Справа №: 2-1177/10

                                                        РІШЕННЯ

                                                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        10 травня 2011 року                                                             м.Андрушівка

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої - судді Чуб І.А.,

при секретарі – Баскаковій  Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Андрушівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Комсервіс» про визнання  незаконними: відсторонення від роботи, звільнення з роботи та поновлення  на роботі, стягнення  заробітку за  час вимушеного прогулу, суд, -

                                                               встановив:

позивач звернувся до суду з позовом в якому зазначає, що він працював у відповідача на посаді сторожа  з оплатою згідно штатного розпису згідно наказу  № ІІ –К від 23.05.2006 року. Наказом № 33-К від 22.11.2010 року його було звільнено  з роботи за прогул без поважних причин (ст. 40 п. 4 КЗпП України). Дане звільнення вважає незаконним, так як  17.11.2010 року о 16 год 50 хв. коли він прийшов заступати на чергування на добу директор підприємства ОСОБА_2 та головний інженер ОСОБА_3 в присутності інших працівників підприємства стали виганяти його  з території підприємства не мотивуючи це нічим.  Позивач намагався отримати пояснення, чому його відстороняють від роботи,  однак  почув лише грубу вимогу  негайно залишити територію підприємства. Опісля почувши в свою адресу погрози та побоюючись , що його побють він був змушений залишити  територію підприємства.  Наступного дня позивач звернувся зі скаргою про те, що його вигнали  з роботи та не допускають до виконання трудових обовязків до прокуратури району.  Після чого 22.11.2010 року його було звільнено з роботи за прогул. Вважає, що адміністрація КП «Комсервіс»  грубо порушила його права, оскільки  відсторонення від роботи не можна розцінювати як прогул. Просив визнати незаконним відсторонення його від роботи сторожа та  наказ  №  01/103 від 17.11.2010 року про його відсторонення, а також визнати незаконним наказ  № 33-К від 22.11.2010 року  про звільнення з роботи за прогул без поважних причин та поновити його на роботі в КП «Комсервіс» на посаді сторожа, стягнути заробіток за час вимушеного прогулу з 17.11.2010 року по день винесення рішення судом.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та зазначив, що 17.11.2010 року коли він прийшов заступати на чергування  майстер ОСОБА_4 почав вимагати від нього надати пояснення та підписати  якісь документи, однак він відмовився. Потім директор підприємства ОСОБА_2 та головний інженер ОСОБА_3 також вимагали він нього пояснення , вони зробили сценарій та чинили на нього психологічний тиск, в результаті чого в нього змінилася інтонація голосу, він розхвилювався. Директор сказав , що в такому стані він не може виконувати обов`язки сторожа та сказав залишити територію підприємства. Він відмовлявся, однак вони почали його виштовхувати  з  території  і він змушений був залишити територію підприємства. Наступного дня він звернувся із скаргою до прокуратури та пройшов обстеження в лікарні. Потім працівники КП «Комсервіс» ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 почали приходити до нього додому і пропонувати ознайомитися та підписати якісь документи, однак він відмовився, будь-що підписути та знайомитися. Він зрозумів, що йому не робити в КП «Комсервіс» і тому  не вийшов на чергування 20.11.2010 року.  Просив позов задовольнити .

Представник відповідача позовні вимоги не визнав мотивуючи тим, що  15.11.2010 року надійшла доповідна від майстра ОСОБА_4, що ОСОБА_1  був відсутній на робочому місці 14.11.2010 року і він наклав візу відібрати пояснення у ОСОБА_1.  17.11.2010 року ОСОБА_4 запропонував надати ОСОБА_1 пояснення з приводу відсутності його на робочому місці 14.11.2010 року на що останній відмовився. Тоді він як директор КП «Комсервіс» звернувся із проханням надати йому пояснення , однак він відмовлявся  спілкуватися з ним та іншими працівниками, тікав. Його стан видався схвильованим, тому він керуючись законом  «Про охорону праці»  змушений був відсторонити ОСОБА_1 від виконання обов`язків сторожа 17.11.2010 року,  про  що в подальшому був виданий наказ.  Позивач відмовився підписувати та знайомитися з наказом  про що працівниками підприємства було складено відповідний акт.  20.11.2010 року надійшла доповідна від майстра ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_1 не вийшов на чергування 20.11.2010 року без поважних причин.

Відбулося засідання ради трудового колективу з приводу поведінки ОСОБА_1,  на яке він не з`явився та надавати будь-які усні чи письмові пояснення відмовився. Було прийнято рішення звільнити ОСОБА_1 за прогул без поважних причин. Підписувати та знайомитися з наказом про звільнення ОСОБА_1 відмовився. Просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши доводи сторін, свідків, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому  задоволенню.  

Судом  встановлено, що 23.05.2006 року позивача було прийнято сторожем в КП «Комсервіс» з 23.05.2006 року, що підтверджується копією наказу № 11-к від 23.05.2006 року (а.с. 19).  Наказом № 01/103 від 17.11.2010 року за невиконання правил трудового розпорядку та розпорядження директора ОСОБА_1 було відсторонено  від виконання обов`язків сторожа 17.11.2010 року  (а.с. 16). Наказом № 33-к від 22.11.2010 року  ОСОБА_1 було звільнено за прогул без поважних причин з 20.11.2010 року (а.с. 20). Із довідки, виданої КП «Комсервіс» видно, що з позивачем було проведено розрахунок при звільненні, в тому числі йому була нарахована заробітна плата за 17.11.2010  року (а. с. 86).  Із наказами  про відсторонення та про звільнення ОСОБА_1 відмовився знайомитися та підписувати, що підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, котрі ходили до ОСОБА_1 додому та намагалися його ознайомити із наказами про відсторонення та звільнення з роботи. Вказані обставини підтвердив у своїх поясненнях позивач та свідки ОСОБА_7,    ОСОБА_8, які були допитані  за клопотанням позивача.

Як видно із пояснень позивача та представника відповідача ОСОБА_1 було відсторонено від виконання обов`язків сторожа 17.11.2010 року тому, що він відмовився надати пояснення з приводу відсутності його на робочому місці 14.11.2010 року, а також його неадекватної поведінки та схвильованого стану. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 пояснили, що 17.11.2010 року  від ОСОБА_1 намагалися отримати пояснення  ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_2, однак він відмовлявся  надати їм будь-які пояснення, уникав розмови з ними, був схвильований, тому директором було прийнято рішення про відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків сторожа 17.11.2010 року. Свідок ОСОБА_5 пояснив, що він замінив ОСОБА_1 на чергуванні 17.11.2010 року. Свідок ОСОБА_10 вказав, що він пропонував ОСОБА_1 прийти наступного дня до адміністрації підприємства для того, щоб все  з`ясувати, однак він так і не з`явився.  Вказані обставини підтверджуються  також матеріалами  наглядового провадження.  

Згідно положень ст. 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі у нетверезому стані, у разі наркотичного або  токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони ; в інших випадках, передбачених законодавством.  Тому відсторонення ОСОБА_1 від роботи з підстав визначених у наказі про відсторонення є незаконним та не грунтується на вимогах закону. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку,  що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, тому є підстави для визнання  наказу № 01/103  від 17.11.2010 року  про відсторонення незаконним та його скасування.

           Щодо позовних вимог про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи за прогул без поважних причин № 33-к від 22.11.2010 року, то  суд дійшов висновку, що звільнення позивача є правомірним і позов в цій частині не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Дані правовідносини врегульовані ст. 40 п.4 КЗпП України згідно якої слідує, що трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу без поважних причин.  

          Як видно  із пояснень сторін, 20.11.2010 року ОСОБА_1 не вийшов на чергування при цьому не повідомив про причину не виходу на роботу адміністрацію підприємства. Майстром ОСОБА_4 було складена доповідна про те, що ОСОБА_1  20.11.2010 року  не з`явився на сторожування та  акт про заміну в графіку чергування (а.с. 14, 21). Вказані обставини підтвердили  свідок  ОСОБА_4, котрий складав доповідну та акт, а також допитані  в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_9, які були присутні при складенні доповідної та акту, про що розписалися.

Із пояснень позивача наданих в судовому засіданні видно, що йому було відомо про те, що 20.11.2010 року йому необхідно було чергувати, однак він не вийшов на чергування через конфлікт, який  був 17.11.2010 року та  вважав, що йому не потрібно виходити на роботу. Будь-яких інших поважних причин не виходу 20.11.2010 року на чергування він не мав. Адміністрацію підприємства про те, що 20.11.2010 року не вийде на роботу він не повідомляв.

Виходячи із змісту  та процедури винесення наказу про відсторонення, пояснень свідків суд прийшов до висновку, що відсторонення  відбулось на один день  і не давало підстав ОСОБА_1 вважати це відстороненням на подальші дні його чергувань. Тому посилання ОСОБА_1 на дане відсторонення як на причину невиходу на роботу 20.11.2010 року не ґрунтуються на законі, не  відповідають фактичним обставинам справи, тому суд не розцінює їх як поважні,  відповідно підстави для визнання наказу про звільнення незаконним  відсутні.

          Враховуючи вищенаведені обставини, суд не встановив підстав для визнання наказу про звільнення позивача за прогул без поважних причин незаконним, тому відсутні підстави для скасування  вказаного наказу  та поновлення ОСОБА_1 на роботі, а також стягнення  заробітку за час вимушеного прогулу.  

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України,  ст. 46 КЗпП України ,  суд,  -

                                                                      вирішив:         

позов ОСОБА_1 до КП «Комсервіс» про визнання  незаконними: відсторонення від роботи, звільнення з роботи та поновлення  на роботі, стягнення  заробітку за  час вимушеного прогулу задовольнити  частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ  КП «Комсервіс» від 17.11.2010 року                      № 01/103 про відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов’язків  сторожа  17.11.2010 року.  

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з КП «Комсервіс» на користь  держави  судовий збір в розмірі   08 грн. 50 коп. та 37 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процессу.          

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Андрушівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом  десяти днів, з дня проголошення рішення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні під час проголошення судового рішення — протягом десяти днів з дня отримання копії  рішення.  

                Суддя:І. А. Чуб