УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-22766/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 26 (І) Ваврушак Н.М.
Доповідач – Михайлів Л.В.
У Х В А Л А
Іменем України
10 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Михайлів Л.В.
суддів: Митрофанової Л.В., Соколан Н.О.
при секретарі: Євтодій К. С.
за участю: представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Голоцван Дмитра Володимировича
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кривбасзалізрудком» (далі – ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійних захворювань внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах на підземних роботах. Висновком МСЕК від 12.04.2010 року йому первинно було встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 40%, з них: 20% - по вібраційній хворобі та 20% - по ХОЗЛ безстроково.
Вважаючи причиною отримання професійних захворювань тривалу роботу в умовах несприятливого мікроклімату та шкідливих факторів, що перевищують гранично допустимий рівень, просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 170000 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 лютого 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30000 грн., а також - на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору та 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи.
Зокрема, судом помилково до спірних правовідносин застосовано норми ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України та не враховано висновків, наведених в Рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року, яким передбачено, що відшкодування моральної шкоди не застосовується до осіб, які підлягають обов’язковому державному соціальному страхуванню відповідно до Закону, а тому ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є належним відповідачем по справі.
В матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, в тому числі, немає висновку відповідних медичних органів щодо наявності моральних страждань у нього, а судом не проведено огляду МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди, не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу, а також те, що позивач добровільно погодився на виконання робіт у шкідливих умовах праці, які і призвели до втрати ним частини здоров’я.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Кривбасзалізрудком» підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 протягом тривалого часу, впродовж 37 років 5 місяців, працюючи на посадах підземного гірника та підземного прохідника ШБУ № 2 тресту «Кривбасшахтопроходка», підземного машиніста електровозу, підземного бурильника шпурів, підземного електрозварювальника ВО «Кривбасруда» та ВАТ «Кривбасзалізрудком», виконував роботи в умовах пилу та вібрації.
Рішенням ЛЕК НДІ Промислової медицини від 12 січня 2010 року у ОСОБА_4 встановлена наявність професійних захворювань з діагнозом – 1) хронічне обструктивне захворювання легень 1-2 ст. (пиловий бронхіт 1-2 ст., емфізема легень 1-2 ст.), ЛН 1-2 ст.; 2) вібраційна хвороба 1-2 ст. з попереково-крижовою радикулопатією, помірно вираженою нейродистрофією у вигляді коксоперіартрозу справа ПФС 1 ст. зі стійким больовим синдромом.
Актом № 4 розслідування хронічного професійного захворювання від 05.02.2010р., встановлена причина зазначених професійних захворювань – виконання робіт в умовах запиленості повітря робочої зони та вібрації, рівень яких перевищував ГДР, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Висновком МСЕК від 12.04.2010 року ОСОБА_4 встановлена первинно стійка втрата професійної працездатності в загальному розмірі 40%, з них: 20% - по вібраційній хворобі та 20% - по ХОЗЛ безстроково.
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями моральної шкоди відповідачем, з вини, якого її й заподіяно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту № 4 розслідування хронічного професійного захворювання від 04.02.2010р. (а.с. 14-17) причиною професійних захворювань ОСОБА_4 є тривалий стаж роботи в умовах важкої фізичної праці, вимушеної робочої пози, шуму, рівень якого перевищував ГДР, вібрації та несприятливого мікроклімату, які виникли у зв’язку з порушенням керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Виходячи з викладеного, доводи ПАТ «Кривбасзалізрудком» про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачає у 2010 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я ОСОБА_4, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, виникло у позивача з 12.04.2010 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», а не відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», норми якого є спеціальними.
При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем, не знімають з відповідача обов’язку забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, що передбачено ч. 2 ст. 153 КЗпП України.
Також, спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_4, моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний та амбулаторний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 12.04.2010 року встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманої виробничої травми та професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
У зв’язку з вищевикладеним, доводи відповідача щодо необґрунтованості розміру моральної шкоди, визначеної судом, безпідставні.
Також необґрунтованими вважає колегія суддів посилання відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я, випливають з порушення особистих немайнових прав, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, не мають строку позовної давності.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: