КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-1987/10                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Кіхтенко Н.І.

Суддя-доповідач:  Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"12" травня 2011 р.                                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд  у складі колегії суддів:

головуючого судді                           Губської О.А.

суддів                                                Грибан І.О., Петрика І.Й.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на постанову Корсунь-Шевченківського районного суду від              14 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язання донарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

        Позивач звернулася до суду з позовом про визнання неправомірною бездіяльність  відповідача; зобов’язання відповідача донарахувати та виплатити позивачу недоплачену як дитині війни щомісячну державну пенсію у сумі 2853,90 грн. за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. та з 01.01.2010 р. по 09.11.2010 р..

        Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2010 року позовні вимоги в частині вимог позивача про зобов’язання здійснення перерахунку та виплати щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як дитині війни за період 01.01.2009 р. по 09.05.2010 р. залишено без розгляду, як поданий після закінчення  встановленого законом шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.   

         Постановою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2010 року решту позовних  вимог задоволено.

         Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

          В судове засідання сторони не з'явилися, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження, відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 197 КАС України.

          Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду –зміні з таких підстав.       

         Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову.

         З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись в повній мірі, виходячи з наступного.

         Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, що підтверджується  паспортом та відповідним посвідченням з відміткою «дитини війни».

         Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

         Як вбачається з листа з заперечень відповідача, що позивачці за 2008 рік, як дитині війни, сплачувалась надбавка в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». З 01.01.2008 р. - 47 грн., з 01.04.2008 р. - 48,10 грн., з 01.07.2008 р. - 48,20 грн., з 01.10.2008 р. - 49,80 грн., щомісячно.

          Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

          Згідно ч. 2 ст. 19, ч. З ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

        Однак, всупереч положенням Конституції України, вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та рішенню Конституційного Суду України, абз. 1 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» визначено, що підвищення пенсії дітям війни проводиться у розмірі 10 % прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність.

        Виходячи із загальних засад пріоритету закону над підзаконними актами, слід визнати, що при призначенні позивачу надбавки до пенсії, як дитині війни слід виходити з положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою визначено розмір надбавки до пенсії, оскільки постанови Кабінету Міністрів України, за своєю юридичною природою, є підзаконними нормативними актами, мають меншу юридичну силу і не можуть змінювати положення визначені Законом.

        Таким чином, особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 % мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та з урахуванням мінімального розміру пенсії для осіб, які втратили працездатність, передбаченої у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

      Крім того, з матеріалів справи вбачається  що ухвалою суду від 14.12.2010 року у зв’язку з пропущенням позивачем строку для звернення до суду позовні вимоги про стягнення допомоги за період 01.01.2009 р. по 09.05.2010 р. залишено без розгляду.

      З урахуванням наведеного, колегія суддів підтримує думку суду першої інстанції, що у даному випадку, має місце порушення прав позивача щодо невиплати відповідачем пенсії у підвищеному розмірі, як дитині війни, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 09.05.2010 року по 09.11.2010 року, які підлягають захисту шляхом зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, з урахуванням мінімального розміру пенсії для осі, які втратили працездатність, передбаченої у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.  Оскільки функції призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, то відповідний обов'язок необхідно покласти саме на відповідача у справі.

         Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в цій частині.

        Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення  з відповідача на користь позивача судових витрат та вважає, що постанова Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2010 року в цій частині підлягає зміні, з огляду на наступне.

       Згідно до ст. 94 КАС України, якщо  судове рішення ухвалене на користь  сторони, яка не є  суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

       Таким чином, судом першої інстанції неправомірно зобов’язано УПФУ в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області сплатити судові витрати, понесені позивачем тому що, вони підлягають компенсуванню за рахунок Державного бюджету України.

       Згідно з ч. 1 ст. 201 КАС України підставою для зміни  постанови або  ухвали  суду  першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи  процесуального права.

       Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення судового збору.

       Керуючись ст. ст. 197, 199, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на постанову Корсунь-Шевченківського районного суду від 14 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язання донарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни –задовольнити частково.

Постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2010 року –змінити, виклавши абзац четвертий резолютивної частини рішення в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 3 (три ) грн. 40 коп. судового збору».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

         Постанова апеляційної інстанції за наслідками її перегляду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

         Головуючий суддя                                                                                   Губська О.А.

         Суддя                                                                                                        Грибан І.О.

         Суддя                                                                                                        Петрик І.Й.