УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-22626/2011 Головуючий в суді першої
Категорія № 37 (1) інстанції – Українець Ю.Й.
Доповідач – Савіна Г.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2011 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Бадалян Н.О.,
за участю – позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4,
відповідача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_7 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_7 до ОСОБА_5, третя особа – Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання заповіту недійсним, -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2008 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх сестра ОСОБА_4, після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із двокімнатної квартири АДРЕСА_1. Після їх звернення до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини отримали повідомлення, що від імені померлої був посвідчений заповіт не на їх користь і спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_5, який прийняв спадщину. Вважають, що коли їх сестра ОСОБА_4 перебувала у тяжкому фізичному стані переносила сильні болі, їх брат ОСОБА_9 обманним шляхом змусив сестру ОСОБА_4 скласти заповіт на ім’я свого сина ОСОБА_5 Оскільки відповідач вирішити це питання мирним шляхом не бажає, просили суд визнати недійсним заповіт складений від імені ОСОБА_4, 02 грудня 2005 року та посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 на ім’я ОСОБА_5 за номером 4650.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 січня 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні їх позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивачі ставлять питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на їх думку, суд безпідставно, при ухваленні рішення не взяв до уваги надані ними епікризи з лікарень та виписку з амбулаторної карти, які підтверджують наявність у сестри тяжкої хвороби та дійшов помилкового висновку, що померла при складанні заповіту усвідомлювала свої дії. Також при розгляді справи судом не було роз’яснено їх право відповідно до ст. 143 ЦПК України заявляти клопотання про призначення експертизи, а також не звернув увагу на пояснення свідків про небажання сестри заповідати спірну квартиру племіннику.
В своїх запереченнях відповідач просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є рідною сестрою позивачів ОСОБА_2 і ОСОБА_4 Після її смерті залишилося спадкове майно – квартира АДРЕСА_1. Згідно заповіту, посвідченого 02 грудня 2005 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 померла ОСОБА_4 заповідала вищезазначену квартиру відповідачу ОСОБА_5
Відмовляючи позивачам в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо недоведеності ними позовних вимог та відсутності підстав, передбачених ст. 1257 ЦК України для визнання заповіту недійсним.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
ОСОБА_2, ОСОБА_4 звертаючись до суду з позовом про визнання заповіту недійсним посилались на те, що їх сестра тяжко хворіла та через сильний біль приймала наркотичні засоби, чим скористався їх брат ОСОБА_9 і обманним шляхом змусив хвору сестру скласти заповіт на користь свого сина ОСОБА_5
Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до положень ст. 202 ЦК України правочин – правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія, яка здійснюється суб’єктом цивільних правовідносин і направлена на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків.
Презумпція правомірності правочину закріплена у ст.. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.
У ст.. 203 ЦК України закріплено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, ч. 3 цієї статті передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. У разі, коли воля суб’єкта правочину формувалася не вільно і (або) не відповідала його волевиявленню (мало місце насильство, особа перебувала під впливом погрози, обману тощо), правочин визнається недійсним (ст.ст. 229-233 ЦК України).
У відповідності зі ст. ст. 229-233 ЦК України правочин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представником однієї сторони з іншою стороною або внаслідок збігу важких обставин є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним. Заявлені вимоги можуть бути задоволені при доведеності фактів обману, насильства, погрози тощо і наявності їх безпосереднього зв’язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.
Позивачі, посилаючись на тяжкий фізичний стан сестри при складанні заповіту та використання її стану братом ОСОБА_9, шляхом обману, для складання заповіту на користь свого сина ОСОБА_5, не вказали в чому полягав обман, як і наявність безпосереднього зв’язку між обманом та волевиявленням сестри вчинити правочин (заповіт) на вкрай невигідних для неї умовах та не надали суду будь-яких доказів на підтвердження своїх стверджень.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд першої інстанції, надавши оцінку наданим сторонами по справі доказам та поясненням кожного допитаного свідка, як з боку позивачів, так і збоку відповідача, письмову заяву приватного нотаріуса ОСОБА_8, який посвідчував спірний заповіт, виважено та вірно зробив висновок про те, що позивачі не довели позовні вимоги, в той час як відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи позивачів в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_4 внаслідок тяжких захворювань та відчуття фізичного болю, який знеболювала наркотичними засобами, а тому на момент складання заповіту не могла відповідати за свої дії і керувати ними, спростовуються матеріалами справи, обґрунтованими висновками суду.
Крім того, згідно позовних вимог позивачі просили визнати заповіт недійсним відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України, питання про визнання заповіту недійсним відповідно до приписів ст. 215, 225 ЦК України не ставили.
Згідно ж ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, в достатньо повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, що беруть участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та дав їм належну правову оцінку і ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими матеріалами справи, поясненнями сторін, свідків.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: