УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-20100/11
Справа № 22ц-20100/2011 Головуючий в суді першої
Категорія № 24 (3) інстанції – Козак А.В.
Доповідач - Ляховська І.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2011 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Ляховської І.Є.,
суддів – Барильської А.П., Карнаух В.В.,
при секретарі – Євтодій К.С.,
за участю – відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, до якої приєдналася ОСОБА_2, на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 липня 2010 року по справі за позовом Комунального-житлового підприємства № 13 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2009 року Комунально-житлове підприємство № 13 (далі по тексту – КЖП-13) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1, в будинок де розташована належна їм квартира безперебійно подавалось опалення, холодна та гаряча вода, відводились стоки, виконувалось технічне обслуговування комунікацій. Отримуючи в повному обсязі комунальні послуги відповідачі мають заборгованість до 01 жовтня 2006 року в сумі 108 грн. 38 коп., з 01 жовтня 2006 року по 01 жовтня 2009 року в сумі 332 грн. 04 коп. на загальну суму 440 грн. 42 коп. Таким чином підприємству наносяться збитки, тому позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в сумі 440 грн. 42 коп.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 липня 2010 року позовні вимоги задоволені частково, стягнуто солідарно з відповідачів на користь КЖП № 13 заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 245 грн. 92 коп. та на користь держави судові витрати в розмірі 171 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, до якої приєдналася ОСОБА_2, ставлять питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважають, що суддею прийнято до розгляду та відкрито провадження за позовною заявою, яка не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, зокрема, в позовній заяві не зазначена адреса місцезнаходження, засоби зв’язку та поштовий індекс представника позивача ОСОБА_4, який її підписав, до позовної заяви не додано копію Статуту, яким передбачені відповідні права на подачу позовних заяв та документів, на підтвердження повноважень ОСОБА_5, який подав позовну заяву, а також інші суттєві недоліки. В порушення ст. 130 ЦПК України попереднє судове засідання було проведене без належного повідомлення та участі відповідачів, що позбавило їх можливості надати докази та пояснення на свій захист. Судом залишено поза увагою, що між сторонами відсутні договірні відносини та позивачем не доведено факту надання послуг, а також правомірності нарахування комунальних платежів. Крім того судом безпідставно стягнуто витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн., замість 30,00 грн.
У запереченнях відповідач КЖП-13 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – буз змін, оскільки вважає його законним і обґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Житлово-комунальні послуги та нарахування за них до 01 лютого 2009 року здійснювались позивачем – КЖП №13, а за результатами конкурсу, який відбувся в січні 2009 року, управителем житлових будинків в Довгинцівському районі визначено Комунальне житлове підприємство №45.
Відповідачі не в повному обсязі оплачували витрати на утримання будинку та прибудинкової території, у зв’язку з чим утворилась заборгованість за період до 01 жовтня 2006 року в сумі 108грн.38коп, та у період з 01 жовтня 2006 року по 01 жовтня 2009 року в сумі 332грн.04коп., а на загальну суму - 440грн.42коп.
Застосувавши позовну давність, суд першої інстанції ухвалив заочне рішення та стягнув з відповідачів заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 липня 2007 року по 01 липня 2010 року в сумі 245грн.92коп.
Не погоджуючись з заочним рішенням суду та заперечуючи проти позову, відповідачі посилаються на відсутність договірних відносин з КЖП №13 та не доведеність факту надання позивачем послуг і правомірності нарахування комунальних платежів.
На думку колегії суддів, такі доводи відповідачів є необґрунтованими, а заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів заборгованості за комунальні послуги в сумі 245грн.92коп. є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Статтями 20, 21 Закону «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов’язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов’язком – укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов’язком виконавця – надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов’язок, а не право сторін.
Відповідно до ст.. 13 Закону України від 24 червня 2004 року «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальніх послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Згідно з п. 2.3.7. «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005р. № 76 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.08/2005h/ за № 927/11207, технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливової каналізації та витрати на виконання цих робіт здійснюються відповідно до законодавства.
Пунктом 2.14.6. «Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд», затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004р. № 150 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2004р. за № 1046/9645, передбачено, що усі будівельні роботи, пов'язані з капітальним ремонтом та улаштуванням системи гарячого водопостачання входять до переліку послуг з утримання будинків і споруд.
Згідно з пунктом 1.4 «Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді», прийнятого відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р., затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005р. № 60 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.2005р. за № 541/10821, виконавець житлово-комунальних послуг визначається органами місцевого самоврядування, крім випадків, коли власник (власники) житлових будинків бажає (бажають) визначити виконавця житлово-комунальних послуг самостійно.
Із матеріалів справи вбачається, що утримання та ремонт житлового будинку і прибудинкової території будинку № 73 по вул. Косіора, де проживають відповідачі, у період до 01 лютого 2009 року здійснювало Комунальне житлове підприємство №13.
На підтвердження своїх вимог позивачем надано розшифровку суми заборгованості відповідачів з урахуванням витрат на експлуатацію будинку, а також розрахунки витрат підприємства на утримання будинку та прибудинкової території.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи та надавши їм вірну юридичну оцінку, обґрунтовано стягнув з відповідачів заборгованість з плати за утримання будинку та прибудинкової території, яка проводиться з метою збереження та належного безпечного функціонування житла (освітлення сходових кліток, прибирання прибудинкової території, дератизацію, дезінсекцію підвалів, обслуговування димовентиляційних каналів, підготовку будинку до експлуатації в осінньо-зимовий період, адміністративні витрати).
Доводи відповідачів стосовно відсутності в матеріалах справи доказів надання позивачем та отримання відповідачами житлово-комунальних послуг є необгрунтованими, оскільки позивачем наданий перелік послуг та наряди на виконання робіт у період з 01 жовтня 2006 року по 01 лютого 2009 року за адресою відповідачів (а.с. 44-46, 53-208).
Посилання відповідачів на відсутність договору на надання послуг є необґрунтованим, оскільки згідно із ч. 1 ст.. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Позивачем надавались послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а відповідачами вони споживалися та частково оплачувалися. Такі дії свідчать про існування обов’язку відповідачів здійснювати оплату таких послуг.
Сам факт відсутності укладеного договору не звільняє відповідачів від обов’язків оплачувати житлово-комунальні послуги, а лише позбавляє іх можливості скористатися правами споживачів, передбачених Законом «Про захист прав споживачів», на отримання послуг вчасно та відповідної якості згідно з умовами укладеного договору.
Заперечення відповідачів стосовно відсутності угоди сторін щодо плати за користування житлом, належним відповідачам на праві власності, не можуть бути взятими до уваги, оскільки згідно п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482-ХП власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов’язані брати участь у загальних затратах, пов’язаних з утриманням будинків і прибудинкових територій, залежно від їх частки у майні будинку.
Згідно зі ст.. 13 цього ж Закону власники квартир зобов’язані сплачувати експлуатаційні витрати на утримання приватизованих квартир на рівні квартирної плати, встановленої для державного житла, а порядок оплати комунальних послуг в України єдиний, незалежно від форм власності житла.
Відповідно до п. 2 «Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529, тарифи розраховуються окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням типового переліку таких послуг.
Розмір фактичних тарифів на житлово-комунальні послуги визначений рішенням Криворізької міської ради №823 від 26 листопада 2008 року «Про встановлення тарифу на послуги з утримання будинку та прибудинкової території у м. Кривому Розі».
Загальна сума послуг відповідно до встановлених тарифів за період з 01 липня 2007 року по 01 лютого 2009 року складає 5грн.719коп. за 1кв.м. загальної площі.
Загальна площа квартири АДРЕСА_1, належної відповідачам, складає 43,0кв.м.
За таких обстав суд першої інстанції правильно стягнув з відповідачів заборгованість за комунальні послуги за цей період у сумі 245грн.92коп.
Доводи відповідачів щодо повноважень позивача на пред’явлення позову, особи, яка підписала позовну заяву, та особи, яка представляла інтереси позивача в судовому засіданні в суді першої інстанції, а також доводи стосовно відсутності відповідачів у попередньому судовому засіданні не містять підстав для скасування рішення суду.
Проте, доводи апеляційної скарги щодо неправильного стягнення судом розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи заслуговують на увагу.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825), якою затверджені розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, сума витрат у справах з розгляду позовних заяв про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг встановлена в розмірі 30грн.
У зв’язку з цим рішення суду в частині стягнення з відповідачів солідарно на користь держави витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. підлягає зміні та зменшенню розміру таких витрат до 30грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, ст.309 ч. 1 п. 3, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, до якої приєдналася ОСОБА_2, задовольнити частково.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 липня 2010 року в частині розподілу судових витрат змінити та зменшити розмір витрат на інформаційно-техничне забезпечення розгляду справи, стягнутих солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, на користь держави, зі 120грн. до 30грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : І.Є.Ляховська
Судді: А.П.Барильська
В.В.Карнаух