Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-15680/10 Головуючий у 1 й інстанції - Кононенко О.М.
Доповідач - Чубуков О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
Головуючого судді: Чубукова О.П.
Суддів: Каратаєвої Л.О., Михайловської С.Ю.
при секретарі: Пантелеєвої Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу № 154 «Сталь» на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2010 року по справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу № 154 «Сталь» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті комунальних послуг , -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2010 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду необхідно залишити без змін із наступних підстав.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у позові суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів щодо обґрунтування своїх вимог зокрема позивачем не було доведено, що у нього є правові підставі на стягнення з відповідачки заборгованості за комунальні послуги, та що така заборгованість дійсно мала місце.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 26 червня 2004 року порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства а згідно ст. 19 цього ж закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Пункт 1 частини 3 ст. 20 Закону «Про житлово –комунальні послуги»передбачає обов’язок споживача укласти договір на надання житлово –комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. В пункті 3 ч.2 ст. 21 цього Закону зазначено, що виконавець зобов’язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово –комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Положення типового договору носять юридично обов’язковий імперативний характер, відступи від них є неприпустимими, але доповнювати Типовий договір не передбаченими ним умовами сторони вправі за обоюдною згодою. Зі змісту даного закону випливає, що наявність письмового договору щодо комунальних послуг не обов’язкова , проте наявність фактичних договірних відносин є обов’язковою умовою щодо виникнення прав та обов’язків сторін такого правочину.
Відповідно до постанови КМ України від 20 травня 2009 року «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»№ 529 з власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір про надання послуг), що передбачає надання послуг, перелік яких визначений за результатами громадських слухань згідно з типовим переліком. Послуги надаються відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг. Доказів того, що відповідачка відмовлялась від укладення договору, чи того , що позивач надавав обов’язкову пропозицію укладання договору також не були надані позивачем, що свідчить про відсутність правових відносин між сторонами.
Обов’язок щодо надання доказів відповідно до диспозитивних засад цивільного судочинства лежить на стороні по справі.
Позивач стверджує , що він є балансоутримувачем будинку в якому знаходиться квартира відповідача, але доказів щодо цього суду першої інстанції не надав. Відсутні докази й фактичної наявності договірних відносин між сторонами, оскільки відповідачка проти цього заперечує, зокрема наявністю у неї договорів щодо надання певних видів комунальних послуг з іншими юридичними особами(а.с. 48-52, 53-54).
Належних та допустимих доказів щодо наявності заборгованості у відповідачки перед позивачем також не було надано суду першої інстанції.
Крім того вимоги щодо стягнення пені взагалі безпідставні оскільки на час виникнення спірних правовідносин був чинним Закон України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги»від 13 листопада 1996 року , відповідно до якого забороняється нараховувати по розрахунках з 1 жовтня 1996 року та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги. Нарахування та стягнення пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги здійснюються на суму заборгованості, яка утворилася лише з 1 січня 2011 року.
Таким чином переконливих доказів щодо підстав задоволення позову апелянт не надав, у зв’язку з чим суд першої інстанції правильно зробив висновки та відмовив у позові.
Посилання апелянта про те, що згідно Постанови КМ України від 12 липня 2005 року № 560 ОК «ЖБК»№ 154 надає послуги власникам квартир є безпідставним, оскільки зі змісту постанови такого не вбачається, крім того ця постанова визначала порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Ця постанова втратила чинність на підставі постанови КМ України від 20 травня 2009 року.
Інші доводи , приведені в апеляційній скарзі позивачем, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.
Таким чином суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального права, таке рішення є законним та справедливим, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу № 154 «Сталь» - відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: