Справа № 22ц-1079
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого –судді Шершуна В.В.,
суддів: Корніюк А.П., П’єнта І.В.,
за участю секретаря: Товкан І.І.
представника ОСОБА_1 ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-1079 за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 08 грудня 2010 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк”, третьої особи приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договорів про надання споживчого кредиту, іпотеки та поруки недійсними.
Заслухавши доповідача, учасника процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
У вересні 2010 року ПАТ „УкрСиббанк” звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 73596,34 доларів США, вказавши суду, що 15.11.2007 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідачу надано кредит на суму 62800 доларів США зі строком погашення 13.11.2037 року і як засіб забезпечення повернення кредиту було укладено договір поруки від 15.11.2007 року між ПАТ „УкрСиббанк” та ОСОБА_3 Однак, всупереч підписаним угодам, ОСОБА_1 встановленого порядку погашення позики не дотримувалася, в зв’язку із чим позивач звернувся до суду про дострокове стягнення з відповідачів в солідарному порядку усієї суми кредиту.
02.11.2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернулись в суд із зустрічною позовною заявою до ПАТ „УкраСиббанк”, третьої особи приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договорів про надання споживчого кредиту, іпотеки та поруки не дійсними. В підтвердження позовних вимог пояснювали, що укладені договори про надання кредиту, іпотеки та поруки слід визнати недійсними, оскільки вони укладені з порушенням вимог закону.
_______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Зеленська В.І. Справа № 22ц-1079
Доповідач –Корніюк А.П. Категорія № 27
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 08 грудня 2010 року позов ПАТ „УкрСиббанк” задоволено частково.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ „”УкрСиббанк” 59790,82 доларів США заборгованості за кредитом; 911,45 доларів США простроченої заборгованості за кредитом; 12894,07 доларів США прострочених відсотків за користування кредитом; 1000 грн. пені та 1820 грн. судових витрат. Решту позовних вимоги ПАТ «УкрСиббанк»залишено без задоволення.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ПАТ „УкрСиббанк”, третьої особи приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договорів про надання споживчого кредиту, іпотеки та поруки недійсними залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_3 не погоджуються з рішенням, вважають, що судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, просять скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким їх позов задовольнити, а в задоволенні первісного позову відмовити. Апелянти зазначають, що суд першої інстанції в порушення вимог кредитного договору стягнув всю суму кредиту, хоча позивачем ставилося питання щодо стягнення саме заборгованості за кредитним договором. Крім того, судом стягнуто неустойку поза межами строку позовної давності. Апелянти вказують, що умови договору про надання споживчого кредиту від 15.11.2007р. є недійсним, оскільки вони є несправедливими і порушують вимоги ст.ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже сума компенсації у разі невиконання позичальником зобов»язань по кредитному договору не повинна перевищувати 50% вартості продукції –процентної ставки, що суперечить п. 1.5 додаткової угоди №1 до договору про надання споживчого кредиту щодо встановлення процентної ставки. Також, на думку апелянтів, несправедливими є умови п.4.1 вищезазначеного договору щодо права Банку вимагати від позичальника додаткової сплати пені. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вказують, що у ПАК «УкрСиббанк»відсутня індивідуальна ліцензія на надання кредиту у іноземній валюті і так як кредитний договір є оспорюваним правочином і недійсним з вище перелічених підстав, тому є недійсним і договір поруки від 15.11.2007р., що укладений між ПАТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_3, і договір іпотеки від 15.11.2007р., що укладений між ПАТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4
Представник ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_1, ОСОБА_3 та приватний нотаріус ОСОБА_4, які у встановленому законом порядку оповіщені про час і місце судового засідання, до суду не з’явилися.
Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.
Заслухавши представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно з’ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Встановлено, що 15 листопада 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1125205300, за яким банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 62800 доларів США, що еквівалентно 317140 грн. за курсом НБУ на день укладення Договору строком до 14 листопада 2037 року для купівлі 2-х кімнатної квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. За цим договором ОСОБА_1 взяла на себе зобов’язання прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах , зазначених в даному Договорі.
В той же день сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11252053000 від 15.11.2007р., що регулює зміну відсоткової ставки по кредиту, процедуру сплати платежів на користь третіх осіб.
Також 03.02.2009р. та 13.04.2009р. між сторонами було укладено додаткові угоди №2 та №2 до Договору про надання споживчого кредиту № 11252053000 від 15.11.2007р., які регулюють періоди нарахування та сплати відсотків за використання кредитних коштів.
15.11.2007р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, згідно якого поручитель взяв на себе зобов»язання відповідати перед Кредитором за невиконання ОСОБА_1 усіх її зобов»язань, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту №11252053000 від 15.11.2007р. в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому .
Також, 15 листопада 2007р. між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, згідно якого остання передала в іпотеку Банку 2-х кімнатну квартиру № 3 загальною площею 43 кв.м. , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1
Дані обставини підтверджуються укладеними між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_1 договором про надання споживчого кредиту №11252053000 від 15.11.2007р., додатковими угодами від 15.11.2007р., від 03.02.2009р., від 13.04.2009р., договором поруки №157901 від 15.11.2007р. , договором іпотеки від 15.11.2007р.
Відповідно до ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 546 цього Кодексу визначено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно із ч.1 ст. 553 та ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання останнім свого обов»язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником як солідарні боржники, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що як позичальник ОСОБА_1, так і поручитель ОСОБА_3 зобов»язані в солідарному порядку відповідати за невиконання умов договору про надання споживчого кредиту від 15.11.2007р. і вірно стягнув із ОСОБА_1. та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк»59790,82 долари США - заборгованості а кредитом, 911,45 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом, 12894,07 долара США - прострочених відсотків за користування кредитом. Твердження апелянтів, що ПАТ «УкрСиббанк»просив стягнути лише заборгованість по кредитному договору , а не усю суму кредиту не заслуговують на увагу, адже, як вбачається із змісту позовної заяви, позивач посилався на ст. 1050 ЦК України та п.п. 3.1.3. договору про надання споживчого кредиту від 15.11.2007р. і зазначав, що Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі та просив суд стягнути загальну суму кредиту, що склалася станом на 03.09.2010р. в розмірі 73596,34 долари США. Також, колегія суддів не погоджується із твердженням апелянтів в тій частині, що суд першої інстанції не правильно вирішив питання щодо стягнення із відповідачів в солідарному порядку пені в розмірі 1000грн., оскільки ОСОБА_1 та її представником і ОСОБА_3 не спростовано розмір стягненої судом першої інстанції пені .
Також, відсутні підстави для визнання недійсними договору про надання споживчого кредиту від 15.11.2007р., договору поруки від 15.11.2007р. та договору іпотеки від 15.11.2007р.
Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про невідповідність договору про надання споживчого кредиту від 15.11.2007р. вимогам закону та його вчинення сторонами без відповідного дозволу (ліцензії) у валюті, а саме щодо недійсності правочину з підстав, передбачених ст.ст. 203 ч. 1, 215 ч. 1, 227 ч. 1 ЦК України.
Так, у відповідності до положень ст. 192 ЦК України законним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України –гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
В силу ст. 524 цього Кодексу зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.
Частиною 3 статті 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно до вимог ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
Частиною 1 статті 19 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.
Відповідно до положень ст.ст. 47, 49 цього Закону на підставі відповідної банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та власний ризик, операції з валютними цінностями, надання кредитів.
Операції з валютними цінностями банки вправі здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями згідно до пункту 2 статті 5 Декрету.
З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог підпункту «в»пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавцем не визначено межі термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті.
Таким чином, операція з надання банком кредиту в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
На час укладення між сторонами кредитного договору АКІБ «УкрСиббанк»здійснювало банківську діяльність на підставі банківської ліцензії Національного банку України від 24 грудня 2001 року № 75 і мало письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями.
Отже, банк правомірно видав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті. Цей правочин не суперечить вимогам чинного законодавства, у тому числі положенням Закону України «Про захист прав споживачів»від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ.
Зобов’язання ОСОБА_1 за кредитним договором є дійсними, а тому суд, враховуючи положення ст. 548 ч. 2 ЦК України, правомірно залишив без задоволення зустрічний позов про визнання недійсними договорів поруки та іпотеки від 15 листопада 2007 року.
Інші підстави в межах доводів апеляційної скарги для скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313- 314, 319 ЦПК України, колегія суддів -
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 08 грудня 2010 року Хмельницької області залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий підпис.
Судді підписи.
З оригіналом згідно.
Суддя апеляційного суду Корніюк А.П.