Справа № 22-ц-1286/11 12.05.2011 12.05.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц- 1286 / 11 Головуючий у 1-й інстанції: Біцюк А.В.
Категорія 45 Доповідач апеляційного суду Кутова Т.З.
У Х В А Л А
Іменем України
12 травня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Кутової Т.З.,
при секретарі: Кулик О.В.,
за участю: представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 1 березня 2011 року
за позовом
ОСОБА_3 до Дмитро – Білівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області
про визнання права власності на земельну частку (пай)
В С Т А Н О В И Л А:
В листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Дмитро-Білівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області та Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання права власності на земельну частку (пай).
Позивач зазначав, що з 1993 року по 2001 рік він був членом КСП ім. Чапаєва, яке в подальшому реорганізовано в СГВК «Світанок».
Відповідно до Указу Президента України від 8 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» позивач мав право, як член колгоспу, на отримання земельної частки (паю), яка становить розміром 10, 61 умовних кадастрових гектарів, вартістю 102275 грн. Посилаючись на те, що його прізвище помилково не було внесено до списків членів колгоспу, позивач просив визнати за ним право власності на вказану земельну частку (пай).
Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 1 березня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 просить вказане рішення суду скасувати, а по справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги, посилаючись на те, що суд порушив норми матеріального права та безпідставно вказав на пропуск строку позовної давності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і перевіривши зазначені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом ОСОБА_3, відповідно до запису в трудовій книжці, 16 жовтня 1993 року, прийнятий в члени колгоспу ім. Чапаєва Казанківського району Миколаївської області робочим маслобойні (а.с. 10). Таке ж підтверджується і протоколом № 14 засідання правління колгоспу від 5 листопада 1993 року (а. с. 32).
За вказаний період роботи йому нараховувалась заробітна плата відповідно до відпрацьованих трудоднів (а.с. 30).
В 1995 році кооперативному –акціонерному сільськогосподарському підприємству ім. Чапаєва, утвореному в наслідок реорганізації колгоспу ім. Чапаєва, було видано державний Акт на право колективної власності на землю (а.а.69). Списки членів колгоспу затверджувались протоколом загальних зборів від 5 січня 1997 року та в подальшому на зборах від 31 грудня 1999 року уточнювались (а.с. 38 - 58).
Згідно з положеннями Указу Президента України від 8 серпня 1995 року «Про паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» особи, які входили до складу КСП та пенсіонери, які раніше працювали в сільськогосподарському підприємстві та залишилися його членами отримали право на земельну частку (пай).
Відповідно до положень ст. 71 ЦК України (в редакції 1963 року) загальний строк позовної давності встановлено тривалістю у три роки, який згідно з вимогами ст. 76 ЦК України (в редакції 1963 року) обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися, про порушене право.
Позивач звільнився з КАСП ім. Чапаєва 2 лютого 2001 року (а.с. 10).
З наведеного слідує, що на момент реорганізації колгоспу, отримання Акту на право колективної власності на землю, складання списків та їх уточнення позивач працював в даному сільхозпідприємстві, а тому мав би знати про вказані події та відповідно про порушення своїх прав. Однак до суду ОСОБА_3 звернувся
лише в 2010 році, тобто після сплину більше ніж десяти років.
За такого, районний суд, дійшов обґрунтованого висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду на захист свого порушеного права та відсутності підстав для його поновлення. Тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні заявлених позовних вимог.
Не можна прийняти доводи апелянта про те, що про порушення свого права він дізнався лише в 2010 році, після отримання архівної довідки, оскільки при обставинах вказаних вище позивач міг і повинен був знати про порушення своїх прав під час роботи в сільськогосподарському підприємстві.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, колегія суддів дійшла висновку про відповідність вказаного рішення вимогам матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – відхилити.
Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 1 березня 2011 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді