Справа №22-ц-619/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Демченко
Категорія - 27 Суддя-доповідач - Смирнова
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Смирнової Т. В.,
суддів - Рибалки В. Г., Таран С. А.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 01 лютого 2011 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1
про звернення стягнення за кредитним договором
та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
про визнання договору недійсним, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вказаним позовом, та просив, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № SUGWGI3130 від 06 серпня 2008 року, укладеним між банком та ОСОБА_1, звернути стягнення на належну ОСОБА_1 трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу банком цієї квартири, як предмета іпотеки, за початковою ціною 126667 грн., з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу цієї квартири з іншою особою та з отриманням відповідного витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання банку усіх повноважень необхідних для здійснення продажу зазначеної квартири. Вказує, по відповідачка не виконує взяті на себе за кредитним договором зобов’язання по погашенню боргу.
ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, який потім уточнила, та просила визнати недійсним укладений між нею та банком договір про іпотечний кредит № SUGWGI3130 від 06 серпня 2008 року з додатком до нього, оформлений у вигляді додаткової угоди до договору про іпотечний кредит № SUGWGI3130 від 31 січня 2008 року , як нікчемний та фіктивний правочин. Вважає, що при укладенні договору банком не дотримано вимог ч.ч.1, 3, 4, 5 ст. 203 ЦК України, фактично банк не видавав, а ОСОБА_1 не отримувала, 20368 доларів 17 центів США, як кредит на придбання нерухомості.
Рішенням суду від 01 лютого 2011 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір про іпотечний кредит від 06 серпня 2008 року з додатком № 1 до цього договору, оформлений у вигляді додаткової угоди до договору про іпотечний кредит № SUGWGI3130 від 31 січня 2008 року.
Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 08 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи, а всього 45 грн. 50 коп.
В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «ПриватБанк», з посиланням на неповне з’ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі, в позові ОСОБА_1 відмовити, з покладенням на неї судових витрат по справі.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до укладеного між сторонами договору банк належним чином виконав свої зобов’язання та надав ОСОБА_1 кредит у сумі 95000 грн., про що свідчить видатковий касовий ордер № 1 від 04.02.2008 року. 23 липня 2008 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про зміну валюти кредиту за вказаним договором, та переведення грошового залишку заборгованості за кредитом у валюту долари США та укладення додаткової угоди до вже існуючого договору про іпотечний кредит. 06 серпня 2008 року банком було здійснено конвертацію валюти з української гривні на суму 94508 грн. 31 коп. – залишок заборгованості ОСОБА_1 за кредитом станом на 06 серпня 2008 року, у валюту - долари США у сумі 20368,17 доларів США, видача яких ОСОБА_1 не проводилась, так як кошти були отримані нею 31.01.2008 року у гривнях. Додаткова угода до договору про іпотечний кредит тільки змінювала валюту кредиту і не мала на меті видачу коштів.
Вказує, що ОСОБА_1 певний час належним чином виконувала умови додаткової угоди, своєчасно вносила платежі по погашенню кредиту, що підтверджує визнання нею додаткової угоди.
Вимога банку про звернення стягнення на предмет іпотеки разом з виселенням ОСОБА_1 є обґрунтованою і законною, оскільки із серпня 2009 року у неї існує заборгованість по сплаті кредиту.
Вивчивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, підтримавшого скаргу, заперечення представника ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню наступних підстав.
Як було встановлено судом, згідно договору про іпотечний кредит № SUGWGI3130 від 31 січня 2008 року ОСОБА_1 одержала від ПАТ КБ «ПриватБанк» 95000 грн. кредиту на поліпшення якості квартири, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % річних, строком до 31 січня 2023 року.
В забезпечення зобов’язання за даним кредитним договором між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений іпотечний договір № SUGWGI3130 від 04 лютого 2008 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надала в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1
Листом голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» від 26.06.2008 року ОСОБА_1 була повідомлена про збільшення процентної ставки по кредиту і з 31 липня 2008 вона становить 2,09 % за місяць, при цьому попереджалася, що у разі незгоди на погашення кредиту за зміненою процентною ставкою вона зобов’язана повернути суму кредиту у повному обсязі, винагороду і відсотки.
23 липня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до банку з заявою про зміну валюти кредиту за договором іпотечного кредиту від 31 січня 2008 року і просила залишок наявної заборгованості за даним договором у сумі 93961 грн. 83 коп. конвертувати у долари США на дату укладення додаткової угоди до зазначеного договору, а 06 серпня 2008 року підписала заяву, якою доручала банку продати їй 20368 доларів 17 центів США із внесенням цих коштів на рахунок в ПАТ КБ «ПриватБанк» для їх подальшого перерахування банку як погашення заборгованості за договором іпотечного кредиту від 31 січня 2008 року, що було зроблено банком.
06 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до договору про іпотечний кредит від 31 січня 2008 року, якою він був викладений у новій редакції.
Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції вважав, що додаткова угода від 06.08.2008 року до раніше укладеного договору про іпотечний кредит від 31.01.2008 року, укладена з недотриманням вимог ч.1, 3, 5 ст. 203 ЦПК України, внаслідок чого така угода є недійсною. Банк не видавав ОСОБА_1 20368 доларів США, а зміни до договору іпотеки від 04.02.2008 року в установленому порядку не вносилися, тому відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Колегія суддів вважає, що висновки судового рішення суперечать матеріалам справи, а тому на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Факт одержання ОСОБА_1 від ПАТ КБ «ПриватБанк» 95000 грн. на підставі договору про іпотечний кредит від 31.01.2008 року підтверджується матеріалами справи та визнається обома сторонами.
Також не оспорюється, що для забезпечення виконання зобов’язання було укладено договір іпотеки 04.02.2008 року, за яким ОСОБА_1 надала в іпотеку вказану квартиру за зазначеною адресою.
Суд першої інстанції не з’ясував обставин укладення сторонами кредитного договору від 06.08.2008 р. та не врахував, що саме ОСОБА_1 23.07.2008 року звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанку» з заявою про переведення залишку боргу по кредиту у сумі 93961 грн. в іншу валюту – долар США (а.с.68 - заява).
Досягнувши згоди з цих суттєвих питань, сторони 06.08.2008 року уклали додаткову угоду до договору про іпотечний кредит від 31.01.2008 року та фактично цей кредитний договір викладено в новій редакції, про що прямо і зазначено у преамбулі (а.с.4).
У п.8.1 вони зазначили, що залишок боргу за договором від 31.01.2008 року складає 94508 грн., що еквівалентно 20368 доларів США, зазначено, що кредит надається в обмін на попереднє зобов’язання позичальника по поверненню кредиту, сплати відсотків у зазначені строки (а.с.13 договір).
Додатком до договору (в новій редакції) є графік погашення доларового кредиту, який прийнято і підписано з ОСОБА_1 (а.с.14).
За зазначеним графіком ОСОБА_1 здійснювала погашення кредиту
09.09.2008 року - 570 доларів США,
02.10.2008 року - 370 доларів США та в подальшому.
Таким чином, ОСОБА_1 визнавала свої зобов’язання за додатковою угодою.
Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється у тій самій формі, що і договір, а за ч. 1 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов’язання сторін змінюється відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання.
Таким чином, ОСОБА_1 повинна була виконувати зобов’язання за зміненим договором, вона їх певний час і виконувала, а з 2009 року припинила вносити платежі по кредиту, та станом на серпень 2010 року мала заборгованість – 27119,5 доларів США, що надавало банку право, згідно з ч.1 ст. 33 Закону України «про іпотеку», ставити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.
ОСОБА_1 належним чином не спростувала суму заборгованості та її представник у суду апеляційної інстанції визнавав, що вона з серпня 2009 року взагалі не проводила жодних платежів по кредитному договору.
За зазначених обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову банку про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог станом на 27.07.2010 року, у загальній сумі 27119,5 доларів США, в тому числі:
- 20175,43 доларів США – заборгованості за кредитом,
- 212,44 доларів США – борг по процентах за користування кредитом,
- 1754,04 доларів США – пеня,
- 4051,08 доларів США – прострочена заборгованості по процентах,
- 926,51 доларів США – прострочена заборгованості по комісії.
Початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації становить 126667 грн., як вартість предмета іпотеки узгоджена сторонами.
Позовні вимоги банку щодо виселення ОСОБА_1 із спірної квартири не підлягають задоволенню, оскільки, всупереч вимогам ст. 109 ЖК України, ст. 40 Закону України «про іпотеку», банк не надав суду беззаперечних доказів щодо вручення ОСОБА_1 своєї письмової вимоги на звільнення квартири протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.
У справі відсутні відомості про одержання ОСОБА_1 письмової вимоги банку.
Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про іпотечний кредит від 06.08.2008 року, який оформлено як додаткову угоду до первісного іпотечного кредиту від 31.01.2008 року, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність заявлених вимог з вищезазначених підстав.
Крім того, що ОСОБА_1 уклала додаткову угоду з метою зміни виду валюти, вона надавала банку заяву про перевід гривневого залишку заборгованості за кредитом у валюту – долар США. Саме за її заявою банк провів конвертацію валюти з гривні на долар США, в додатковій угоді, підписаній сторонами, зазначено, що сторони домовилися змінити кредитний договір від 31.01.2008 року та виклали його у новій редакції. Це все розуміла та визнавала ОСОБА_1 оскільки добровільно певний час погашала саме доларовий кредит.
За таких обставин, вважати, що договір є недійсним за умов, передбачених ч.1, 3, 5 ст. 203 ЦК України, підстав не має, оскільки він не суперечить законодавству та інтересам суспільства, волевиявлення ОСОБА_1 було вільним, та саме вона ініціювала зміну валюти кредиту за зобов’язаннями, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, враховуючи коньюктуру ринку грошових ресурсів України.
Посилання ОСОБА_1 на те, що за оспорюванню угодою вона не одержувала доларів США не має правового значення, оскільки договір укладався лише з метою зміни валюти кредиту, про що позивачка знала.
За таких обставин, позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись п.3 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Скасувати рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 01 лютого 2011 року і постановити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним договору іпотечного кредитування відмовити.
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №SUGWGI0000003130 від 06 серпня 2008 року в розмірі 27119,5 доларів США, що в гривневому еквіваленті відповідно до службового розпорядження НБУ від 26 липня 2010 року становить 214108,46 грн. – звернути стягнення на трикімнатну квартиру зі всіма об’єктами функціонально пов’язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 59,6 кв.м, житловою площею 35,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (за адресою: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з наданням Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» повноважень, необхідних для здійснення продажу.
В іншій частині позову про виселення ОСОБА_1 із зазначеної квартири відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 2550 грн. повернення судового збору та 240 грн. повернення витрат на ІТЗ розгляду справи.
Рішення набрало законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -