П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

30 травня 2011 року                                                                                  м. Рівне

Колегія суддів  судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області  в складі :

               суддів:                         Боймиструка С.В., Григоренко М.П., Оніпко О.В.,                                          

 розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сарненського  районного суду від 22 липня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

                                                                                      ВСТАНОВИЛА :

27 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд із   позовом, в якому  вказував, що  відповідач всупереч вимогам ст. 50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не виплачує  йому  в установлених цими нормами розмірах державну та додаткову пенсію й просив зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком  відповідно до вимог  цього закону, починаючи із 02 березня 2010 року (дати його звернення до відповідача) та зробити перерахунок пенсії з 01.11.2009 року, 01.01.2010 року, 01.04.2010 року у зв’язку з підвищенням розміру прожиткового мінімуму.

            Рішенням Сарненського районного суду від 22 липня 2010 року  в задоволенні  позову було відмовлено.

            У поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказував на  його незаконність через порушення норм матеріального та процесуального права й просив оскаржуване рішення скасувати та  задовольнити позов у повному обсязі.

          Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

          Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції  виходив із того, що відповідач виплачував позивачу пенсію в розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, а тому дії відповідача вважав правомірними. Крім того, зазначав про неможливість зобов’язання відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.

          Колегія суддів із  висновками місцевого суду повністю погодитися не може з таких міркувань.

          Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом 3 групи, захворювання якого пов’язане з наслідками аварії на ЧАЕС з 20 травня 2009 року.

Згідно ст. 49 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді:

а) державної пенсії, б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

Зміни в тексті ст.50,  ч.4 ст. 54 та ч.3 ст.67 в редакції Закону N 107-VI від  28.12.2007 року -  визнані неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду  N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

          Частиною 4 ст. 54 (в попередній редакції, оскільки нова редакція визнана не конституційною)цього Закону,  визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1. При цьому визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів III групи, щодо яких установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.

          Згідно зі ст. 50 ( в попередній редакції) зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам III групи - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Відповідно до ч.3 ст.67 ( в попередній редакції) згаданого Закону, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідач   виплачував позивачу  державну та додаткову пенсію в розмірі, визначеному постановами Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 та від 28 травня  2008 року № 530 , які  були меншими за розмір пенсії, визначений зазначеними нормами Закону, а тому пенсії позивачу підлягають перерахунку та виплаті з врахуванням вже виплачених сум, в зв’язку з підвищенням розміру прожиткового мінімуму в періоди з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму - 01 листопада 2009 року, 1 січня 2010 року та 1 квітня 20010 року  до дня звернення до суду -27 квітня 2010 року.

______________________________________________________________________________________________________________________

             Справа №22-а-1453/11                                                                       Головуючий суддя у 1 інст.- Товстика І.В.   

                                                                                                                          Суддя-доповідач- Боймиструк С.В.   

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

          Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів прийшла до висновку, що при визначенні розміру державної та додаткової пенсії позивачеві, а також її перерахунку за попередні періоди з 01 листопада 2009 року, застосуванню підлягають статті  50, 54, 67 ( в  редакції відновленій Рішенням Конституційного Суду  N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року ) ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не наведені вище постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

          Суд першої інстанції  ухвалив постанову в справі без урахування  зазначених норм  права.          

          За таких обставин колегія суддів вважає, що позивач має право на  отримання  державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі встановленому ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з заявленої ним дати - 01.11.2009 року, з урахуванням змін прожиткового мінімуму, оскільки ця дата не виходить за межі річного строку звернення до суду за захистом порушеного права, чинного на час звернення позивача до суду –27 квітня 2010 року.

          Окрім того, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно ст. 28 ЗУ "Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

За таких обставин положення ч. 3 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування"  щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.         

          Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує  закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

За таких обставин колегія суддів вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст. 50, 54, 67 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що вимога позивача про зобов’язання відповідача нарахування належної йому  пенсії в подальшому є безпідставною, оскільки відповідно до ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист порушеного права, а не захист можливого  його порушення  в майбутньому, тому в цій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.  

Враховуючи зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова місцевого суду в частині відмови в нарахуванні пенсії, її перерахунку в зв’язку з підвищенням розміру прожиткового мінімуму та виплаті позивачу до дати його звернення до суду –27 квітня 2010 року, була ухвалена з порушенням норм матеріального права, що є підставою для її  скасування та ухвалення в цій частині нової постанови про задоволення позову.   

  Керуючись ст..197,  п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст. 207 КАС України, колегія суддів,

 ПОСТАНОВИЛА :

              Апеляційну  скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сарненського районного суду від 22 липня  2010 року  в частині відмови в перерахунку пенсії позивачу  скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України у Сарненському районі в нарахуванні та виплаті  ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії  за період із 1 листопада 2009 року  по 27 квітня 2010 року відповідно до ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

          Зобов’язати  управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі з урахуванням підвищення розміру прожиткового мінімуму здійснити нарахування та виплату за період  із 1 Листопада 2009 року по 27 квітня 2010 року ОСОБА_1:

          - державної пенсії відповідно до ст. 54 Закону України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі не нижче шести  мінімальних пенсій за віком ;          

          - додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю відповідно до ст. 50 Закону України Закону  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 50  процентів мінімальної пенсії за віком.

            В решті рішення суду залишити без змін.

          Постанова  суду апеляційної інстанції  набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання  нею законної сили .

          Судді: