УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-22704/11
Справа № 22-ц-22704/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 41 (4) Вікторович Н.Ю.
Доповідач – Михайлів Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
12 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Михайлів Л.В.
суддів: Митрофанової Л.В., Соколан Н.О.
при секретарі: Євтодій К. С.
за участю: позивача – ОСОБА_2,
представників відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 та ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та її представників – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на заочне рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 14 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи – виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради, Сектор з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Інгулецького РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області, про визнання права на користування квартирою, -
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 треті особи – виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради, Сектор з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Інгулецького РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області, про визнання права на користування АДРЕСА_1, посилаючись на те, що він як член сім’ї наймача – своєї матері ОСОБА_3 був зареєстрований в квартирі та користувався нею до призову на строкову військову службу. В період проходження служби 01.11.2004 року його було знято з реєстраційного обліку в квартирі.
Оскільки він має намір продовжити користуватися квартирою, зареєструватися в ній, на що потрібна згода наймача квартири ОСОБА_6, яка є відсутньою, а в квартирі мешкає без законних на те підстав ОСОБА_4, просив суд визнати за ним право на користування вказаною квартирою усунути йому перешкоди у користуванні квартирою, зобов’язавши відповідача виселитися з неї та зобов’язати СГІРФО Інгулецького РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області зареєструвати його у вищезазначеній квартирі.
Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 25 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 залишено без розгляду.
Заочним рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 14 квітня 2010 року задоволено позов ОСОБА_2
Визнано за ОСОБА_2 право користування АДРЕСА_1, як за членом сім’ї наймача.
Зобов’язано СГІРФО Інгулецького РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області зареєструвати ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 та її представники – ОСОБА_4, ОСОБА_5 ставлять питання про скасування заочного рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на його незаконність, оскільки судом не досліджено того факту, що позивач вибув у 1994 році з квартири АДРЕСА_1, став проживати разом з батьком за адресою: АДРЕСА_2, де й був зареєстрований, отримав паспорт і був призваний на військову службу. Крім того, судом вирішено спір відносно ОСОБА_7, який є померлим на момент розгляду справи. Порушення норм процесуального права вбачає в неповідомленні її належним чином про розгляд справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції керувався положеннями ст..ст. 64,71 ЖК України, і виходив із того, що за позивачем як членом сім’ї наймача зберігається право користування житлом з поважних причин, а саме – у зв’язку з призивом на строкову службу, а також перебування на строковій службі.
Проте з висновком суду колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.
Статтею 71 ЖК України передбачено зберігання житлового приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом сім’ї наймача у випадку призиву на строкову військову службу – протягом усього періоду проходження служби, а також перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби протягом п’яти років перебування на військовій службі.
Отже зазначеною нормою чітко визначено коло осіб, за якими зберігається право на житло – це наймач та члени його сім’ї.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ОСОБА_3 заперечує факт проживання позивача у спірній квартирі на час призиву на військову службу і посилається на те, що він з 1994 року проживає окремо, зареєстрований за адресою постійного проживання.
Суд першої інстанції, ухваливши заочне рішення, не з’ясував у повному обсязі фактичні обставини справи.
Так, матеріалами справи та поясненнями сторін у суді апеляційної інстанції встановлено, що на підставі рішення виконкому Інгулецької ради народних депутатів від 31 серпня 1993 року ОСОБА_3 видано ордер № 368 на право зайняття двокімнатної квартири АДРЕСА_1 на склад сім’ї із трьох осіб: її та двох дітей.
На її ім’ї було відкрито особовий рахунок, і вона є основним квартиронаймачем.
В квартирі зареєстровані вона та її син ОСОБА_7 (а.с. 10).
Позивач ОСОБА_2 з 1996 року проживає окремо від матері – відповідача по справі ОСОБА_3
12 листопада 1999 року по досягненні 16 років отримав паспорт і зареєстрований за місцем постійного проживання: АДРЕСА_3, тобто визначився з місцем проживання.
З зазначеної адреси призваний Центрально-Міським РВК на строкову військову службу 06.05.2004 року. Після звільнення у запас 24 травня 2009 року повернувся та став проживати знову за адресою: АДРЕСА_3 та прийнятий на облік Центрально-Міський РВК 01.06.2009 року.
За змістом ст.. 64 ЖК України, діти наймача відносяться до членів його сім’ї, якщо проживають разом з ним.
Оскільки позивач не проживав з матір’ю в спірній квартирі ще з неповнолітнього віку, а досягнувши повноліття визначився з місцем проживання за іншою адресою, де й проживає на теперішній час, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 не мав права на квартиру на час призиву на військову службу, і не набув його після повернення зі служби.
Отже, висновок суду першої інстанції про доведеність позову не відповідає обставинам справи і є помилковим.
За таких обставин колегія судді скасовує заочне рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_2 і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову про визнання права користування квартирою.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.2,3 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та її представників – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - задовольнити.
Заочне рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 14 квітня 2010 року - скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права на користування квартирою як членом сім’ї наймача.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: