КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-14951/10 Головуючий у 1-й інстанції: Верещак А.М.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"02" червня 2011 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання провести перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано дії відповідача щодо призначення та виплати пенсії неправомірними, зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, виходячи з розміру визначеного ст.39,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі однієї заробітної плати, додаткову пенсію у розмірі 75 % мінімальних пенсій за віком, державну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком в розмірів мінімальних пенсії встановленого ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»починаючи з 21 серпня 2010 року з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справ матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої ст. 183-2 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача щодо зобов`язання УПФУ здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії та пенсія для інвалідів відповідно до ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач віднесений до І категорії осіб, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІІ групи, проживає на території радіоактивного забруднення перебуває на обліку в УПФУ та отримує пенсію згідно з Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У відповідності до ст. 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно до ч. 1 ст. 39 Закону, пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
За змістом ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам IІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи вищевикладене позивач має право на одержання доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, щомісячної додаткової пенсії 75% мінімальної пенсії за віком, а розмір пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Всупереч ст.ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу пенсія виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на те, що Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 відповідач не правомірно виплачував пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 50, 54 зазначеного Закону.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок та виплату пенсії у розмірах, визначених ст.ст. 39, 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Також слід зазначити, що з самого визначення поняття підвищення у розмірі надбавки до пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі один раз на місць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якійсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання підвищення у розмірі надбавки до пенсії. Кінцевий термін, або строк, на який призначається підвищення у розмірі надбавки до пенсії не може встановлюватися, оскільки суперечить самому визначення та суті пенсії.
А так як пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, якій встановлено щорічно Законом України «Про бюджет України»на відповідний рік, то позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого Законом України «Про бюджет України»на відповідний рік.
Відтак виплату підвищення у розмірі надбавки до пенсії позивачу не може бути обмеженою будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання підвищення у розмірі надбавки до пенсії, яка повинна виплачуватися постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати підвищення у розмірі надбавки до пенсії.
Отже позивачка має право на отримання державної та додаткової пенсії відповідно до ст.39, 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 21 серпня 2010 року постійно без обмеження кінцевим терміном або строком на який призначається пенсія.
Аналогічна позиція щодо строку, на який призначається пенсія, висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2011 року.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області –залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: Т.М.Грищенко
В.Е.Мацедонська