Судове рішення #15605411

Справа №  22ц-1425/11  

Копія



АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

05 квітня 2011 року                                                                                        м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Хмельницької області

        в складі :  головуючого судді Шершуна В.В.

   суддів П’єнти І.В., Талалай О.І.

                                                  при секретарі Товкан І.І.

                     

розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України цивільну справу № 22ц-1425 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 13 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус ОСОБА_5, приватний нотаріус ОСОБА_6 про визнання правочинів недійсними та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу договором дарування.

                     

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів  

в с т а н о в и л а :

15.06.2007 року ОСОБА_2 звернулась в суд. На обґрунтування своїх вимог вона вказувала, що є власником 61/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1. Проживаючи постійно в с. Петродолина Одеської області, влітку 2003 року вона перенесла онкологічну операцію і приймала сильнодіючі ліки. 06 серпня 2003 року маючи намір дати довіреність синові –ОСОБА_7 на володіння її будинком, вона внаслідок помилки видала довіреність з приводу розпорядження будинком ОСОБА_4 –нареченій сина, в даний час його дружині. В дійсності вона вважала, що довіреність видає тільки для прописки сина і її невістки в її будинку.

В даний час вона встановила, що 06 грудня 2004 року ОСОБА_4 продала будинок –своєму чоловікові (сину позивачки) ОСОБА_7, який в даний час не впускає позивачку в будинок. Вважаючи, що доручення видане під впливом помилки і тяжких обставин, позивачка просить довіреність, видану нею на ім’я ОСОБА_4 і договору купівлі-продажу будинку укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_7 визнати недійсними. В подальшому, 17.12.2008 року ОСОБА_2 змінила підстави позову і просила визнати правочини недійсними, оскільки вони були укладені під впливом омани в яку ввели її відповідачі, які скористались тяжким станом її здоров’я.

31.07.2008 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу спірного будинку договором дарування. Він стверджує, що під договором купівлі-продажу був прихований договір дарування, оскільки він грошей дружині не передавав. В зв’язку з цим, він просив визнати

_______________________________________________________________________________          

Головуючий у першій інстанції –Швець О.Д.                     Справа № 22ц-1425

Доповідач -  Шершун В.В.                                                                                    Категорія №  20


укладений між ними правочин договором дарування.

          Як видно з матеріалів справи, справа судами розглядалася неодноразово.

Рішенням Кам”янець-Подільського міськрайонного суду від 13 вересня 2010  року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано довіреність ОСОБА_2 серії ВАМ № 251280, видану ОСОБА_1 та посвідчену 06 серпня 2003 року приватним нотаріусом ОСОБА_5, реєстраційний номер 1268 –недійсною.

Договір купівлі-продажу частини житлового будинку по АДРЕСА_1 від 07 грудня 2004 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6, реєстраційний номер 8195 визнано недійсним.

Зобов’язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_3 13928 грн., коштів сплачених на виконання договору купівлі-продажу від 07 грудня 2004 року.

ОСОБА_3 в задоволенні позову до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу частини житлового будинку договором дарування –відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 видала довіреність ОСОБА_4 в результаті помилки допущеної внаслідок її хворобливого стану. В той же час, на думку суду, ОСОБА_3 не довів своїх вимог про визнання договору купівлі-продажу договором дарування.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Вона просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задоволити  позов ОСОБА_3 визнати договір купівлі-продажу частини житлового будинку договором дарування, а в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_1 відмовити. При цьому апелянт вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Крім того, приймаючи рішення, на її думку, суд порушив вимоги матеріального та процесуального закону. Апелянтка вказує, що твердження свекрухи  про помилку при видачі довіреності голослівні і суд їм не дав належної оцінки. В той же час, суд не врахував і не дав належної оцінки показам її та нотаріуса про те, що ОСОБА_2 повністю усвідомлювала сутність своїх дій при видачі довіреності, оскільки цей документ був оформлений на ОСОБА_4, яка в той час була тільки нареченою сина і передала сину домову книгу і технічний паспорт на будинок. Апелянтка вважає, що таким чином суд порушив принцип змагальності, оскільки став на сторону позивачки. Крім того, апелянтка вказує, що посилання суду на обов’язковість вказівки в довіреності особи, якій має бути подароване майно суперечить ст.62 –70 ЦК України і свідчить про порушення судом матеріального права. ОСОБА_1 крім того вказує, що ОСОБА_2 на момент видачі довіреності не була в хворобливому стані, оскільки зразу ж після видачі довіреності поїхала з ними на море. Крім того, на думку апелянтки ОСОБА_2 пропустила строк позовної давності, оскільки термін дії оскаржуваної довіреності скінчився 06 серпня 2006 року, а вона звернулась до суду лише 18 червня 2007 року.

Колегія суддів вважає, що апеляція не  підлягає  задоволенню.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи і дана їм правильна оцінка.

Так, судом встановлено, що згідно ксерокопії довіреності від 6 серпня 2003 року вбачається, що ОСОБА_2 уповноважила вказаною довіреністю ОСОБА_4 розпоряджатися (продавати, дарувати, обміняти) належну їй 61/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 довіреність посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі зз № 1268.

Відповідно до копії свідоцтва про одруження виданого відділом реєстрації цивільного стану Кам'янець-Подільського міського управління юстиції від 6 листопаду 2004 року громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4 6 листопада 2004 року зареєстрували шлюб.

З ксерокопії договору купівлі - продажу частини житлового будинку від 7 грудня 2004 року видно, що ОСОБА_4, яка діяла від імені ОСОБА_2 продала, а    ОСОБА_3 придбав у власність 61/100 частину житлового будинку з господарсько - побутовими будівлями за номером 20а, що знаходиться по АДРЕСА_1, зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі № 8195.

З ксерокопії технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 вбачається, що вказаний житловий будинок в частині 61/100 з господарськими будівлями переоформлено з ОСОБА_10 на ОСОБА_3.

Згідно ксерокопії свідоцтва про укладення шлюбу виданого Петродолинською сільською радою Овідіопольського району Одеської області, актовий запис № 11 від 21 жовтня 2000 року ОСОБА_11 уклав шлюб з ОСОБА_12

Відповідно до ксерокопії виписки з медичної картки хворого ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, остання з 3 червня по 13 червня 2003 року знаходилась на стаціонарному лікуванні з приводу онкологічного захворювання.

Згідно довідки Одеського обласного онкологічного диспансеру від 18 червня 2007 року ОСОБА_2 знаходилась на амбулаторному лікуванні в диспансері з 4 липня 2003 року по 16 березня 2004 року з онкологічним захворюванням.

Відповідно до виписки із амбулаторної картки № 8204/03 Одеського обласного онкологічного диспансеру від 6 липня 2007 року ОСОБА_2 находиться під наглядом в диспансері з 4 липня 2003 року по даний час з діагнозом онкологічного захворювання. З 21 липня 2003 року по 18 грудня 2003 року проведено чотири курси адьювантной ПХТ   по схемі ВЕР.

Згідно акту судово - медичного обстеження № 597 від 9 червня 2007 року у ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепномозкової травм, струсу головного мозку, крововиливу під кон'юнктиву правого ока по степені тяжкості відносяться до легких тілесних пошкоджень з короткочасним розладом здоров'я, два синяки в області обличчя по степені тяжкості відноситься до легких тілесних пошкоджень.

Постановою Кам'янець - Подільського МВ УМВСУ в Хмельницькій області від 15 червня 2007 року в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_13 за ознаками злочину, передбаченого ст. 186 КК України відмовлено, через відсутність складу злочину.  

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_2 видано доручення внаслідок помилки, а згідно ст. 56 ЦК України (1963 року) угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення  може бути визнано недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки якщо така угода визнана недійсною то кожна з сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за угодою.

Одночасно суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що договір купівлі-продажу частини будинку між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 не є удаваною угодою, оскільки в тексті договору оговорено всі істотні умови договору купівлі-продажу з посиланням на отримання покращення вартості  

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянти про те, що  позивачка пропустила строк позовної давності, оскільки згідно ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатись про порушення  свого права або про особу, яка його порушила.

Колегією суддів, як і судом першої інстанції встановлено, що позивачка довідалась про порушення свого права в 2007 році, коли намагалась скористатися своєю власністю, однак, їй перешкодили відповідачі, а тому строк позовної давності позивачкою не пропущено.

Не приймає  судова колегія і посилання апелянтки на те, що покази ОСОБА_2 не можуть бути доказом по справі, оскільки таке обґрунтування суперечить ч. 2  ст. 57 ЦПК України.

Доводи апеляції не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду відповідає матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права і підстав для його скасування в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги не вбачається.

  Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів        

                    

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 13 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили  до Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

               Головуючий  /підпис/                    

                           Судді /підписи/          

З оригіналом згідно

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області                                                                      В.В. Шершун

   

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація