УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-22857/11
Справа № 22-ц-22857/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 26 (Ш) Шум Л. І.
Доповідач – Михайлів Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
17 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Михайлів Л.В.
суддів: Соколан Н.О. Неклеси В. І.
при секретарі: Бадалян Н. О.
У зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 08 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
В листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі – ВАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 02 червня 2007 року під час виконання трудових обов’язків з ним стався нещасний випадок. Висновком МСЕК від 10.10.2007 року йому первинно було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 65% та ІІ група інвалідності з 08.10.2007 року, повторним оглядом 10.12.2008 року – 65% та ІІ група інвалідності, переоглядом 11.11.2009 року – 65% та ІІІ група інвалідності.
Оскільки нещасний випадок стався з позивачем під час виконання трудових обов’язків, останній просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 200 000 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 08 лютого 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_2 в відшкодування моральної шкоди 80 000 грн., а також - на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору та 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі відповідач ВАТ «Суха Балка», який на теперішній час змінив свою назву на Публічне акціонерне товариство «ЄВРАЗ Суха Балка» (надалі – ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка») ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи.
Зокрема, судом помилково до спірних правовідносин застосовано норми ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України та не враховано, що нещасний випадок стався після 20.03.2007 року, тому позивач взагалі не має права на відшкодування шкоди, оскільки це не передбачено чинним законодавством.
В матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, в тому числі, немає висновку відповідних медичних органів щодо наявності моральних страждань у нього, а судом не проведено огляду МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди, не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу, а також те, що позивач добровільно погодився на виконання робіт в умовах професійного ризику, що і призвело до втрати ним частини здоров’я. Крім того, судом не було застосовано позовну давність.
В своїх запереченнях позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін , а апеляційну скаргу відхилити.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ «Суха Балка» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 26.04.1994 року працював на різних посадах на підприємстві відповідача. Під час виконання робіт 02 червня 2007 року на ш. «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка» сталось раптове само обвалення кровлі, яке супроводжувалось перепуском вищезалягаючих обвалених порід, з подальшим заповненням простору камер гірничою масою, внаслідок чого стався груповий нещасний випадок. Позивач отримав ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани потилиці, компресійного перелому тіла, перелому дужки справа, забою тулуба.
Первинним оглядом МСЕК від 10.10.2007 року у зв’язку з отриманими травмами ОСОБА_2 було встановлено 65% втрати професійної працездатності та ІІ група інвалідності з 08.10.2007 року, повторним оглядом 10.12.2008 року – 65% та ІІ група інвалідності, переоглядом 11.11.2009 року – 65% та ІІІ група інвалідності.
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманими ним на виробництві травми внаслідок дії небезпечних виробничих факторів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з Акту № 22 розслідування нещасного випадку, пов’язаного з виробництвом від 15.06.2007р. (а.с. 6-11) нещасний випадок стався внаслідок дії небезпечного виробничого фактору.
Виходячи з викладеного, доводи ВАТ «Суха Балка» (нині - ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка») про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачає у 2010 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я ОСОБА_2, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, виникло у позивача з 10.10.2007 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», а не відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», норми якого є спеціальними.
При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем, не знімають з відповідача обов’язку забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, що передбачено ч. 2 ст. 153 КЗпП України.
Також, спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_2, моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманими ним виробничої травми встановлений в судовому засіданні. Так, позивач звільнений з роботи за станом здоров’я, знаходиться на обліку у невролога на психіатра, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 10.10.2007 року встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Не погоджується й колегія суддів з доводами відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я, випливають з порушення особистих немайнових прав, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, не мають строку позовної давності.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача, визначений судом першої інстанції без урахування роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є завищеним.
За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманих позивачем травм, ступінь втрати ним професійної працездатності, а також пов'язані з отриманими травмами фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 80000 грн. до 50 000 грн.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» (нині - Публічне акціонерне товариство «ЄВРАЗ Суха Балка») задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 08 лютого 2011 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» (нині - Публічне акціонерне товариство «ЄВРАЗ Суха Балка») на користь ОСОБА_2, з 80000 грн. до 50 000 грн. (п’ятдесяти тисяч грн.).
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: