Категорія №10.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 травня 2011 року Справа № 2а-3026/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Лагутіна А.А.;
при секретарі судового засідання: Кашкаровій Г.Є.;
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 1 від 29.04.2011 року);
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 06/09 від 02.03.2011 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Старобільському та Біловодському районах Луганської області про стягнення витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги в сумі 68705,35 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області (далі-Позивач) звернулось з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Старобільському та Біловодському районах Луганської області (далі-Відповідач) про стягнення витрат на виплату державної адресної допомоги в сумі 68705,35 грн., обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі-Закон № 1105), згідно з якою у разі настання страхового випадку відповідач зобов'язаний здійснити відшкодування пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
З 01.04.2008 року по 31.02.2011 року особам, які отримують пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання здійснювалось підвищення пенсії за рахунок державної адресної допомоги (постанова КМУ від 26.03.2008 року № 265). Виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснювалась за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога. Згідно відповідних списків загальну суму державної адресної допомоги (помісячно) за відповідний період було надано відповідачу для відшкодування. Так, суми, які підлягають відшкодуванню на виплату щомісячної державної адресної допомоги та витрати на її доставку складають: за вересень 2010 року: адресна допомога – 11103,08 грн., витрати на доставку – 104,73 грн.; за жовтень 2010 року: адресна допомога – 11913,00 грн., витрати на доставку – 93,58 грн.; за листопад 2010 року: адресна допомога – 11292,07 грн., витрати на доставку – 121,08 грн.; за грудень 2010 року: адресна допомога – 11501,07 грн., витрати на доставку – 100,22 грн.; за січень 2011 року: адресна допомога – 11143,14 грн., витрати на доставку – 102,97 грн.; за лютий 2011 року: адресна допомога – 11143,14 грн., витрати на доставку – 87,32 грн.
Таким чином, на думку позивача сума невідшкодованих витрат на виплату щомісячної адресної допомоги та витрати на її доставку за період з 01.09.2010 року по 01.03.2011 року складають: 68705,40 грн., у тому числі: адресна допомога – 68095,50 грн., витрати на її доставку – 609,90 грн.
За таких обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача виплачені суми щомісячної адресної допомоги та витрати на її доставку за період з 01.09.2010 року по 01.03.2011 року в загальному розмірі - 68705,40 грн.
В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, обґрунтовуючи це тим, що відшкодування державної адресної допомоги до пенсії, передбаченої Постановою КМУ № 265 від 26.03.2008 року не входить до переліку витрат, які підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України.
За таких обставин, представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив суд відмовити повністю за необґрунтованістю.
В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеним в письмових запереченнях № б/н від 05.05.2011 року та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Постановою Правління Пенсійного фонду України № 8-2 від 30.04.2002 року було затверджено Положення про управління Пенсійного фонду (далі-Постанова № 8-2).
Згідно із Постановою № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Постановою Правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 17 від 21.04.2001 року (далі-Постанова № 17), затверджено положення про управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, згідно з яким відповідач є робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України
Згідно вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсійне забезпечення громадян України здійснюється органами Пенсійного Фонду України.
Вказаним Законом передбачено, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного Фонду.
Взаємини сторін щодо відшкодування вказаних вище виплат регулюються Порядком, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4 (далі-Порядок № 5-4), відповідно до якого встановлено, що цей Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням ними трудових обов’язків.
В основу зазначеного механізму покладено щомісячне проведення органами Пенсійного фонду України з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в районах та містах обласного значення звірок витрат на відповідні виплати до 10 числа, наступного за звітним (пункт 5). Акти цих звірок подаються головним управлінням Пенсійного фонду України та управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі , які узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат та до 20 числа, наступного за звітним, подають її Пенсійному фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків (пункт 6). Зазначена довідка є підставою для перерахування Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідних коштів Пенсійному фонду України до 25 числа місяця, наступного за звітним (пункт 7). Таким чином, у зазначеному Порядку відшкодування витрат передбачено здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків та Пенсійним фондом України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» (далі-Постанова № 265)визначено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, не досягає прожиткового мінімуму, встановленому законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
В строки встановлені Порядком № 5-4 позивач надав відповідачу акти звірок з переліком громадян, яким виплачено пенсії по інвалідності, внаслідок нещасного випадку в розмірі, визначеному Постановою № 265, за період з 01.09.2010 року по 01.03.2011 року включно, на загальну суму 68705,40 грн. (аркуші справи 6-35).
Відповідачем суми зазначені в актах звірки прийняті до заліку не були та кошти в загальній сумі 68705,40 грн. в рахунок витрат на виплату державної адресної допомоги та на їх доставку сплачені позивачу не були.
Фактично відповідачем не було прийнято до оплати суми державної адресної допомоги, сплачені позивачем на виконання Постанови № 265 та витрати на їх доставку, а саме: за вересень 2010 року: адресна допомога – 11103,08 грн., витрати на доставку – 104,73 грн.; за жовтень 2010 року: адресна допомога – 11913,00 грн., витрати на доставку – 93,58 грн.; за листопад 2010 року: адресна допомога – 11292,07 грн., витрати на доставку – 121,08 грн.; за грудень 2010 року: адресна допомога – 11501,07 грн., витрати на доставку – 100,22 грн.; за січень 2011 року: адресна допомога – 11143,14 грн., витрати на доставку – 102,97 грн.; за лютий 2011 року: адресна допомога – 11143,14 грн., витрати на доставку – 87,32 грн. Загальна сума не прийнята відповідачем до оплати становить 68705,35 грн. (аркуші справи 6-35).
З урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин між сторонами відсутні розбіжності щодо розрахунку неприйнятої відповідачем до оплати суми, між сторонами існує спір щодо наявності у відповідача обов’язку відшкодовувати позивачу зазначену суму.
Відповідно до Постанови № 265 встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів; у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Пункт 4 Постанови № 265 передбачає, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією Постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Згідно із ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі-Закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника…. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 30.01.2008 року (далі-Постанова № 30), затверджений бюджет Пенсійного фонду із зазначенням певної суми надходжень від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Зазначена сума не коригувалась у зв’язку із прийняттям Постанови № 265.
Постановою № 30 була визначена певна сума державних дотацій на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.
З набранням 01.04.2001 року чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105 (далі-Закон № 1105), обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Крім того, на підставі ч.2 п.5 ст.24 Закону № 1105, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. Страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутись до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Статтею 21 Закону № 1105 передбачені соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, серед яких відсутні державна адресна допомога та витрати з її виплати та доставки.
Відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Постановою 5-4 було затверджено «Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання».
Згідно з п.4 зазначеного Порядку відшкодуванню піддягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно - правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію, допомога на поховання сім’ї потерпілого або особи, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Таким чином, п.4 Порядку № 5-4 визначений вичерпний перелік сум, які приймаються до заліку для відшкодування видатків Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Однак, Порядок № 5-4 визначає правила підписання актів звірки та розрахунків згідно акту звірки у випадку відсутності спору між сторонами, однак відносини у разі виникнення спору цим Порядком не врегульовані.
З системного аналізу зазначених нормативних актів вбачається, що спірна сума щомісячної державної адресної допомоги передбачена урядом і відноситься до державної пенсійної програми, яка повинна дотуватись за рахунок державного бюджету України.
Таким чином, у суду відсутні правові підстави щодо відшкодування відповідачем управлінню Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області виплаченої щомісячної державної адресної допомоги та сум витрат на її доставку.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а відтак вони задоволенню не підлягають.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 КАС України не передбачено їх стягнення у даному випадку.
Керуючись ст.ст.17, 87, 89, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Старобільському та Біловодському районах Луганської області про стягнення витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги та витрат на її доставку в загальній сумі 68705,35 грн. відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.
Постанову було складено та підписано у повному обсязі 13 травня 2011 року.
Суддя А.А. Лагутін