УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-20330/11
Справа № 22ц-20255/2011 Головуючий в суді першої
Категорія № 52 (4) інстанції – Демиденко Ю.Ю.
Доповідач - Ляховська І.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2011 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Ляховської І.Є.,
суддів – Барильської А.П., Карнаух В.В.,
при секретарі – Євтодій К.С.,
за участю – позивача ОСОБА_2, представників відповідача - Драного Андрія Валерійовича, Пірожинської Валентини Василівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 01 жовтня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И Л А :
25 серпня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який уточнив 24 грудня 2009 року, до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі – Відділення Фонду) про скасування наказів №32 від 25.05.2009 р. щодо позбавлення його премії та надбавки за травень і червень 2009 року та №41 від 25.06.2009 р. про притягнення його до дисциплінарної відповідальності; поновлення його на роботі на посаді заступника начальника Відділення, у зв’язку зі звільнення за наказом №39-0 від 27.07.2009 р. за п.1 ст.40 КЗпП України, стягнення утримань із заробітної плати згідно оспорюваних наказів, а саме - 871, 88 грн. надбавки за травень 2009р. та 1150,88 грн. надбавки за червень 2009 р.; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 25759,51 грн. за період з 26 серпня по 02 грудня 2009 року.
17.05.2010 р. представник позивача ОСОБА_5 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог на 40634,71 грн. , збільшивши період вимушеного прогулу на час розгляду спору в суді по 17.05.2010р., виходячи з розрахунку середньоденного заробітку позивача в сумі 362,81 грн.
Подавши 26 серпня 2010 року заяву, представник позивача зменшила розмір позовних вимог, не вимагаючи стягнення 1150,88 грн. невиплаченої частини заробітної плати за червень 2009 р., провела розрахунок середнього заробітку позивача за період з 27.07.2009 р. по 25.08.2010 р. із розрахунку середньоденного заробітку позивача в сумі 244грн.57коп., просила стягнути 66765грн. 61 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 871,88 грн. невиплаченої заробітної плати за травень 2009року.
В обґрунтування позову зазначено, що наказом №32 від 25 травня 2009 року ОСОБА_2 позбавлено частини заробітної плати – премії і надбавки за травень 2009 р. Наказом №41 від 25.06.2009 р. позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності – оголошено догану за порушення трудової дисципліни й позбавлено премії та надбавки по результатам роботи. Наказом №39-0 від 27.07.2009 р. його звільнено з роботи у зв’язку зі скороченням штату працівників через зміни в організації праці за п.1 ст.40 КзпП України. ОСОБА_2 вважає, що всі оспорювані накази є незаконними, оскільки начальник Відділення Фонду згідно п.8.4, 8.7., 8.21 Положення про відділення не мав права притягувати ОСОБА_2 який займав посаду заступника начальника Відділення Фонду, до дисциплінарної відповідальності, та не мав права звільняти позивача через те, що таке право надано тільки начальнику Управління Фонду.
Крім того, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності №41 від 25.06.2009 р. та наказ про звільнення він вважає незаконними, оскільки дисциплінарна відповідальність та звільнення застосовані без згоди профспілкового органу НПГУ Відділення Фонду, керівних органів профспілки, членом якої є позивач, крім того, звільнення відбулося під час відпустки 27липня 2009 року.
Рішенням Тернівського районного суду від 01 жовтня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково - визнано незаконним та скасовано п.3 наказу Відділення Фонду №32 від 25.05.2009 р. в частині позбавлення ОСОБА_2 премії та надбавки за травень 2009 року; визнано незаконним та скасовано наказ Відділення Фонду №41 від 25.06.2009 р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності – оголошення ОСОБА_2 догани, позбавлення премії та надбавки по результатам роботи; ОСОБА_2 поновлено на роботі на посаді заступника начальника Відділення Фонду; з відповідача на користь ОСОБА_2 стягнуто 60946 грн. 48 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27 липня 2009 року по 01 жовтня 2010 року включно із розрахунку середньоденного заробітку 202 грн. 48 коп. за 301 день; на користь держави стягнуто 609 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; у частині позову про стягнення невиплаченої премії та надбавки за травень 2009 р. ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач-Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду в повному обсязі, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з’ясування та недоведеність обставин справи, що мають значення для справи,.
Зокрема, суд не взяв до уваги, що згідно Положення про Відділення Фонду та колективного договору начальник Відділення Фонду на дату звільнення ОСОБА_2 був наділений повноваженнями самостійно вчиняти заходи дисциплінарної відповідальності до працівників Відділення, самостійно приймати та звільняти їх з посади, тому накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника відділення за неналежне виконання своїх посадових обов’язків, а також його звільнення з посади є законними.
На його думку, суд, всупереч вимогам позивача, стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу за період до 01 жовтня 2010 року, тим самим вийшовши за межі позовних вимог та порушивши ст..11 ЦПК України.
Дійшовши висновку про те, що Відділення Фонду не мало повноважень самостійно приймати та звільняти працівників, суд у такому випадку повинен був залучити до участі у справі в якості співвідповідача Управління Фонду. Задоволення судом першої інстанції вимоги про поновлення на роботі позивача без залучення Управління Фонду в Дніпропетровській області в якості співвідповідача призведе до неможливості виконання цього пункту рішення суду, оскільки Відділення Фонду не має на теперішній час повноважень самостійно здійснювати прийом на роботу, а Управління Фонду – не є стороною по справі.
Відділення Фонду також не погоджується з розрахунком середньоденної заробітної плати в розмірі 202,48 грн., оскільки до нього безпідставно включена одноразова премія до свята Дня Конституції.
Крім того, відповідач не згодний з висновком суду про необхідність попереднього узгодження звільнення позивача з профспілковою організацією, оскільки повного обсягу дієздатності профспілка набуває після її реєстрації як юридичної особи. ОСОБА_2 є членом незалежної профспілки гірників України та членом виборного органу Ради голів Криворізької міської організації незалежної профспілки гірників України. Реєстрація первинної профспілки була здійснена в листопаді 2009 року, після звільнення ОСОБА_2 Таким чином, невиконання вимог ст..16 Закону №1045-ХІV (обов’язок письмово повідомити про створення профспілки роботодавця) позбавляє права нову профспілкову організацію висувати будь-які вимоги до роботодавця, а також позбавляє повноважень, передбачених розділом ІІ « Права та обов’язки профспілок, їх об’єднань», розділом ІІІ «Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях» і розділом ІV « Гарантії прав профспілок» та не тягне за собою порушення ч.3 ст.252 КЗПП.
Також, відповідач вважає, що суд першої інстанції, встановивши, що звільнення працівника проведено власником органом без звернення до профспілкового органу, мав зупинити провадження у справі та запитати такої згоди, проте не зробив цього.
У запереченнях представник позивача просить залишити рішення суду без змін, а скаргу без задоволення, оскільки вважає висновки суду правильними.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 01 жовтня 2001 року займав посаду заступника начальника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області.
Наказами начальника Відділення Фонду: №32 від 25.05.2009 р. ОСОБА_2 позбавлено премії та надбавки за травень 2010 року ( п.3 наказу);
№ 41 від 25.06.2009 р. - позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани й позбавлення премії та надбавки по результатам роботи за червень 2009 року; а №39-0 від 27.07.2009 р. - ОСОБА_2 звільнено з 27.07.2009 р. у зв’язку із скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції поновив позивача на роботі та скасував наказ №41 від 25.06.2009 р. про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани.
На думку колегії суддів, рішення суду в цій частині є правильним з огляду на наступне.
Згідно ч. 2, 3 ст. 252 КЗпП України, зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є. Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 є членом та головою Первинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України, яка створена у Відділенні Фонду протоколом установчих зборів від 15.04.2009 року.
Згідно повідомлення від 21.05.2009 р., яке отримано Відділенням Фонду 22 травня 2009 року та відповідно до ст.16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» до відома Відділення було доведено про існування Профспілки з повідомленням, що позивач також є членом виборного органу – Ради Голів Криворізької міської організації НПГУ, куди в разі необхідності слід звертатися за отриманням згоди (а.с.13).
Встановивши, що відповідач не отримав відповідно до ч.2 ст.252 КЗпП України попередню згоду профспілкового органу, а також вищого виборного органу на притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани та звільнення з посади, суд першої інстанції правильно поновив позивача на посаді та скасував наказ № 41 від 25.06.2009 року в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани.
Доводи апеляційної скарги щодо обставин створення профспілкової організації, обсягу повноважень останньої, а також недотримання судом правила про зупинення провадження у справі та запитання згоди профспілкового органу на звільнення позивача є безпідставними, оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 18.10.2000 р. №11-рп/2000, від 29.10.1998 р. №14-рп/98 визнано неконституційними положення ст.16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» щодо залежності початку діяльності профспілки з її реєстрацією у відповідних органах.
Проте не всі висновки суду відповідають обставинам справи в повному обсязі, у зв’язку з чим рішення суду необхідно частково змінити, а також частково скасувати, ухваливши у справі нове рішення.
Так, вирішуючи спір, суд дійшов неправильного висновку про відсутність у начальника Відділення Фонду в силу п.п.8.4, 8.7 Положення про Відділення Фонду повноважень на звільнення ОСОБА_2 з посади заступника начальника Відділення Фонду та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки не врахував, що згідно ст..147-1 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується органом, якому дано право прийняти на роботу даного працівника, а наказом №85-кв від 15.08.2008 року «Про представництво » начальнику відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Кривому Розі (КІКОВЦІ С.В.) доручено вчиняти від імені управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області дії щодо самостійного прийняття на посади та звільнення з посад працівників відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Кривому Розі.
Дійшовши висновку про незаконність п. 3 наказу № 32 від 25 травня 2009 року, суд першої інстанції виходив із того, що позбавлення ОСОБА_2 премії та надбавки за травень 2009 р. на 100% , яке проведено власником без погодження з профспілкою, суперечить «Положенню про умови оплати та стимулювання праці працівників виконавчої дирекції Фонду..», оскільки є зміною умов оплати праці, які допускаються лише за попередньою згодою профспілки відповідно до ч.2 ст.252 КЗпП України.
На думку колегії суддів, такий висновок суду є неправильним, оскільки преміювання та встановлення надбавок до посадових окладів працівників Відділення Фонду здійснюється відповідно до «Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників виконавчої дирекції Фонду..», затвердженого Постановою правління Фонду №12 від 24 лютого 2004 року.
Згідно з п.п.3.1, 4.1-4.5. зазначеного Положення щомісячна надбавка за високі досягнення у праці встановлюється … у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугу років. У разі несвоєчасного виконання завдань…, порушення трудової і виконавської дисципліни зазначена надбавка скасовується або розмір її зменшується. Премія нараховується залежно від особистого вкладу працівника в роботу, своєчасного та якісного виконання завдань в межах коштів на преміювання, виходячи з посадового окладу з урахуванням надбавки за високі досягнення у праці, вислугу років. За несвоєчасне /неналежне/ виконання показників преміювання розмір премії працівникам може бути зменшений. Працівники можуть бути позбавлені премії до 100 відсотків.
Таким чином, розмір заохочувальних виплат для працівника у вигляді надбавок і доплат залежить від показників його роботи і є величиною непостійною, тому позбавлення ОСОБА_2 премії та надбавки за травень і червень 2009 року не є зміною істотних умов його праці, яке потребує обов’язкової попередньої згоди профспілкового органу.
Позбавлення працівника премій та надбавок до заробітної плати не входить до переліку заходів дисциплінарного характеру, передбачених ст.. 147 КЗпП України.
Призначення вказаних виплат є виключною компетенцією власника або уповноваженого ним органу.
Позивачем не надані докази на підтвердження безпідставності позбавлення його премій та надбавок за травень 2009 року та за результатами роботи в червні 2009 року або порушення порядку призначення заохочувальних виплат.
У зв’язку з цим рішення суду в частині визнання незаконним та скасування п.3 наказу Відділення Фонду №32 від 25.05.2009 р. про позбавлення ОСОБА_2 премії та надбавки за травень 2009 року; визнання незаконним та скасування наказу Відділення Фонду №41 від 25.06.2009 р. в частині позбавлення ОСОБА_2 премії та надбавки по результатам роботи в червні 2009 року необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Крім того, задовольняючи вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходив із того, що розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 202,48 грн., оскільки включив до розрахунку одноразову премію до свята Дня Конституції України, вважаючи, що ця премія повинна враховуватися при обчисленні пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Такий висновок суду є неправильним, оскільки згідно розділу ІІІ пункту 4(б) Постанови від 08.02.1995 р. №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках іі збереження, згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати, а премія до свята за своєю суттю є одноразовою виплатою.
Враховуючи, що в травні 2009 року позивачем відпрацьовано 15 днів (по графіку 18 днів), за що нараховано 2391грн.42коп.(у тому числі: оклад – 1395грн.; вислуга 25% - 348,75грн.; індексація – 97,01грн.; премія – 550,66грн.), а в червні – 5 днів (по графіку 20 днів), за що нараховано 777грн.08коп.(у тому числі: оклад – 418,5грн.; надбавка 50% - 156,94грн.; вислуга 25% - 104,63грн.; індексація – 97,01грн.), розмір середньоденної заробітної плати позивача, як правильно зазначає відповідач в апеляційній скарзі, складає 158грн.43коп.
Крім того, судом неправильно визначена кількість днів вимушеного прогулу, оскільки за період з 27 липня 2009 року по 01 жовтня 2010 року вона становить не 301 день, як зазначено в судовому рішенні, а 298 робочих днів.
У зв’язку з цим рішення суду в цій частині необхідно змінити.
При присудженні оплати за час вимушеного прогулу необхідно зарахувати виплати, які позивач отримав у цей період.
Згідно пояснень сторін, ОСОБА_2 при звільненні отримав вихідну допомогу в розмірі 3010грн.08коп., тому цю виплату необхідно зарахувати при визначенні суми оплати вимушеного прогулу.
Таким чином, розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_2, необхідно зменшити з 60946грн.48коп. до 44202 грн.06коп., виходячи із розрахунку: 158грн.43коп х 298днів – 3010грн.08коп = 44202грн.06коп., а також зменшити розмір судового збору, стягнутого з відповідача на користь держави, з 609 грн.48коп. до 442грн.02коп.
Доводи апеляційної скарги щодо виходу судом за межі позовних вимог та безпідставного стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу до 01 жовтня 2010 року є необґрунтованими, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішення суду в частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні позову про стягнення невиплаченої премії та надбавки за травень 2009 року не оскаржено.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 01 жовтня 2010 року в частині стягнення з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 середнього заробітку в сумі 60946 грн. 48 коп. за час вимушеного прогулу за період з 27 липня 2009 року по 01 жовтня 2010 року включно із розрахунку середньоденного заробітку 202 грн. 48 коп. за 301 день, а також на користь держави судового збору в сумі 609 грн. змінити та зменшити розмір стягнутого середнього заробітку з 60946грн.48коп. до 44202 (сорок чотири тисячі двісті дві)грн.06коп. із розрахунку середньоденного заробітку в сумі 158грн.43коп. за 298 днів, а також розмір судового збору, стягнутого на користь держави, - з 609 грн. до 442 (чотириста сорок дві)грн.02коп.
Рішення суду в частині визнання незаконним та скасування п.3 наказу №32 від 25 травня 2009 року про позбавлення ОСОБА_2 премії та надбавки за травень 2009 року; визнання незаконним та скасування наказу №41 від 25 червня 2009 року в частині позбавлення ОСОБА_2 премії та надбавки по результатам роботи скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : І.Є.Ляховська
Судді: А.П.Барильська
В.В.Карнаух