Справа №22-ц-933/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Хитров
Категорія - 52 Суддя-доповідач - Кононенко
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,
суддів - Білецького О. М., Шевченка В. А.,
за участю секретаря - Назарової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 18 березня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе» про поновлення на роботі,
ВСТАНОВИЛА:
23 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона з 1992 року перебувала у трудових відносинах з ВАТ «Сумське МНВО ім.М.В.Фрунзе», з грудня 2000 року працювала на посаді випробувача герметичності електрозварювальних та холоднодеформованих труб цеху №39, останні сім років мала четвертий розряд, а наказом №8718/вк від 23 листопада 2010 року була звільнена у зв’язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України, не зважаючи на відмову профспілки у наданні згоди на її звільнення. Вважаючи, що при звільненні порушено її трудові права, просила визнати наказ про звільнення незаконним та поновити її на роботі.
Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 18 березня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити її позов.
При цьому зазначає, що судом не враховано її переважне право на залишення на роботі та відсутність згоди профспілки на її звільнення. Крім того, вказує, що при підрахунку результатів оцінки персоналу відповідач свідомо занизив її коефіцієнт, зарахувавши дні відпочинку, на які вона має право після здавання крові як почесний донор, у загальну кількість невідпрацьованих днів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, які підтримали доводи скарги, представника ВАТ «Сумське МНВО ім.М.В.Фрунзе» Журавльової М.В., яка заперечувала проти скарги, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 1992 року перебувала у трудових відносинах з ВАТ «Сумське МНВО ім.М.В.Фрунзе», з грудня 2000 року працювала на посаді випробувача герметичності електрозварювальних та холоднодеформованих труб цеху №39 ВАТ «Сумське МНВО ім.М.В.Фрунзе».
19 травня 2010 року ОСОБА_1 була попереджена про наступне звільнення.
28 травня 2010 року, 06 липня 2010 року та 06 жовтня 2010 року відмовилась від запропонованих їй вакансій машиніста крану цеху №1, комірника на дільниці №62 цеху №8.
За підрахунками результатів оцінки персоналу позивачка має найнижчий коефіцієнт – 0,35, в той час, як інші працівники, що залишились на роботі, мають коефіцієнт 0,4.
Наказом №6270/ок від 21 серпня 2009 року на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за появу на території підприємства у нетверезому стані та прогул без поважних причин.
Наказом №8718/вк від 23 листопада 2010 року була звільнена у зв’язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України.
Профспілковий комітет 20 липня 2010 року, 11 серпня 2010 року та 10 листопада 2010 року відмовляв у наданні згоди на звільнення позивачки у зв’язку з наявністю у неї неповнолітньої дитини, яку вона сама виховує. У квітні 2011 року дочці позивачки виповнилось 18 років.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що рішення профспілкової організації про відмову в наданні згоди на звільнення позивачки є необґрунтованим на відповідних нормах чинного трудового законодавства, та що позивачкою не надано доказів на підтвердження тих обставин, що її кваліфікація та ділові якості були на рівні чи перевищували відповідну кваліфікацію осіб, що після скорочення залишились працювати на підприємстві.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він ґрунтується на неповному з’ясуванні обставин справи та неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що цеховий комітет цеху №39 ВАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» на засіданнях 20 липня 2010 року, 11 серпня 2010 року та 10 листопада 2010 року попередньої згоди на звільнення позивачки не надав у зв'язку з тим, що відповідачем не були проведені консультації щодо вжиття заходів із запобігання звільнень чи зведення їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення, а також у зв’язку з тим, що відносно ОСОБА_1 порушено вимоги п.2 ч.2 ст.42 КЗпП України. (а. с. 65, 66, 67).
Наведені дані свідчать про те, що в основу рішення профспілки покладені заслуговуючі на увагу конкретні мотиви, чим в свою чергу спростовуються доводи як відповідача про необгрунтовану відмову профспілкового органу в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем, так і висновок суду з цього приводу, оскільки відповідно до положень ч. 7 ст. 43 КЗпП та ст. 39 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» будь-яких вимог до такого обґрунтування не встановлено.
Що стосується висновку суду про те, що профспілковий комітет відмовляв у наданні згоди на звільнення позивачки у зв’язку з наявністю у неї неповнолітньої дитини, яку вона сама виховує, а внаслідок того, що у квітні 2011 року дочці позивачки виповнилось 18 років, у ОСОБА_1 відсутнє переважне право на залишення на роботі, то такий висновок не підтверджується наявними у справі доказами. Як вбачається з витягів з протоколів засідань, цеховий комітет посилався на п.2 ч.2ст. 42 КЗпП України – надання переваги у залишені на роботі особам, в сім’ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком. Дочка позивачки навчається у Державному професійно-технічному закладі «Міжрегіональний центр професійно-технічної освіти інноваційних технологій» на третьому курсі, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.11), отже інших працівників з самостійним заробітком у сім’ї позивачки немає.
Та обставина, що профспілковим комітетом були порушені строки розгляду подання адміністрації підприємства, передбачені ч.2 ст.43 КЗпП України, щодо надання згоди на розірвання трудового договору з позивачем у справі, на думку колегії суддів, не може бути підставою для відмови у позові.
Судом першої інстанції вірно встановлено та не спростовано відповідачем, що адміністарція відповідача тричі зверталась до профспілкового комітету з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 і отримувала відмову, підстави якої є ідентичними. З витягів з протоколів засідань профкому вбачається, що на них були присутні посадові особи відповідача. Таким чином, відповідач був ознайомлений з позицією профкому щодо звільнення позивача, не виконав вказівку профкому і не усунув порушень ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» щодо проведеня консультацій з профспілковим комітетом стосовно визначеня кандидатур на звільнення, та звільнив позивача, не отримавши згоди профкому на її звільнення.
Відповідно до роз'яснення п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.
За таких умов розірвання трудового договору з позивачкою, з огляду на вимоги ст.43 КЗпП України, не можна визнати законним.
Доводи апелянта про те, що при підрахунку результатів оцінки персоналу відповідач свідомо занизив її коефіцієнт, зарахувавши дні відпочинку, на які вона має право після здавання крові як почесний донор, у загальну кількість невідпрацьованих днів, на думку колегії суддів, також заслуговують на увагу.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» керівники підприємств, установ, організацій зобов’язані вирішувати віднесені цим Законом до їх компетенції питання про надання донорам відповідних пільг та компенсацій.
Допустимих засобів доказування відносно того, що продуктивність праці працівників аналогічної кваліфікації, залишених на роботі, вище ніж у позивачки, відповідач не надав.
На підставі викладеного колегія приходить до висновку про те, що порушене відповідачем право позивача підлягає захисту, а оскаржуване рішення – скасуванню на підставі п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до вимог ч.5 ст.88 ЦПК України підлягає вирішенню питання розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 березня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Наказ №8718/вк від 23 листопада 2010 року по Відкритому акціонерному товариству «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім.М.В.Фрунзе» про звільнення з роботи ОСОБА_1 визнати незаконним.
Поновити ОСОБА_1 на посаді випробувача герметичності електрозварювальних та холоднодеформованих труб цеху №39 Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім.М.В.Фрунзе» з 23 листопада 2010 року.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім.М.В.Фрунзе» на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім.М.В.Фрунзе» на користь держави 4 грн. 25 коп. судового збору та 37 грн. на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -