Справа №22-ц-993/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Литовка
Категорія - 41 Суддя-доповідач - Кононенко
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,
суддів - Білецького О. М., Шевченка В. А.,
за участю секретаря - Назарової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 12 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи – Відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Шосткинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, орган опіки і піклування Виконавчого комітету Шосткинської міської ради, про усунення перешкод у здійсненні права власності та зняття з реєстрації,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 04 серпня 2003 року вона подарувала своєму онукові – ОСОБА_3, будинок АДРЕСА_1. У квітні 2005 року у зазначеному будинку була зареєстрована дружина обдарованого – ОСОБА_1, та їхній син – ОСОБА_4. Рішенням Шосткинського міськрайонного суду від 27 листопада 2009 року, яке набрало законної сили 16 березня 2010 року, договір дарування будинку визнано недійсним. Зважаючи на те, що останні у цьому будинку зареєстровані, хоча фактично там не проживають, вона не може розпорядитися своєю власністю, тому просила зняти відповідачку та її сина з реєстрації.
Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 12 квітня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права власності на будинок АДРЕСА_1 шляхом зняття ОСОБА_1 та її сина – ОСОБА_4 з реєстрації місця проживання у вказаному будинку.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8 грн. 50 коп. повернення судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
При цьому зазначає, що її чоловік – онук позивачки, вселився у спірний будинок на прохання останньої у 1996 році як член сім’ї власника, вона вселилась до будинку у травні 2003 року після реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син – ОСОБА_4, з того часу проживали там і вели з позивачкою спільне господарство. На даний час вони продовжують проживати у зазначеному будинку, іншого місця проживання не мають.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та її представника – ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 04 серпня 2003 року ОСОБА_2 уклала договір дарування зі своїм онуком – ОСОБА_1, згідно з яким останній отримав у дар будинок АДРЕСА_1.
У квітні 2005 року у зазначеному будинку була зареєстрована дружина обдарованого – ОСОБА_1, та їхній син – ОСОБА_4.
Рішенням Шосткинського міськрайонного суду від 27 листопада 2009 року, яке набрало законної сили 16 березня 2010 року, договір дарування будинку визнано недійсним.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що за умови реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та її сина у спірному будинку позивачка позбавлена можливості розпорядитись належним їй нерухомим майном.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він ґрунтується на неповному, всупереч вимогам ст.ст.214, 215 ЦПК України, з’ясуванні обставин справи та неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано ОСОБА_2, її онук та чоловік відповідачки ОСОБА_1 – ОСОБА_3, вселився у спірний будинок на прохання бабусі у 1996 році як член сім’ї власника.
ОСОБА_1 вселилась до будинку у травні 2003 року після реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син – ОСОБА_4. У квітні 2005 року відповідачка та її син зареєстровані у спірному будинку.
Такі встановлені місцевим та апеляційним судом обставини вказують на те, що ОСОБА_1 з малолітнім сином на законних підставах, передбачених ст.156 ЖК України, набула права користування будинком.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», питання про зняття особи всупереч її волі з реєстрації місця проживання залежить, зокрема, від наявності остаточного рішення суду про втрату нею права користування жилим приміщенням, або про її виселення, однак такі вимоги позивачем не заявлялись і судами не вирішувались.
Отже, ухваливши рішення про зняття відповідача з реєстраційного обліку без вирішення з дотриманням положень ст.11 ЦПК України питання про наявність чи відсутність у неї права користування жилим приміщенням, суд порушив норми матеріального і процесуального права.
Таким чином, вимоги щодо виселення або визнання відповідача такою, що втратила право користування житлом, не заявлялись і судом не вирішувались, а тому колегія суддів вважає передчасним зобов’язувати її знятись з реєстраційного обліку.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення місцевого суду на підставі п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 12 квітня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності та зняття з реєстрації.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -