УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-23092/11
Справа № 22ц-23092/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 26 ( ІІІ ) суддя Шум Л.І.
Суддя-доповідач – Зубакова В.П.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
11 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Остапенко В.О., Ляховської І.Є.
при секретарі - Іванюк О.В
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" ( на теперішній час Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат") на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 17 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" ( на теперішній час Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат") про відшкодування моральної шкоди.
Особи, які беруть участь у справі:
представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Ратушна Ольга Вікторівна,
позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6,
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (на теперішній час Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" - далі ПАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що працюючи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці отримав професійне захворювання, у зв’язку із чим висновком МСЕК від 13.09.2007 року йому було встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 25%, яку при повторному переогляді 05.11.2009 року встановлено у розмірі 40% та третю групу інвалідності безстроково.
Вважає, що у зв’язку з отриманими професійним захворюванням йому спричинено моральну шкоду, розмір якої він визначив у 73 760 грн., просив суд стягнути з відповідача на свою користь цю суму та витрати на правову допомогу у розмірі 1 000 грн..
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 березня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_3 35 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди без урахування податку з доходів фізичних осіб.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком»на користь держави державне мито у сумі 8,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15,00 грн..
В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що обов’язок ПАТ «Кривбасзалізрудком» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу відсутній, оскільки він є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві; факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами; розмір моральної шкоди необґрунтований; робота у шкідливих умовах праці з перевищенням гігієнічних нормативів законодавчо дозволяється та наявність шкідливих умов праці є об`єктивним явищем, а тому в діях відповідача відсутня протиправна поведінка.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 працюючи з 20.02.1997 року по 07.04.2008 року підземним гірничим майстром, підземним заступником начальника дільниці на ВАТ «Кривбасзалізрудком», в умовах важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату та шуму, отримав професійне захворювання. 07.04.2008 року позивач звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію згідно ст. 38 КЗпП України (а.с. 7-14)
Висновком МСЕК від 13.09.2007 року позивачеві первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 25%, а з 05 листопада 2009 року у розмірі 40% та ІІІ групу інвалідності безстроково.
Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_3 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов’язків і пов’язане з виробництвом, і наявності у зв’язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання від 24 липня 2007 року (а.с. 17-18) причиною професійного захворювання ОСОБА_3 є запиленість повітря робочої зони, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному.
Доводи представника відповідача про відсутність обов’язку ПАТ «Кривбасзалізрудком» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачає у 2007 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи й доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги про те, що розмір моральної шкоди необгрунтований відповідають дійсності, оскільки при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» і не обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі 35 000 гривень.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, інтенсивність і довготривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, вважає необхідним на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 35 000 гривень до 22 000 гривень.
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» ( на теперішній час Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат") задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 17 березня 2011 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» ( на теперішній час Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат") на користь ОСОБА_3 з 35 000, 00 (тридцяти п`яти тисяч) гривень до 22 000, 00 (двадцяти двух тисяч) гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: