КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-431/11                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Кашперська Т.Ц.

Суддя-доповідач:  Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"02" червня 2011 р.                                                                                                 м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                                          головуючого –судді Земляної Г.В.

                                          суддів                        Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 20 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання провести перерахунок пенсії,

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 20 січня 2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії, зобов’язано відповідача провести починаючи з 01 липня 2010 року перерахунок та виплати основної та додаткової пенсії згідно вимог ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справ матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої ст. 183-2 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –зміні з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача щодо зобов`язання УПФУ здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії та пенсія для інвалідів відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З таким висновком суду повністю не може погодитися колегія суддів, оскільки судом в резолютивній частині постанови не визначено розмір додаткової пенсії, а також не визначено правову норму, яку належать застосовувати до спірних правовідносин в частині, що стосуються розміру мінімальної пенсії за віком.   

Як вбачається з матеріалів справи, позивач віднесений до І категорії осіб, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІІ групи, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію згідно з Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У відповідності до ст. 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За змістом ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам IІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи вищевикладене позивач має право на одержання щомісячної додаткової пенсії 75% мінімальної пенсії за віком, а розмір пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Всупереч ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу пенсія виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на те, що Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 відповідач не правомірно виплачував пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 50 зазначеного Закону.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про наявність у позивача права на перерахунок та виплату пенсії у розмірах, визначених ст.ст. 50 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.50 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Також слід зазначити, що з самого визначення поняття державна та додаткова пенсія випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі один раз на місць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якійсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання підвищення у розмірі надбавки до пенсії. Кінцевий термін, або строк, на який призначається підвищення у розмірі надбавки до пенсії не може встановлюватися, оскільки суперечить самому визначення та суті пенсії.  

А так як пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, якій встановлено щорічно Законом України «Про бюджет України»на відповідний рік, то позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого Законом України «Про бюджет України»на відповідний рік.    

Відтак виплату підвищення у розмірі надбавки до пенсії позивачу не може бути обмеженою будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання підвищення у розмірі надбавки до пенсії, яка повинна виплачуватися постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати підвищення у розмірі надбавки до пенсії.

Отже позивач має право на отримання підвищення у розмірі надбавки до пенсії відповідно до ст.ст. 50 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 липня 2010 року постійно без обмеження кінцевим терміном або строком на який призначається пенсія.

Аналогічна позиція щодо строку, на який призначається пенсія, висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2011 року.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але не визначив правову норму, яку належить застосовувати до спірних правовідносин в частині, що стосуються розміру мінімальної пенсії за віком, а також розмір додаткової пенсії.

      Згідно зі  п.2 ч.1 ст. 198, п. 1 ч. 1, 201 КАС України, суд апеляційної інстанції змінює постанову суду першої інстанції, якщо правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права.

        Таким чином апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід змінити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,  

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області –залишити без задоволення.

       Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 20 січня 2011 року –змінити.

       Абзац третій постанови Ірпінського міського суду Київської області від 20 січня 2011 року  викласти в наступній редакції:

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 та виплатити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до п.2 ч.1 ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»починаючи з 01 липня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

        Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято  за наслідками  розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі  (ч. 5 статті  254 КАС України). Касаційна  скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя:                                                         Г.В.Земляна

Судді:                                                                                Т.М.Грищенко

                                                                                           В.Е.Мацедонська