УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-23064/10
Справа № 22-ц-23064/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 26 (Ш) Шум Л. І.
Доповідач – Михайлів Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
17 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Михайлів Л.В.
суддів: Соколан Н.О., Неклеси В. І.
при секретарі: Бадалян Н. О.
за участю: позивача – ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,
представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Ратушної Ольги Вікторівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі – ВАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійних захворювань внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах на підземних роботах. Висновком ВТЕК від 04.02.1986 року йому первинно було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 25% безстроково, висновком МСЕК від 30.09.2009 року позивачу було первинно встановлено стійку втрату працездатності в розмірі 40% по професійному захворюванню та 25% повторно по трудовому каліцтву та ІІІ група інвалідності.
Вважаючи причиною отримання професійних захворювань тривалу роботу в умовах несприятливого мікроклімату та шкідливих факторів, що перевищують гранично допустимий рівень, просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 86668 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 березня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_2 в відшкодування моральної шкоди 40 000 грн., а також - на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору та 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі відповідач ВАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кривбасзалізрудком», ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи.
Зокрема, судом помилково до спірних правовідносин застосовано норми ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України та не враховано висновків, наведених в Рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року, яким передбачено, що відшкодування моральної шкоди не застосовується до осіб, які підлягають обов’язковому державному соціальному страхуванню відповідно до Закону, а тому ВАТ «Кривбасзалізрудком» (нині – ПАТ «Кривбасзалізрудком») не є належним відповідачем по справі.
В матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, в тому числі, немає висновку відповідних медичних органів щодо наявності моральних страждань у нього, а судом не проведено огляду МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди, не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу, а також те, що позивач добровільно погодився на виконання робіт у шкідливих умовах праці, які і призвели до втрати ним частини здоров’я. Крім того, судом не прийнято до уваги, що позивач понад 14 років працював у шкідливих умовах праці у ШБУ тресту «Кривбасшахтопроходка» та майже 3 роки на ВО «Сєвєровосктокзолото» с/а Чукотка» та те, що 25% втрати професійної працездатності було встановлено позивачу ще у 1985 році, до його роботи на підприємстві відповідача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ «Кривбасзалізрудком» (нині – ПАТ «Кривбасзалізрудком») підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу, з 06 лютого 1979 року по 11 жовтня 1993 року працював у ШБУ №2 тресту «Кривбасшахтопроходка», а з 29.05.1997 року по 12.112009 року, працював у ш. «Октябрська» ВАТ «Кривбасзалізрудком» (нині – ПАТ «Кривбасзалізрудком») на підземних роботах у шкідливих умовах праці.
Рішенням ЛЕК НДІ Промислової медицини від 02 лютого 2006 року у ОСОБА_2 встановлена наявність професійних захворювань з діагнозом – 1) радикулопатія шейна й попереково-крижова на фоні дископатії з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичними нейросудинними синдромами.; 2) Двусторонній плече лопатковий пері артроз, деформований артроз в поєднанні з пері артрозами ліктьових (ПФ І ст..) і колінних (ПФ ІІ ст..) суглобів, стійкий больовий синдром; 3) вегетативно-сенсорна полі невропатія рук з периферичним ангідистонічним синдромом та трофічними порушеннями на кистях рук; 4) хронічне обструктивне захворювання легень І ст. (пиловий бронхіт І ст.., емфізема легень І ст., ЛН І ст.).
Актом № 40 розслідування хронічного професійного захворювання від 14.07.2009р., встановлена причина зазначених професійних захворювань – виконання робіт в умовах важкої праці, пилу, несприятливого мікроклімату, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Висновком МСЕК від 30.09.2009 року ОСОБА_2 було первинно встановлено стійку втрату працездатності в розмірі 40% по професійному захворюванню та 25% повторно по трудовому каліцтву та ІІІ група інвалідності.
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями моральної шкоди відповідачем, з вини, якого її й заподіяно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з Акту № 40 розслідування хронічного професійного захворювання від 14.07.2009р. (а.с. 17-19) причиною професійних захворювань ОСОБА_2 є тривалий стаж роботи в умовах важкої праці, пилу, несприятливого мікроклімату, які виникли у зв’язку з порушенням керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Виходячи з викладеного, доводи ВАТ «Кривбасзалізрудком» (нині – ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачає у 2009 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я ОСОБА_2, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, виникло у позивача з 30.09.2009 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», а не відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», норми якого є спеціальними.
При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем, не знімають з відповідача обов’язку забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, що передбачено ч. 2 ст. 153 КЗпП України.
Також, спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_2, моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний та амбулаторний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 30.09.2009 року встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача, визначений судом першої інстанції без урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є завищеним.
За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманих позивачем професійних захворювань, ступінь втрати ним професійної працездатності, відсутність погіршення стану його здоров’я, а також пов'язані з отриманими професійними захворюваннями фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, а також ту обставину, що позивач, крім підприємства відповідача, працював в умовах впливу шкідливих факторів понад 14 років у ШБУ №2 тресту «Кривбасшахтопроходка» та майже 3 роки – у ВО «Сєвєрвостокзолото» с/а «Чукотка», вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 40 000 грн. до 15 000 грн.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (нині – Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат») задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 березня 2011 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (нині – Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат») на користь ОСОБА_2, з 40000 грн. до 15 000 грн. (п’ятнадцяти тисяч грн.).
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: