Категорія №3.3
ПОСТАНОВА
Іменем України
17 травня 2011 року Справа № 2а-3794/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Яковлева Д.О.,
при секретарі Кучеровій О.О.
в присутності сторін: від позивача – Полічов І.А.,
від відповідача – не з’явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Свердловського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області до громадянки Узбекистану ОСОБА_3 про примусове видворення за межі території України,-
В С Т А Н О В И В :
06 травня 2011 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до громадянки Узбекистану ОСОБА_3 про примусове видворення за межі території України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що громадянка Узбекистану ОСОБА_3 ОСОБА_3), ІНФОРМАЦІЯ_1, 12 березня 2011 року співробітниками СГІРФО Свердловського МВ УМВС України в Луганській області була виявлена за адресою: АДРЕСА_1, господарські будівлі, про що складено протокол адміністративного затримання № 081016 від 12.03.2011. З пояснень громадянки Узбекистану ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, національний НОМЕР_1, виданий 14.08.2010 МВС Узбекистану Андижанської області, Ізбасканського району, зареєстрована Узбекистан, Андижанська область, Ізбасканський район, встановлено, що вона прибула на територію України 21.08.2010 через КПП «Червонопартизанськ» до свого знайомого громадянина України ОСОБА_4, мешкала за адресою: АДРЕСА_1 на тваринницькій фермі, яка належить ОСОБА_4 Коштами на проживання забезпечував господар ферми. Громадянка Узбекистану ОСОБА_3 займалася господарськими роботами, випасом скота, будівництвом та ремонтом ферми. Тобто, в порушення чинного національного законодавства відповідач нелегально прибула на територію України. Відділом громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Свердловського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області 28.03.2011 винесено постанову про видворення, якою зобов’язано громадянку Узбекистану ОСОБА_3 покинути територію України до 28.04.2011 із забороною в’їзду на територію України на 5 років до 28.03.2016. Однак, відповідач до теперішнього часу ухиляється від добровільного виїзду за межі України.
Позивач просив суд видворити в примусовому порядку за межі території України громадянина громадянку Узбекистану ОСОБА_3 ОСОБА_3).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
ОСОБА_3 ОСОБА_3) є громадянкою Узбекистану, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджено копією паспорту відповідача. (а.с. 9)
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з постанови про видворення за межу України від 28.03.2011 та письмових пояснень громадянка Узбекистану ОСОБА_3 ОСОБА_3) народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, раніше постійно мешкала в Ізбасканському районі, Андижанської області Республіки Узбекистан. Прибула на територію України 21.08.2010 через КПП «Червонопартизанськ» до свого знайомого громадянина України ОСОБА_4, мешкала за адресою: АДРЕСА_1 на тваринницькій фермі, яка належить ОСОБА_4 Коштами на проживання забезпечував господар ферми. Громадянка Узбекистану ОСОБА_3 займалася господарськими роботами, будівництвом та ремонтом ферми, де її і було затримано працівниками СГІРФО Свердловського МВ УМВС України в Луганській області.
Інспектором ВГІРФО УМВС України в Луганській області 28.03.2011 прийнято рішення про видворення та заборону в’їзду на територію України громадянці Узбекистану ОСОБА_3 ОСОБА_3), ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов’язання останню покинути територію України у строк до 28 квітня 2011 року, із забороною в’їзду на територію України на 5 років до 28 березня 2016 року. (а.с. 7)
Згідно письмових пояснень громадянки Узбекистану ОСОБА_3 ОСОБА_3) остання не має можливості виконати рішення про її видворення у зв’язку з відсутністю коштів та паспорту. (а.с. 8)
Відповідно до п. 11 Правил в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію затверджених Постановою КМ України №1074 від 29 грудня 1995 року (далі по тексту судової постанови - Правила), в’їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства може здійснюватися - за паспортним документом і за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством України. Згідно з п. 14, п. 19 Правил транзитний проїзд іноземців та осіб без громадянства через територію України дозволяється за наявності у них транзитної української візи, проїзних квитків або інших документів, що підтверджують транзитний характер поїздки, якщо інше не передбачено законодавством України. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території країни за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, встановленому цими Правилами.
Згідно із статтею 30 Закону України від 04 лютого 1994 року № 3929-XII “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Статтею 32 Закону України від 04 лютого 1994 року № 3929-XII “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” регламентовано, що іноземець та особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в’їзду в Україну строком до п’яти років. Строки заборони подальшого в’їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в’їзду в Україну визначається законодавством України.
Крім випадків, зазначених у частині першій цієї статті, іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, в тому числі не виконують законні вимоги та рішення органів державної влади України та їх посадових осіб, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
За правовою природою видворення за межі України є заходом припинення протиправної поведінки іноземців і осіб без громадянства.
Пунктом 44 Правил в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транспортного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року № 1074, встановлено, що іноземець та особа без громадянства зобов’язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні. Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
Відповідно до частини 5 статті 32 Закону України від 04 лютого 1994 року № 3929-XII “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
У разі відсутності в іноземця та особи без громадянства коштів, необхідних для відшкодування витрат, пов’язаних з їх видворенням, та встановлення факту їх в’їзду з Україну без запрошення юридичних чи фізичних осіб, фінансування витрат згідно з пунктом 54 Правил в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транспортного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року № 1074, здійснюється за рахунок коштів, передбачених на цю мету в державному бюджеті, у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ і Державним комітетом у справах охорони державного кордону за погодженням з Міністерством фінансів.
Враховуючи те, що громадянка ОСОБА_3 ОСОБА_3) порушила чинне законодавство України, перетнувши державний кордон України без наявності законних підстав та у невстановленому місці, а також, перебуваючи на території України без документів, підтверджуючих законність такого перебування, ухиляється від добровільного виїзду з території України, суд вважає, що позовні вимоги Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Свердловського міського відділу Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Луганській області є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Беручи до уваги те, що відповідач переслідує мету незаконно залишитись на території України, в нього відсутні паспорт та кошти для виїзду з території України, суд приходить до висновку, що громадянка Узбекистану ОСОБА_3 підлягає примусовому видворенню за межі території України, оскільки вона грубо порушила чинне законодавство України щодо прибуття та подальшого перебування іноземців на території України.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 256 КАС України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
З огляду на встановлені у судовому засіданні факти незаконного перетинання відповідачем державного кордону України, вчинення ним адміністративного правопорушення та його небажання добровільно покинути територію України, суд приходить до висновку про необхідність звернути до негайного виконання постанову про примусове видворення іноземця на підставі п. 3 ч. 2 ст. 256 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 11, 17, 94, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Свердловського міського відділу Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Луганській області задовольнити повністю.
Примусово видворити за межі території України громадянку Узбекистану ОСОБА_3 ОСОБА_3), ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.
Постанову суду звернути до негайного виконання.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
СуддяД.О. Яковлев