УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
м. Київ, вул. Солом’янська, 2-А
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2011 року суддя судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва Мацелюх П.С., розглянувши апеляцію ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2010 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, –
ВСТАНОВИВ:
21 грудня 2010 року постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення в виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Як вбачається зі змісту постанови суду, 04 грудня 2010 року о 05 год. 25 хв. ОСОБА_2 в м. Києві по вул. Артема, 23, всупереч вимогам пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, керував автомобілем НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп’яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, не зв’язна мова, від проходження огляду на стан сп’яніння відмовився в кабінеті лікаря нарколога, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає постанову суду незаконною і необґрунтованою. На обґрунтування наведеного, не заперечуючи фактичних обставин вчиненого правопорушення, вказує на порушення судом вимог процесуального закону, оскільки про час і місце розгляду справи він повідомлений не був, справу розглянуто за його відсутності, а також у постанові суду не вирішено питання про посвідчення водія, яке було вилучено в нього працівниками ДАІ. Не погоджується з накладеним на нього стягненням у виді позбавлення права керування транспортними засобами, посилаючись на своє щире каяття й ту обставину, що керування ______________________________
Справа №33/2690/283/2011 Головуючий в суді 1-ї інстанції – Пономаренко Н.В
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП Апеляційна інстанція – Мацелюх П.С.
транспортними засобами є єдиним джерелом заробітку для його сім’ї. З наведених підстав просить змінити постанову суду в частині накладеного на нього стягнення, пом’якшивши останнє з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на штраф.
Крім цього, просить поновити йому строк для апеляційного оскарження постанови суду, посилаючись, на те, що всупереч вимогам ст. 285 КУпАП, копія оскаржуваної постанови від 21 грудня 2010 року на адресу ОСОБА_2 направлена не була, а отримав її апелянт лише 14 січня 2011 року в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва.
В судове засідання Апеляційного суду м. Києва апелянт ОСОБА_2 не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Перевіривши матеріали адміністративної справи та дослідивши доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновок суду про порушення ОСОБА_2 пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відповідає фактичним обставинам події, підтверджується представленими в матеріалах справи даними протоколу про адміністративне правопорушення, висновку медичного огляду від 04 грудня 2010 року, яким суд дав належну оцінку, і не заперечується самим ОСОБА_2
Фактичні обставини вчиненого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення встановлені судом правильно. Вважити висновок суду сумнівним чи недостовірним у суду апеляційної інстанції підстав немає.
При накладенні на апелянта адміністративного стягнення суд відповідно до вимог ст. 33 КУпАП врахував характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_2, ступінь його вини. Обставин, які б пом’якшували і обтяжували відповідальність, у справі встановлено не було.
Згідно зі ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, у справі встановлено не було.
Доводи апелянта щодо безпідставної суворості накладеного на нього стягнення не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 30 КУпАП позбавлення права керування транспортними засобами застосовується за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом.
Враховуючи, що вчинене ОСОБА_2 адміністративне правопорушення стосується безпеки дорожнього руху і є грубим, застосовані до нього вид і строк адміністративного стягнення в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП апеляційний суд вважає обґрунтованими і підстав для пом’якшення стягнення не вбачає.
Наведені ОСОБА_2 в апеляції доводи про те, що керування транспортними засобами є для нього джерелом існування, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки відповідно до ст. 30 КУпАП дана обставина не перешкоджає застосуванню щодо особи позбавлення права керування транспортними засобами за наявності для того передбачених законом підстав, зокрема, за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння.
Твердження апелянта щодо невирішення судом у постанові питання про вилучене в нього посвідчення водія також не ґрунтуються на вимогах закону з огляду на наступне. Зі змісту ст. ст. 265, 283 КУпАП, вирішення у постанові суду питання про вилучені речі і документи є обов’язковим у тому разі, коли в особи під час затримання, особистого огляду або огляду речей було вилучено речі, щодо яких після розгляду справи може бути здійснено одну з кількох альтернативних дій: конфіскацію, оплатне вилучення, повернення володільцю або знищення.
Тимчасово вилучене посвідчення водія до даної категорії речей не належить та відповідно до ч. 1 ст. 318 КУпАП у разі винесення постанови про позбавлення права керування транспортними засобами особі, щодо якої застосовано даний захід адміністративного стягнення, не повертається. Вчинення таких дій в порядку виконання постанови про позбавлення права керування транспортними засобами передбачене законом як обов’язкове та єдино можливе, а тому зазначення про це в постанові суду не є необхідним.
Враховуючи викладене, постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2010 року щодо ОСОБА_2 є законною і обґрунтованою, підстав для її зміни чи скасування немає.
Разом з тим, причину пропуску апелянтом встановленого ст. 289 КУпАП 10-денного строку на оскарження постанови суду апеляційний суд вважає поважною, оскільки ОСОБА_2 не був присутній в засіданні суду першої інстанції, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про отримання апелянтом копії судового рішення, а тому вважати неправдивим його твердження про отримання копії постанови суду від 21 грудня 2010 року 14 січня 2010 року в суду апеляційної інстанції підстав немає.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя –
П О С Т А Н О В И В:
Поновити ОСОБА_2 строк на оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2010 року.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2010 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення в виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік залишити без зміни , а апеляцію ОСОБА_2 – без задоволення.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду м. Києва П.С.Мацелюх