Справа № 22ц-2410/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,
суддів Власенка О.В., Юзюка О.М.,
при секретарі Дідик А.Б.,
з участю відповідачки ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення неповернутого кредиту, процентів і неустойки із апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2011 року,
встановила:
У травні 2010 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»(далі –ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 29 листопада 2007 року № 4762007/3і станом на 27 грудня 2010 року в сумі 22382 долара 66 центів США і 22104 грн. 92 коп., з яких: прострочена заборгованість по кредиту –3471 долар 77 центів США, строкова заборгованість по кредиту –14861 долар 07 центів США, прострочена заборгованість по процентам –4049 доларів 82 цента США, пеня за несвоєчасне повернення кредиту –10815 грн. 81 коп., пеня за порушення строків сплати процентів –11289 грн. 11 коп. Крім того, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 7860 грн. штрафу за невиконання умов договору іпотеки від 29 листопада 2007 року про страхування належного їй предмета іпотеки: домоволодіння, що включає жилий будинок з надвірними забудовами загальною площею 79,2 кв.м., житловою площею 52,9 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1, і земельної ділянки площею 0,1465 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за тією ж адресою.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ПАТ АБ «Укргазбанк»зазначило, що за кредитним договором ОСОБА_1 одержала кредит в сумі 20000 доларів США під 12,5 % річних на строк до 28 листопада 2019 року, а в забезпечення виконання її обов’язку з повернення кредитних коштів і сплати процентів ОСОБА_2 передала в іпотеку вказане нерухоме майно. Однак ОСОБА_1 не виконує належним чином грошового зобов’язання, внаслідок чого нарахована пеня і банк вправі стягнути дану заборгованість. Також ПАТ АБ «Укргазбанк»вказало, що ОСОБА_2 не внесла чергові страхові платежі та не продовжила дію договору страхування предмету іпотеки, а тому має сплатити на користь іпотекодержателя неустойку.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2011 року позов задоволено. При цьому стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укргазбанк»1700 грн. судового збору (по 850 грн. з кожної). Стягнуто з ОСОБА_1 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. При цьому ОСОБА_1 зазначила, що позивач незаконно надав їй кредит в іноземній валюті і грошове зобов’язання за кредитним договором має бути виконане в гривні, а у зв’язку з коливанням курсу валют істотно змінилися обставини, якими сторони керувались при укладенні договору, внаслідок чого існують підстави для його розірвання. Крім того, ОСОБА_1 вказала, що перед укладенням кредитного договору кредитодавець не повідомив її про умови кредитування і вона не була ознайомлена належним чином з вимогами ПАТ «Укргазбанк»про дострокове виконання зобов’язання за договором, а визначений позивачем розмір пені є незрозумілим і при її стягненні суд не врахував, що сплинув строк спеціальної позовної давності для цієї вимоги. Також ОСОБА_1 повідомила, що предмет іпотеки було застраховано і суд неправомірно стягнув з ОСОБА_2 неустойку.
Представник ПАТ «Укргазбанк»і відповідачка ОСОБА_2, які у встановленому законом порядку оповіщені про час і місце судового засідання, до суду не з’явилися.
Заслухавши учасницю процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Суд першої інстанції не в повній мірі з’ясував обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення сторін.
У зв’язку з цим оспорюване рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 неустойки підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення. Відповідно до ст. 88 ч. 5 ЦПК України має бути змінений розподіл судових витрат.
Встановлено, що 29 листопада 2007 року між відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк»(далі –ВАТ АБ «Укргазбанк»), правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4762007/3і, за яким банк надав останній кредит на споживчі цілі в сумі 20000 доларів США під 12,5 % річних на строк до 28 листопада 2019 року. ОСОБА_1 мала повернути кредит рівними частинами в розмірі 138 доларів 89 центів США щомісячно із одночасною сплатою відповідної суми нарахованих процентів. Сторони домовились, що на залишок простроченої заборгованості за кредитом проценти нараховуються виходячи із вищевказаної процентної ставки, збільшеної на 1 процент, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості, а за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів ОСОБА_1 зобов’язалася сплатити банку пеню в розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності.
В той же день між ВАТ АБ «Укргазбанк»і ОСОБА_2 укладено договір іпотеки. Виконання обов’язку ОСОБА_1 за кредитним договором було забезпечено іпотекою домоволодіння, що включає жилий будинок з надвірними забудовами загальною площею 79,2 кв.м., житловою площею 52,9 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1, і земельної ділянки площею 0,1465 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за тією ж адресою.
ОСОБА_1 не виконує взяті на себе грошові зобов’язання, внаслідок чого станом на 27 грудня 2010 року заборгованість за кредитним договором становить 22382 долара 66 центів США, з яких: прострочена заборгованість по кредиту –3471 долар 77 центів США, прострочена заборгованість по процентам –4049 доларів 82 цента США, строкова заборгованість по кредиту –14861 долар 07 центів США.
Окрім того, банком нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту –10815 грн. 81 коп. і за порушення строків сплати процентів –11289 грн. 11 коп., а всього –22104 грн. 92 коп.
Зазначені обставини визнаються сторонами та підтверджуються наявними в справі письмовими доказами.
Відповідно до ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно до ст. 1050 ч. 2 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
В силу ст. 546 ч. 1 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_1 не виконала грошове зобов’язання за кредитним договором, а тому з неї має бути стягнуто неповернутий кредит, проценти і пеня.
Доводи ОСОБА_1 про незаконність надання їй кредиту в іноземній валюті та необхідність виконання грошового зобов’язання за кредитним договором в гривні не заслуговують на увагу.
Так, у відповідності до положень ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України –гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
В силу ст. 524 цього Кодексу зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.
Частиною 3 статті 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно до вимог ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі –Декрет) резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
Частиною 1 статті 19 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ визначено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.
Відповідно до положень ст.ст. 47, 49 цього Закону на підставі відповідної банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та власний ризик, операції з валютними цінностями, надання кредитів.
Операції з валютними цінностями банки вправі здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями згідно до пункту 2 статті 5 Декрету.
З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог підпункту «в»пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавцем не визначено межі термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті.
Таким чином, операція з надання банком кредиту в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
На час укладення між сторонами кредитного договору ВАТ АБ «Укргазбанк»здійснювало банківську діяльність на підставі банківської ліцензії Національного банку України від 19 листопада 2001 року № 123 і мало письмові дозволи на здійснення операцій з валютними цінностями від 19 листопада 2001 року № 123-1 та від 3 лютого 2004 року № 123-2.
Отже, ВАТ АБ «Укргазбанк»правомірно видало ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті. Ця банківська операція не суперечить вимогам закону.
Цивільним кодексом України, який регулює принцип та зміст зобов’язальних правовідносин, визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526).
Пленум Верховного Суду України у абзаці третьому пункту 14 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»дав наступні роз’яснення. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).
Грошове зобов’язання ОСОБА_1 з повернення кредиту і сплати процентів виражено в доларах США, а тому суд обґрунтовано стягнув з відповідачки заборгованість за цими платежами в іноземній валюті.
Твердження ОСОБА_1 про наявність підстав для розірвання кредитного договору також не можуть бути взяті до уваги.
Відповідно до ст. 652 ч. 1 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частиною 2 даної статті визначені умови, за одночасною наявністю яких договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.
Суд обґрунтовано виходив з того, що коливання курсу валют і зміна економічного становища в державі не є істотною зміною обставин, які дають підстави для розірвання кредитного договору. Окрім того, в суді не здобуто достатніх доказів про існування сукупності умов, які дають право на розірвання цього договору в судовому порядку.
Не ґрунтуються на фактичних обставинах справи й посилання ОСОБА_1 на те, що перед укладенням кредитного договору кредитодавець не повідомив її про умови кредитування і вона не була ознайомлена належним чином з вимогами ПАТ «Укргазбанк»про дострокове виконання зобов’язання за договором.
Пунктом 2 частини 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ (далі –Закон № 1023-ХІІ) визначено кредитні умови, про які перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі.
У заяві позичальника-фізичної особи і анкеті на отримання кредиту від 22 листопада 2007 року ОСОБА_1 підтвердила, що перед підписанням цих документів позивач відповідно до ст. 11 Закону № 1023-ХІІ надав їй у письмовій формі всю інформацію про умови кредитування. З доданих до справи письмових претензій вбачається, що ПАТ «Укргазбанк»повідомляло ОСОБА_1 про належне виконання зобов’язання за кредитним договором.
ПАТ «Укргазбанк»нарахувало пеню відповідно до умов кредитного договору за період з 11 грудня 2008 року до 27 грудня 2010 року.
Доводи ОСОБА_1 щодо спливу строку спеціальної позовної давності для вимоги про стягнення пені не заслуговують на увагу.
Згідно зі ст.ст. 256, 267 ч. 4 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У відповідності до ст.ст. 257, ч. 1 і ч. 2 п. 1 ст. 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 1 статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
У кредитному договорі (п. 5.8) сторони визначили, що строк позовної давності за цим договором встановлюється в три роки, в тому числі до вимог по поверненню: процентів за користування кредитом та суми заборгованості по кредиту з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пені за несвоєчасну сплату процентів і кредиту, штрафів та всіх видатків, понесених банком під час виконання умов цього договору.
Таким чином, сторони збільшили встановлену законом позовну давність. В межах цього строку ПАТ «Укргазбанк»нарахувало пеню. До того ж, відповідачі не заявляли про застосування позовної давності в силу ст. 268 ч. 4 ЦК України.
В цій частині рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Разом з тим, ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_2 7860 грн. неустойки суд припустився помилки.
Суд виходив з того, що іпотекодавець не виконала зобов’язання за договором іпотеки від 29 листопада 2007 року щодо належного страхування предмета іпотеки (п.п. 3.3.4, 3.3.4.1, 3.3.4.2, 3.3.4.3), а тому в силу п. 4.2 цього договору має сплатити штраф у розмірі 5% заставної вартості предмета іпотеки.
Поза увагою суду залишилась та обставина, що предмет іпотеки був застрахований за договором добровільного страхування заставного майна від 9 лютого 2010 року № 04-2301-0445, укладеним між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група»і ОСОБА_1
Таким чином, відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_2 неустойки і в цій частині позов задоволенню не підлягає.
У зв’язку з ухваленням нового рішення в частині позовних вимог має бути змінений розподіл судових витрат. Ці витрати (1700 грн. судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи) слід присудити ПАТ «Укргазбанк»лише з ОСОБА_1
Керуючись ст.ст.307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2011 року в частині стягнення з ОСОБА_2 неустойки скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити в позові публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»до ОСОБА_2 про стягнення штрафу в розмірі 7860 грн.
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» 1820 грн. понесених судових витрат.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк
Головуючий у першій інстанції –Березова І.О. Справа № 22ц-2410
Доповідач –Ярмолюк О.І. Категорія 27