкоштовно, незалежно від строку їх народження та введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
З вищевикладеного вбачається, що позивачка та її неповнолітній син ОСОБА_4 на час приватизації відповідачем ОСОБА_3, 16.01.1998р. спірної квартири, мали право на її приватизацію у відповідних частках на рівні із останнім, адже проживали з ОСОБА_3 і даний факт спільного проживання встановлений в суді першої інстанції та підтверджується поясненнями , що викладені в апеляційній скарзі представником відповідача ОСОБА_3 Відповідно до ч.2ст. 17 ЦК України ( в редакції 1963р.) місцем проживання неповнолітніх, що не досягли 15 років визнається місце проживання їх батьків. Ч..3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків( усиновлювачів) або одного із них, з ким вона проживає.
Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що судом було порушено принцип диспозитивності цивільного процесу, адже, як вбачається із змісту позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог позивачка, як при зверненні до суду, так і при уточненні позовних вимог, виступала як в своїх інтересах так і в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4.
Також не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляції в тій частині, що суд із своєї ініціативи визнав недійсним свідоцтво про право власності на житло, яке видане на ім»я ОСОБА_3 на підставі розпорядження №3 від 16.01.1998р., адже визнання недійсним та скасування вищезазначеного розпорядження тягне за собою і визнання недійсним правовстановлюючого документу, що був виданий відповідачу ОСОБА_3
Колегія суддів не погоджується із доводами апеляції в тій частині, що судом безпідставно було поновлено позивачці строк на звернення до суду, адже як встановлено в суді, позивачка дізналася про порушене своє право та право неповнолітнього сина лише в серпні 2010р.
Інші підстави в межах доводів апеляційної скарги для скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду А.П.Корніюк