Справа №: 2-910/10

                                                        РІШЕННЯ

                                                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        18 квітня 2011 року                                                             м.Андрушівка

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:

                       головуючої - судді -Чуб І.А.

                       при секретарі -  Баскаковій  Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Андрушівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про відшкодування  матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,  суд ,-

                                                         В С Т А Н О В И В:

           позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначав, що з вини відповідача, який 03.01.2010 року  біля 11год. 50 хв.  в м.Андрушівка, керуючи автомобілем НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості та не впорався з керуванням, виїхав на  полосу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем  УАЗ під керуванням позивача. Внаслідок ДТП автомобіль НОМЕР_2, що належить позивачу, отримав значні механічні пошкодження. ДТП сталося з вини відповідача  ОСОБА_2 про що свідчать матеріали адміністративної справи та постанова Андрушівського районного суду від 15.01.2010 року. Автомобіль позивача  застрахований згідно договору добровільного страхування наземного транспорту, тому відновлювальні роботи  згідно договору оплачував страховик. Відповідно до п. 27.11 відповідного договору при пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків за вирахуванням встановленої п.12 договору франшизи по відповідному договору, що становить  2 % від страхової суми – 1920 грн.. На автомобілі позивача при ДТП була пошкоджена шина, яку було включено у вартість відновлювальних робіт, однак страховик  не врахував, що заміна однієї шини є не допустимою, так як практикується замінювати мінімум дві шини. Відповідно до  рахунку –фактури  № 06/1 було внесено лише суму 650 грн. за шину, яку так і не змогли  придбати за вказані кошти та замінити, тому кошти страховик повернув позивачу, щоб він  сам придбав шину.  Позивач  добавивши свої гроші в сумі 2650 грн.98 коп. придбав дві шини, які коштують разом  3300,98 грн., що  підтверджується рахунком –фактурою                     № 3266 від 06.08.2010 року. Тобто загальний матеріальний збиток, який позивач просив стягнути з відповідача становить 4570 грн. 98 коп.. Крім того, позивачу була завдана моральна шкода, яка полягала в переживаннях та хвилюваннях, пов’язаних з пошкодженням автомобіля та незручностями при проведенні відновлювального ремонту пересуватися в особистих та робочих цілях без автомобіля, постійних суперечках протягом півроку із страховою компанією з приводу отримання страхового відшкодування, відчутті постійної тривоги, нервових розладах, безсонні, вказану моральну шкоду він оцінює в 5000 грн. та просить стягнути з відповідача, а також судові витрати.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, на обґрунтування своїх доводів вказав, що винним в скоєнні ДТП є відповідач, однак  він не намагався  добровільно відшкодувати йому матеріальну та моральну шкоду, заподіяну ДТП. Договором страхування передбачено, що страховиком не відшкодовується франшиза, тому її повинен сплатити  відповідач. Крім того, йому були повернуті кошти на придбання шини в сумі 650 грн., оскільки не провели  заміну шини. Він мав намір придбати дві шини аналогічні до тих, що були в його автомобілі вартість яких становить 3300,98 грн., згідно рахунку-фактури. Однак  в зв`язку з відсутністю коштів  ним не було придбано вказані шини. Йому також спричинена моральна шкода, оскільки він нервувався через пошкодження автомобіля, не міг користуватися автомобілем в особистих та робочих цілях, оскільки проводився тривалий відновлювальний ремонт,  через постійні конфлікти із страховою компанією у нього виникли  нервові розлади, безсоння, тому він звертався до лікаря та лікувався з цього приводу, однак на підтвердження звернення до лікаря та придбання ліків у нього документів немає.  Просив стягнути з відповідача матеріальну  шкоду в сумі  4570,98 грн., 5000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що не заперечує винність в скоєнні  ДТП. Він пропонував позивачу  відремонтувати автомобіль за власні кошти, однак він відмовився. Позивач отримав страхове відшкодування від страхової компанії. Крім того, пошкодження шини не було відображено у протоколі огляду транспортного засобу, це вже було виявлено пізніше при огляді страховою компанією. Пошкоджено було одну шину і вартість  пошкодженої  шини  позивачу було сплачено страховиком, тому немає пістав для стягнення з нього коштів за дві шини, які позивач так і не придбав. Вважав, що немає пістав для стягнення  з нього франшизи в сумі 1920 грн., оскільки йому не було нічого відомо про неї. Позивачем не  надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, тому заперечував проти  стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн.. Також, вважав, що позивачем сфальсифіковані матеріали  по виплаті  страхового відшкодування та  він  з приводу  цього звертався із скаргами до прокуратури, однак за результатами перевірки його скарги  було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 та                    ОСОБА_3,  котрий здійснював ремонт автомобіля УАЗ. Однак він звернувся із повторною скаргою до Генеральної прокуратури України, просив суд взяти це до уваги.  

Заслухавши сторони, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст. ст. 23, 1166, 1167, 1188  ЦК України.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні даного спору про відшкодування  матеріальної шкоди підлягає з’ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього  в її заподіянні.

Судом встановлено, що 03.01.2010 року об 11 год. 50 хв.  в м. Андрушівка по               вул. Воб`яна, з вини відповідача ОСОБА_2, який керував автомобілем НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості та не впорався з керуванням, виїхав на  полосу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем УАЗ під керуванням позивача, що підтверджується копією постанови Андрушівського районного суду  від 15.01.2010 року (а.с. 12) та оглянутими в судовому засіданні матеріалами адміністративної справи відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП. Вказана постанова суду відповідачем ОСОБА_2  не оскаржувалася. Судом встановлена протиправність дій відповідача та його вина в скоєнні даної ДТП, а також причинний зв’язок між наявною шкодою і протиправним діянням заподіювача.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, як передбачено вимогами ст. 1188 ЦК України. Відповідно до вимог п. 3,  4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року  “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” із змінами та доповненнями, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, а шкода, заподіяна одному з володільців  з вини іншого – відшкодовується винним. Відповідач керував автомобілем  Опель- Вектра на підставі генеральної довіреності, тобто на правовій підставі та повинен відповідати за заподіяну матеріальну та моральну шкоду, доказів підтвердження того, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу позивача в судовому засіданні не встановлено.

Із копії страхової справи видно, що страховою компанією було нараховане  страхове відшкодування в сумі 15320 грн. за вирахуванням  встановленої п.12 Договору франшизи по відповідному ризику в сумі 1920 грн., сума страхового відшкодування становить 13400 грн. ( а.с. 40-84). Вказана сума  була перерахована ПП «ОСОБА_3», який проводив ремонт автомобіля позивача. Із оглянутого в судовому засіданні  відмовного матеріалу № 1323 видно, що ОСОБА_2 звертався із скаргою з приводу порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 та  ОСОБА_1 щодо завищеної суми  відновлювального ремонту автомобіля УАЗ. За  результатами перевірки даної скарги  було відмовлено в порушенні  кримінальної справи відносно вищевказаних осіб та відповідач ОСОБА_2 дану постанову не оскаржував.

Відповідно до вимог ст. 12 п.12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» -розмір франшизи  при  відшкодуванні  шкоди,  заподіяної майну    потерпілих,   встановлюється   при   укладанні   договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і  не може   перевищувати   2   відсотки   від  ліміту  відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування  завжди  зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

П.12 Договору  добровільного страхування  наземного транспорту № 093-а/09(ж)  від 13.11.2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та страховою компанією  АТ «СК»АХА Страхування» визначено франшизу  в сумі 1920 грн., що складає 2 %  від страхової  суми. Вказана сума франшизи підлягає стягненню з відповідача.

 Відповідно до вимог ст.ст. 10 ч.2, 60 ч.1 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

 Довідкою, виданою Андрушівським ВДАІ та актом огляду  транспортного  засобу, складеного страховою компанією підтверджується,  що при огляді транспортного засобу було виявлено пошкодження покришки (шини) (а.с. 65, 71). Вказані обставини підтвердив  допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, а також пояснив, що розбіжність у протоколі огляду транспортного засобу УАЗ з приводу того, що в ньому не вказано пошкодження шини виникло тому, що був сніг та  вказане пошкодження він не замітив, однак коли видавав довідку в страхову компанію при  більш детальному огляді автомобіля УАЗ було виявлено  пошкодження шини, про що і було вказано в довідці.

Страховою компанією пошкоджена покришка оцінена в 650 грн., що підтверджується  рахунком-фактурою № 01/1 від 01.06.2010 року (а.с. 48). Із пояснень позивача наданих в судовому засіданні встановлено, що заміну покришки не було проведено, а кошти за неї  йому  виплатити для того, що  він сам її  замінив.

Із наданого позивачем рахунку –фактури видно, що вартість двох шин становить 3300,98 грн., однак позивач не надав суду на підтвердження  придбання вказаних шин квитанцій та в своїх поясненнях підтвердив , що не купував шини, тобто позивач не поніс матеріальної шкоди на заміну двох шин, яку просив стягнути з відповідача на відшкодування вартості шин, тому суд вважає, що підстав для стягнення вказаних коштів немає та в цій частині відмовляє в задоволенні позову.   

Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, судом враховуються періоди моральних страждань та хвилювань, які вивели позивача із рівноваги, пов’язані з пошкодженням автомобіля та незручностями в  його експлуатації. Ці обставини призвели  до порушення звичного  для нього порядку організації життя та  вимагали додаткових зусиль для його відновлення. Однак, позивачем не надано доказів на підтвердження підстав заподіяння моральної шкоди в частині лікування в зв`язку з нервовими розладами та безсонням.

З урахуванням характеру, обсягу та глибини заподіяних позивачу моральних страждань, їх наслідків,  враховуючи вимоги розумності та справедливості, а також матеріальний стан відповідача, котрий не працює та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, суд вважає за можливе задовольнити позов частково та визначає розмір моральної шкоди в сумі 500 грн, які підлягають відшкодуванню з відповідача, оскільки  позивач розмір заявлених позовних вимог в цій частині достатньою мірою не підтвердив.

          У відповідності до ст. 88 ЦПК України відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачу витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. та  судовий збір в сумі 51 грн. відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212, 213, 215, 218, 294 ЦПК України,                             ст.ст. 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, суд,-

                                                               В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про відшкодування  матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою задовольнити частково.

Стягнути  з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1920 грн.  матеріальної шкоди та 500  грн. моральної шкоди, 51 грн. судового збору та 120 грн. витрати на  інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи,  а всього  2591 грн..

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Андрушівський районний суд  шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів  з дня проголошення рішення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

                Суддя:І. А. Чуб