Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-5730/11                                                                         Головуючий у 1 й інстанції - Слоквенко Г.П.

                                                              Доповідач  -   Козлов С.П.

Р І Ш Е Н Н Я

                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       18 квітня 2011 року  Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:                                

                                          головуючого:    Козлова С.П.,

                                          суддів:               Болтунової Л.М., Прозорової М.Л.,

                                          при секретарі:   Пантелеєвій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Солонянська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами та визнання права власності на 1/4 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, -

В С Т А Н О В И Л А:

       У вересні 2010 року позивачка звернулася до суду з таким позовом, посилаючись на те, що у 1956 році між її батьками ОСОБА_7та ОСОБА_8 був укладений шлюб, під час якого вони побудували житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, який є спільною сумісною власністю подружжя.

        ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла, після чого вона, позивачка, звернулася до нотаріальної контори та отримала свідоцтво на 1/3 частку земельної ділянки площею 8,53 га., прийнявши таким чином спадщину на все інше майно померлої, в тому числі, на частку будинку, але 04 лютого 2008 року ОСОБА_8 продав цей будинок відповідачці, протиправно розпорядившися майном, що належало подружжю на праві спільної сумісної власності, право на яке не набув в порядку передбаченому законодавством порядку та розпорядився частиною її майна. Крім того, цей договір купівлі-продажу є недійсним, оскільки ОСОБА_8 мав діагноз церебросклероз ДСП 2 ступеня, що не дозволяло йому під час вчинення правочину усвідомлювати значення своїх дій.

       З таких підстав та уточнюючи свої позовні вимоги в ході судового розгляду справи позивачка просила суд визнати недійсним вказаний договір купівлі-продажу та визнати за нею право власності на 1/4 частину спірного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами.

       Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.                

       В апеляційній скарзі посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про задоволення її позову.

       Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з постановленням нового рішення.

       Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що позивачкою не надано доказів наявності законних підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного будинку та визнання за нею право власності на його 1/4 частину.

       З таким висновком суду погодитися не можна.

       Відповідно до ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту  законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.  

        При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження;  наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами.

        У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

        Проте зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає. Суд належним чином не з'ясував характер і суть заявлених позивних вимог, норм права, якими вони регулюються; не зазначив, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги; не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам.

       Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 від шлюбу мають дочку ОСОБА_2, дочку ОСОБА_6, сина ОСОБА_5 та під час перебування у зареєстрованому шлюбі з 1957 року побудували житловий будинок по АДРЕСА_1, на який на імя ОСОБА_8 було видане свідоцтво про право власності виконкомом Солонянської селищної ради Дніпропетровської області від 15.07.1989 р. на підставі рішення виконкому Солонянської селищної ради Дніпропетровської області від 14.06.1989 р., а рішенням виконкому Солонянської селищної ради Дніпропетровської області від 17.01.2008 р. були узаконені самочинно побудований сарай «Е»та гараж «И»на присадибній земельній ділянці по АДРЕСА_1 з оформленням права власності на них за ОСОБА_8 (а.с.12-17).

       ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла, після чого 21 червня 2008 року її спадкоємці першої черги за законом - дочка ОСОБА_2 та син ОСОБА_5 звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини та в листопаді 2008 року отримали свідоцтво по 1/3 частку земельної ділянки площею 8,53 га., а чоловік ОСОБА_8 та дочка ОСОБА_6 - відмовилися від належної їм частки  спадщини на користь  дітей померлої (а.с.82-86,98-99).        

       Відповідно до ст.ст.60,70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

       Аналогічні положення містили норми КпШС України, якій діяв на час придбання батьками позивачки спірного будинку.

       Згідно зі ст.ст.1216,1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. А за ст.1261 цього Кодексу у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.       

       Таким чином, з урахуванням належності ОСОБА_9 при житті права власності на 1/2 частину спірного житлового будинку за законом та наявності після її смерті двох спадкоємців, які прийняли в спадщину це майно, позивачка має право власності на 1/4 частину цього будинку в порядку спадкування за законом після смерті її матері.         

       Згідно з п.241 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами в Україні, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 р., у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви одного з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видане на половину  спільного майна. У повідомленні, що надсилається спадкоємцям померлого, які прийняли спадщину, визначається склад спільного майна подружжя, на частку якого другий з подружжя, що є живим, просить видати свідоцтво про право власності, а також роз’яснюється право звернення до суду у випадку оспорювання спадкоємцями майнових вимог того з подружжя, що залишився живим. А відповідно з п.45 цієї Інструкції договір щодо розпорядження майном, що подається для нотаріального посвідчення, може бути посвідчений нотаріусом без згоди другого з подружжя у разі, якщо з правовстановлювального документа, договору, укладеного між подружжям, свідоцтва про шлюб та інших документів випливає, що зазначене майно є особистою приватною власністю одного з подружжя, тобто набуте до реєстрації шлюбу, за час шлюбу, але на умовах, передбачених шлюбним або іншим договором, укладеним між подружжям, договором дарування або в порядку спадкування, або за кошти, які належали їй (йому) особисто тощо.

       Проте 04 лютого 2008 року ОСОБА_8 продав спірний житловий будинок своїй внучці - ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу без додержання вищеназваного законом порядку, чим були порушені законні права позивачки на 1/4 частину цього житлового будинку (а.с.23-24).        

       За ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

       Між тим, вищенаведені обставини справи та вимоги закону суд залишив без уваги і безпідставно відмовив в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.       

       За таких обставин, рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з постановленням нового рішення на підставі ст.ст.203,215,1216,1223,1261,1267,1268,1269 ЦКУкраїни та ст.309 ЦПК України про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу в частині 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1, тобто в цій частині, в якій були порушені законні права позивачки, та визнання за позивачкою право власності на 1/4 частину цього будинку в порядку спадкування за законом після смерті її матері, а в інший частині позовних вимог, а саме: щодо  визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу в цілому, слід відмовити.         

        Відповідно до ст.ст.79-81,88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь позивачки понесені нею при розгляді цієї справи витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 240 грн. та сплачений нею судовий збір у розмірі 402,23 грн..

        Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

        Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

        Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2011 року скасувати та постановити нове рішення.

        Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

        Визнати недійсним укладений 04 лютого 2008 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу в частині 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом  Солонянської державної нотаріальної контори 04 лютого 2008 року за реєстраційним №494.  

        Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

        В інший частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

        Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 402,23 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 240 грн..

        Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: