Справа №22-ц-964/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Шершак

Код категорії 27 Суддя-доповідач - Кононенко

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Кононенко О. Ю.,

суддів -  Шевченка  В. А.,  Білецького  О. М.,

за участю секретаря - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

на заочне рішення Зарічного районного суду м.Суми від 24 вересня 2010 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення коштів за кредитним договором;

за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсними договору про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу,

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 24 вересня 2010 року позов ПАТ «Укрсиббанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсиббанк» в солідарному порядку 151982 грн. 91 коп. заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсиббанк» в дольовому порядку 1519 грн. 83 коп. судового збору та 120 грн. Витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (по 819 грн. 91 коп. з кожного).

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено за необгрунтованістю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду  обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить зазначене рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1

При цьому зазначає, що судом стягнуто з позичальника заборгованість у гривнях, хоча договір був укладений у доларах США, що кредитний договір не містить умов про відповідальність банку за порушення зобов’язань та що ОСОБА_1 не було попереджено про те, що валютні ризики під час виконання зобов’язань несе саме він як споживач. Крім того, вказує, що договір застави має бути нотаріально посвідчений.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з’явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 вересня  2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу №11211703000, за умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 23615 доларів США зі сплатою 12% річних протягом перших 30 місяців, строком до 06 вересня 2013 року та зобов’язався передати в заставу належний йому транспортний засіб. Крім того, виконання кредитного договору забезпечено договором поруки №139825, укладеним 07 вересня  2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Укрсиббанк».

У зв’язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 18 лютого 2010 року утворилась заборгованість за кредитом  16725,72 доларів США, прострочена заборгованість за відсотками – 1972,28 доларів США, пеня за прострочення кредиту – 1066,24 грн., пеня за прострочення відсотків – 787,80 грн., неустойка за порушення забов’язань – 500 грн., а всього – 151982 грн. 91 коп.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ «Укрсиббанк» та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що договір про надання кредиту укладений сторонами відповідно до чинного законодавства і підстави для визнання його недійсним відсутні, у зв’язку з чим підлягає стягненню заборгованість за цим договором, яка виникла внаслідок невиконання позичальником свого обов’язку по погашенню кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.1050, 1054 ЦК України якщо договором встановлено обов’язок повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення  чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

З матеріалів справи вбачається, що 27 листопада 2009 року позичальнику направлено повідомлення про наявність заборгованості перед банком та запропоновано її погасити протягом 31 календарного дня (а.с.29). Зазначене повідомлення ОСОБА_1 отримав 01 грудня 2009 року (а.с.32).

Із довідки-розрахунку, наданої ПАТ «Укрсиббанк», вбачається, що відповідач, починаючи з червня 2009 року, взагалі перестав вносити чергові щомісячні платежі по оплаті кредиту (а.с.22-23). Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач ухилявся від належного виконання договірних зобов’язань, хоча відповідно до п.п.1.3.4 договору він мав вносити черговий платіж з 01 по 10 число кожного місяці, наступного за тим, за яким банком були нараховані такі відсотки.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що судом стягнуто з позичальника заборгованість у гривнях, хоча договір був укладений у доларах США, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості саме у національній валюті, що не суперечить вимогам ст.533 ЦК України.

Його доводи про те, що кредитний договір не містить умов про відповідальність банку за порушення зобов’язань, є безпідставними, оскільки відповідальність банку передбачено п.4.4 оспорюваного договору.

Посилання на те, що договір застави має бути нотаріально посвідчений, не спростовують висновків суду щодо відсутності підстав для визнання договору про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення  одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Зважаючи на викладене, згідно з ч.2 ст.215 ЦК України визнання нікчемного правочину судом недійсним не вимагається.

Інші доводи скарги висновків суду також не спростовують.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2, відхилити.

Заочне рішення Зарічного районного суду м.Суми від 24 вересня 2010   року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.  

Головуючий -

Судді -