КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-4142/10/1070                            Головуючий у 1-й інстанції:   Леонтович А.М.  

Суддя-доповідач:  Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" травня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді –Гром Л.М.;

суддів             –                     Бєлової Л.В.,

                                           Кучми А.Ю.,

при секретарі судового засідання: Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій  Церкві Київської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року позов  задоволено.

Не погоджуючись з постановою Київського окружного адміністративного суду від  12 серпня  2010 року Управління Пенсійного фонду України у м. Білій  Церкві Київської області звернулося до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_3 з 11.05.04 р. по 17.09.09 р. працював в управлінні Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві  посаді провідного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку інформаційних систем та мереж, йому присвоєно 11 ранг державного службовця.

Наказом начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві від 24.09.2009 р. №127-О Позивача було звільнено з займаної посади у зв’язку з прогулом без поважних причин, з 17 вересня 2009 року, відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України.

Підставою для прийняття наказу про звільнення Позивача став, як вбачається із наказу (а.с.9), табель обліку робочого часу.

Позивача було звільнено на загальних підставах, передбачених пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, за яким трудовий договір, укладений не невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин). Таким чином, необхідними підставами для звільнення працівника за прогул є його відсутність на роботі більше трьох за умови відсутності поважних причин.

Згідно пояснень ОСОБА_3 17 вересня 2009 року останній почував себе погане, була температура, і він близько 12 години залишив робоче місце та поїхав до Білоцерківської міської лікарні № 2, звернувся до лікаря-терапевта, у якої знаходився на огляді та потім виконував  рекомендації лікаря по проходженню обстеження.

Як вбачається з  повідомлень медичної установи, позивач знаходиться на  обліку за станом здоров’я з 2005 р. та 17 вересня 2009 р. позивач був на прийомі у лікаря інфекціоніста зі скаргами на стан здоров’я, підвищення температури. Від госпіталізації останній за  сімейних обставин відмовився, але 18.09.2009 р. прибув на прийом лікаря.

Наказ про звільнення ОСОБА_3 за прогул було видано 17.09.09р., але підписаний та внесений до журналу 24 вересня 2009 р. у зв’язку з відсутністю відповідальної особи та знаходження начальників відділів у відрядженнях. Вказане підтверджується пояснювальною запискою головного спеціаліста з кадрів, а також регламентом УПФУ у м. Білій Церкві.

Як вбачається з матеріалів та досліджено  судом першої інстанції Профспілковим органом було направлено на адресу ОСОБА_3 запрошення на засідання профкому 18.09.09р. о 15-00 та запит щодо надання пояснень з приводу відсутності 17.09.09р. Позивач не з’явився. Інформації щодо його місця перебування та причин відсутності не було.

21 вересня 2009 року (понеділок) було встановлено особу, яка ставила підписи в журналі реєстрації виходів на роботу, що підтверджується копією пояснювальної записки та усними показаннями останньої. Згідно зазначеної пояснювальної 15, 16, 17 та 18 вересня 2009 року ОСОБА_4 ставила підписи замість ОСОБА_3 Але відомостей щодо місця перебування та причин відсутності позивача на роботі не з’явилось, про що складено відповідний акт. Цього ж дня позивачу повторно направлено запрошення на засідання профкому, яке мало відбутись 21.09.09р. о 14-00 та запит щодо дачі пояснення про причини відсутності 17.09.09р. (особисто працівниками Відповідача шляхом залишення зазначених документів у дверях за адресою АДРЕСА_1 у зв’язку з тим, що двері за зазначеною адресою не відчиняли). ОСОБА_3 не з’явився повторно, причини неявки відомі не були.

22 вересня 2009 року ОСОБА_3  було запрошено на засідання профкому з метою дачі пояснень про причини відсутності 17.09.09р. (особисто працівниками Відповідача шляхом залишення зазначених документів у дверях за адресою АДРЕСА_1 у зв’язку з тим, що двері за зазначеною адресою не відчиняли) позивач не з’явився, причини неявки –відомі не були, про що складено відповідний акт № 4 від 22.09.09р. За таких підстав не було надано дозволу на звільнення та засідання перенесено на 24.09.2009 р.

23 вересня 2009 року ОСОБА_3 на роботу не з’явився, причини неявки відповідачу відомі не були, про що складено відповідний акт № 5 від 23.09.09р.

24 вересня 2009 року о 13-30 членам профкому вдалось встановити телефонний зв'язок з позивачем Було ввімкнено режим гучного зв’язку та при свідках запропоновано з’явитись на засідання профкому та надати пояснення щодо причин відсутності на робочому місці, на що позивач відповів відмовою, тобто вказав на неможливість з’явлення на засідання профкому, а також відмовився надати будь-які пояснення щодо відсутності на робочому місці 17.09.09р., про що складено відповідний акт від 24.09.09р.  

На підставі ч. 3 ст. 43 КЗпПУ засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації працівників УПФУ у м. Білій Церкві відбулось у відсутність позивача. Розгляд питання звільнення ОСОБА_3 було оформлено протоколом № 16 від 24.09.09р. На даному засіданні профспілковий комітет надав згоду керівнику УПФУ у м. Білій Церкві звільнити позивача з займаної посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно відповіді Територіального медичного об’єднання Управління охорони здоров’я Білоцерківської міської ради від 16 липня 2010 року № 901 ОСОБА_3 з 18.09.09р. по 22.09.09р. перебував на амбулаторному лікуванні (а.с. 14), що також підтверджується лікарняним листом (а.с. 15), та в подальшому перебував на лікарняному з 23.09.09р. по 23.10.09 (а.с. 16), з 24.10.09р. по 25.11.09р. (а.с. 17), з 26.11.09 р. по 15.12.09. та з 16.12.09р. було визначено другу групу інвалідності (а.с. 18) .

Частиною першою статті 14 Закону України «Про державну службу»встановлено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов’язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Водночас, за змістом статті 30 Закону України «Про державну службу»підставами припинення державної служби є загальні підстави, передбачені Кодексом законів про працю України та спеціальні, які визначені як в Законі так і в інших правових актах.

Відповідно до часини третьої статті 40 КЗпП, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства,установи,організації.

Згідно зі статтею 148 КЗпП, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органам безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці (частина перша). Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (частина друга).  

Судова колегія вважає, що  суд  першої інстанції правильно встановив про наявність поважності причини відсутності, ОСОБА_3 на робочому місті.

Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо задоволення клопотання про поновлення строків оскарження наказу про звільнення в зв’язку з тим, що строк звернення до адміністративного суду Позивачем пропущений з поважних причин.

Враховуючи поважність  причини відсутності на робочому місті, оскільки позивач в день звільнення 17.09.09р. звернувся до лікарні за медичною допомогою та тривалий час знаходився на лікарняному висновок суду першої інстанції про прийняття наказу про звільнення, без дотримання вимог пункту 4 частину першої, частини третьої статті 40 КЗпП України є правильним та відповідає  наданим доказам по справі.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду про задоволення позовних вимог частково є вірним, а вимоги апелянта –необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись  статтями 195, 197, 200, 205 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області  залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня  2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.. 212 КАС України

Головуючий:                                                                                

Судді:                    

Повний текст ухвали виготовлений 27.05.2011 року.