УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-22468/11 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 27 (І) Шум Л.І.
Доповідач – Михайлів Л.В.
У Х В А Л А
Іменем України
26 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Михайлів Л.В.
суддів: Митрофанової Л.В., Соколан Н.О.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій щодо односторонньої зміни умов кредитного договору протиправними, вчинення певних дій та визнання деяких пунктів договору нікчемними, -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») про визнання дій щодо односторонньої зміни умов кредитного договору протиправними, вчинення певних дій та визнання деяких пунктів договору нікчемними, посилаючись на те, що 29.02.2008 року між відповідачем та нею було укладеного договір про іпотечний кредит на суму 130000 грн. зі строком дії договору до 29.02.2016 року та сплатою 15% річних за користування кредитом.
Відповідачем письмово її було повідомлено про збільшення розміру процентної ставки за договором спочатку з 29.08.2008 року до 2,09%, що склало 25,08% річних, а потім з 01.02.2009 року до 30% річних.
Оскільки згоди на підвищення процентної ставки вона не давала, вважає, що відповідач в односторонньому порядку змінив істотні умови укладеного договору, тим самим порушивши її права, як споживача, а тому, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати незаконними дії відповідача щодо збільшення в односторонньому порядку процентної ставки за користування кредитом по договору про іпотечний кредит від 29.02.2008 року; зобов’язати відповідача зробити перерахунок за договором, зарахувавши отриману відповідачем суму різниці по відсоткам і нарахованим штрафним санкціям від одностороннього збільшення щомісячного платежу за кредитом в рахунок сплати заборгованості позивача за основною сумою кредиту; визнати недійними (нікчемними) п. 8.8., п. 8.9 договору про іпотечний кредит від 29.02.2008 року щодо права відповідача збільшувати процентну ставку за користування кредитом та дострокового погашення несплаченої суми боргу за кредитом та розривати в односторонньому порядку укладені кредитні договори у разі незгоди позичальника із пропозицією банка збільшити процентну ставку; визнати недійсним п.п. 5.2.4 вказаного договору, а також стягнути з відповідача на її користь 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 4000 грн. судових витрат.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 жовтня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23.12.2010 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення про задоволення заявлених нею позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не було враховано, що обидва повідомлення відповідача про збільшення процентної ставки по договору відповідно від 08.08.2008 року та 25.12.2008 року подані з порушенням порядку, передбаченого п. 8.3, 10.3 кредитного договору, не погоджені з позичальником, а тому не можуть бути правою підставою для збільшення процентної ставки.
Крім того, в повідомленні від 08.08.2008 року обґрунтовано підвищення процентної ставки банку з 29.08.2008 року до 25,08% з підстав не передбачених п. 8.8., п. 8.9 укладеного договору, які містять їх вичерпний перелік, а в повідомленні від 25.12.2008 року про підвищення процентної ставки з 01.02.2009 року до 30% річних взагалі не вказано причини такого підвищення й підвищено її всупереч положенням ч.2 ст. 1056-1 ЦК України, яка забороняє це за відсутності згоди позичальника. Не перевірено судом й наявність підстав для визнання окремих положень договору недійсними та відшкодування моральної шкоди на її користь.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що кредитний договір був укладений на власний розсуд кредитодавця і позичальника з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, що були чинними на момент його укладення, та за його умовами сторони взяли на себе певні зобов’язання, погодили порядок вирішення окремих питань, в тому числі щодо збільшення розміру процентної ставки, дострокового розірвання договору.
Колегія суду погоджується з висновками суду.
Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ст. 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Матеріалами справи встановлено і не заперечується сторонами, що 29 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір про іпотечний кредит, за яким банк надав позивачеві 130000 грн. на строк з 29.02.2008 року по 29.02.2016 року, а вона зобов’язалась повернути грошові кошти зі сплатою за користування кредитом 15% річних, а також інших платежів, в порядку та на умовах визначених договором.
Письмовими повідомленнями № 20.1.3 2/6-12264 від 08.08.2008 року та № 20.1.3. 2/6 – 32919 від 25.12.2008 року банк повідомив ОСОБА_2 про підвищення розміру процентної ставки за користування грошовими коштами.
Вимоги банку не суперечать умовам договору, які визначені сторонами і погоджені ними.
Так, згідно підпункту 8.9 договору сторони домовилися, що за умовами договору може бути встановлений новий розмір відсоткової ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених підпунктом.
Відповідно до вимог ст. 651 ЦК України сторони погодили, що протягом дії цього договору кредитор відповідно до умов договору може змінити розмір відсоткової ставки в сторону збільшення у разі настання обставин, зазначених у договорі.
При цьому, сторони погодили, що при настанні будь-якої із обставин, передбачених договором, кредитор може збільшити розмір відсоткової ставки при дотриманні процедури, а саме: банк не пізніше 14 календарних днів до дня зміни розміру відсоткової ставки в сторону збільшення повідомляє позичальника про встановлення нової ставки, із зазначенням нового розміру та дати початку дії такої ставки.
Новий розмір ставки починає застосуватись з дати, що зазначена у повідомленні без укладення сторонами відповідної угоди про внесення змін до договору.
Як убачається з матеріалів справи і не спростовано в суді, банком дотримано визначену договором процедуру збільшення відсоткової ставки.
Позивач отримала повідомлення в строк, зазначений в договорі.
Посилання позивача на незаконність зміни умов договору без укладення додаткових угод, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки відповідно до умов договору від 29.02.2008 року, збільшення банком відсоткової ставки не передбачає укладення відповідної угоди або переукладення договору.
Позивач ОСОБА_2 в обґрунтування незаконності одностороннього збільшення банком відсоткової ставки з 01.02.2009 року посилається на ч.2 ст. 1056-1 ЦК України про заборону збільшення встановленого договором розміру процентів в односторонньому порядку після набрання чинності 10.01.2009 року зазначеної норми закону.
Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів, зважаючи на закріплений Конституцією України принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч.1 ст. 58), виходить з того, що рішення банку щодо зміни процентної ставки прийняте 25 грудня 2008 року, про що належним чином повідомлено позивача.
Отже банком виконана процедура прийняття рішення про підвищення процентної ставки до 10.01.2009 року – дня набрання чинності Закону України від 12.12.2008 року № 661 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банком змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким було внесено зміни до Закону України «Про банки і банківську діяльність» та доповнено Цивільний кодекс України статтею 1056-1.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин норми ст. 1056-1 ЦК України.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що укладаючи 29.02.2008 року договір, сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст.ст. 207, 640 ЦК України та уклали договір, в якому передбачили умови підвищення ставки, які мають виконуватися і вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав.
Колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вимог ОСОБА_2 про визнання недійсними умов договору щодо права банку вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту на підставі того, що це положення договору є несправедливим, містить дискримінаційні стосовно неї правила дострокового розірвання договору.
Зазначений пункт договору погоджений сторонами. Договір позивачкою укладено на власний розсуд, й не суперечить вимогам ст. 203 ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції і не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів, апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду залишає без змін відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: