Справа №22-ц-972/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Собина
Категорія - 27 Суддя-доповідач - Смирнова
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Смирнової Т. В.,
суддів - Гагіна М. В., Ільченко О. Ю.,
з участю секретаря судового засідання – Пархоменко А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1, яка дії в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 – ОСОБА_3
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 квітня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_1, яка дії в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_4,
третя особа: Зарічна районна в м. Суми адміністрація, Служба у справах дітей Сумської міської ради,
про визнання недійсним договору іпотеки, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2010 року ОСОБА_1, в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2, звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 12 липня 1997 року вона перебувала з відповідачем ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають малолітню дочку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. 04 жовтня 2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 під час шлюбу сторін було укладено договір купівлі-продажу квартири відповідно до якого ОСОБА_4 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1, в якій вона з дочкою мешкають у з 2003 року. Дана квартира є постійним місцем проживання її дочки.
29 вересня 2005 року шлюб між нею та ОСОБА_4 було розірвано, а 14 липня 2007 року вони вдруге зареєстрували шлюб.
У період після розлучення і до повторного укладення шлюбу, 18 травня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк України» правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки відносно квартири за адресою: м. Суми, вул.Кірова,16/13.
17 квітня 2007 року між тими ж сторонами був укладений договір №1 про внесення змін до договору іпотеки, згідно якого розмір боргових зобов’язань ОСОБА_4 забезпечених іпотекою становить 165761 грн. 60 коп. Вважає, що дані договори укладені з порушенням вимог ч.3 ст.17 ЗУ «Про охорону дитинства», без надання опікунською радою дозволу на укладення зазначеного договору, що порушує право малолітньої ОСОБА_2 на користування жилим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1
Просила визнати недійсним договір іпотеки №PCL-CОО/058/2006 від 18 травня 2006 року та договір №1 від 17 квітня 2007 року про внесення змін до договору іпотеки №PCL-CОО/058/2006 від 18 травня 2006 року.
Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 12 квітня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
При цьому зазначає, що позивачка разом з малолітньою дочкою ОСОБА_2 проживають у АДРЕСА_1 і дана квартира є постійним місцем проживання дитини.
Укладаючи договір іпотеки, ОСОБА_4 визначив долю квартири, у якій з 2003 року поживає малолітня ОСОБА_2, шляхом подальшого відчуження цієї квартири, чим позбавив дитину права користування житлом та, не отримавши дозвіл органу опіки та піклування на укладення цього договору, порушив вимоги ч.3 ст.17 ЗУ «Про охорону дитинства».
Вважає, що договір іпотеки є таким, що укладений всупереч вимог чинного законодавства та у порушення права на житло малолітньої ОСОБА_2, що є підставою для визнання його недійсним згідно з приписами ч.3, 5, 6 ст. 203 та ч.1, 3 ст. 215 ЦК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта, підтримавшого скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 12 липня 1997 року по 29 вересня 2005 року та з 14 липня 2007 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 Від шлюбу мають дочку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
04 жовтня 2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_4 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1. квартиру придбано під час шлюбу сторін.
18 травня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк України» правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки і предметом іпотеки по вказаному договору є квартира за адресою: м. Суми, вул.Кірова,16/13.
17 квітня 2007 року між тими ж сторонами був укладений договір №1 про внесення змін до договору іпотеки, згідно якого розмір боргових зобов’язань ОСОБА_4 забезпечених іпотекою становить 165761 грн. 60 коп.
ОСОБА_1 разом з дочкою ОСОБА_2 мешкають у зазначеній квартирі з 2003 року і дана квартира є постійним місцем проживання малолітньої дитини.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що малолітня дочка ОСОБА_2 не є власником вищезазначеної квартири, іпотека є способом забезпечення виконання зобов’язання, а не правочином щодо розпорядження майном належним іпотекодавцю, а тому ОСОБА_4, як іпотекодавець мав право без дозволу органів опіки і піклування укладати договір іпотеки.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду постановлено без належного з’ясування обставин справи та невірного застосування закону, а тому підлягає скасуванню на підставі п.1,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позову з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що передана в іпотеку квартира придбана відповідачем ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу; у квартирі поселилися та проживають його дружина – позивачка ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_2, 1997 року народження.
Ці факти не спростовані сторонами та підтверджуються наявними у справі доказами, в тому числі: у паспорті позивачки ОСОБА_1 є відмітка про реєстрацію у спірній квартирі, довідками з лікувального та учбового закладів, які відвідує дитина (а.с.6, 35).
Держава охороняє та захищає права та інтереси дітей під час вчинення буд-яких правочинів щодо житлових приміщень.
Так, у Законі України «про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» є спеціальний Розділ III «Запобігання бездомності і безпритульності».
Згідно ст. 12 цього Закону, в редакції на час укладення договору іпотеки, є неприпустимим зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.
Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.
Для вчинення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності або користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування.
Вирішуючи заявлені вимоги суд першої інстанції всупереч зазначеним правовим нормам, не врахував того, що при укладенні оспорюваного договору іпотеки квартири, попередній дозвіл органу опіки та піклування на укладення договору не надавався, про що суду було надано відповідно повідомлення (а.с.12).
Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а за ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Саме таке порушення прав дитини допустили відповідачі.
За таких обставин, відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України ос порений правочин слід визнати недійсним.
Без врахування зазначених вимог закону, суд першої інстанції невірно вважав, що за відсутності у дитини права власності на квартиру її права договором іпотеки не порушено. Також, суд першої інстанції невірно визначив характер спірних відносин та закон, який їх регулює, та внаслідок чого прийшов до невірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
За таких обставин рішення місцевого суду слід скасувати, а позов ОСОБА_1 задовольнити.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідачів в дольовому порядку підлягають стягненню на користь позивачки судові витрати, а саме, слід стягнути з кожного з відповідачів по 43 грн. в повернення судового збору та витрат на ІТЗ розгляду справи, та по 500 грн. в повернення витрат на правову допомогу, яка надавалася адвокатом та підтверджується договором про надання правової допомоги (а.с.12) та квитанцією про сплату коштів (а.с.12зв).
Компенсація цих витрат підлягає згідно з ч. 2 ст. 84 ЦПК України та виходячи з граничних розмірів встановлених Постановою КМ України від 27.04.2006 року № 590
Керуючись п.1, 4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, яка дії в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 – ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 квітня 2011 року у даній справі скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати недійсним договір іпотеки від 18 травня 2006 року № PCL-CОО/058/2006 та договір від 17 квітня 2007 року про внесення змін до нього укладені між АКБ «Райффайзенбанк України» - ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4.
Стягнути на користь ОСОБА_1 повернення судових витрат з ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 по 43 грн. судового збору та витрат на ІТЗ розгляду справи, та стягнути з кожного з них по 500 грн. на відшкодування витрат з правової допомоги.
Рішення набрало законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -