УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
м. Київ, вул. Солом’янська, 2-А
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2011 року суддя судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва Мацелюх П.С., розглянувши апеляцію ОСОБА_2 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 17 лютого 2011 року у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_2 , –
ВСТАНОВИВ:
17 лютого 2011 року постановою судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на вісім років з оплатним вилученням транспортного засобу.
Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_2 13 січня 2011 року о 07 год. 25 хв. в м. Києві по Набережному шосе, всупереч вимогам пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, керував автомобілем марки «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп’яніння ( запах з порожнини рота та почервоніння очей). Від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності свідків. Вказані дії ОСОБА_2 вчинив будучи особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, тобто, ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не заперечуючи фактичних обставин вчиненого адміністративного правопорушення, посилається на обставини, що на думку порушника, пом’якшують відповідальність, а саме: визнання вини в судовому засіданні, щире розкаяння та його сімейний стан. Також зазначає, що призначивши оплатне вилучення транспортного засобу,
_________________________________
Справа №33/2690/478/2011 Головуючий в суді 1-ї інстанції – Бондаренко О.В.
Категорія: ч. 3 ст. 130 КУпАП Апеляційна інстанція – Мацелюх П.С.
суд не перевірив, що ОСОБА_2 керував автомобілем за дорученням і не є власником цього автомобіля. З наведених в апеляції підстав просить постанову судді в частині накладення стягнення змінити та накласти на ОСОБА_2 стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 6 (шість) місяців.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з’явився, про дату, час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляція задоволенню підлягає частково, з таких підстав.
Висновок суду про порушення ОСОБА_2 пункту 2.5 Правил дорожнього руху України відповідає фактичним обставинам події, підтверджується представленими в матеріалах справи даними протоколу про адміністративне правопорушення і не заперечується самим ОСОБА_2 Вказані дії ОСОБА_2 вчинив будучи особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.
Щодо обставин скоєння адміністративного правопорушення, що підлягають установленню по даній справі, то суд дав їм належну оцінку.
Вважати висновок суду сумнівним чи недостовірним підстав немає.
Разом з тим, посилання апелянта на безпідставне накладення додаткового стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, який належить на праві власності іншій особі, заслуговують на увагу.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серія АА1 № 393594 від 13 січня 2011 року вбачається, що автомобіль Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2. належить іншій особі – ОСОБА_5 Факт належності автомобіля ОСОБА_5 підтверджується ксерокопією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2. Згідно матеріалів справи, ОСОБА_2 керував ним на підставі доручення НОМЕР_3, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, із строком дії до 03.06.2013 року (а.с.12,13)
Зі змісту ст. 28 КУпАП вбачається, що метою стягнення у виді оплатного вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, є позбавлення порушника права володіння предметом, який ним використовується з порушенням загальнообов’язкових правил користування.
Згідно абз. 4 п.28 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», оплатне вилучення транспортного засобу є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлено відповідальність ч. 6 ст.121, ч.2 та 3 ст.130 КУпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
З огляду на зазначене, постанова суду в частині накладення на ОСОБА_2 додаткового стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, який належить ОСОБА_5, є незаконною, і підлягає зміні шляхом виключення з її мотивувальної і резолютивної частини посилання на дане додаткове стягнення.
Щодо прохання апелянта в частині пом’якшення основного стягнення з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на вісім років на шість місяців, то воно задоволенню не підлягає, так як не грунтується на вимогах закону.
Згідно зі ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно зі ст. 30 КУпАП, позбавлення права керування транспортними засобами застосовується за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом. Керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, відповідно до ст. 35 КУпАП, є обставиною, що обтяжує відповідальність.
Враховуючи, що вчинене ОСОБА_2 адміністративне правопорушення стосується безпеки дорожнього руху і є грубим, застосовані до нього вид і строк адміністративного стягнення, в межах санкції ч.3 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає обґрунтованими і підстав для пом’якшення стягнення не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 266, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя –
П О С Т А Н О В И В:
Апеляцію ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 17 лютого 2011 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП, з накладенням стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 8 (вісім) років з оплатним вилученням транспортного засобу, - змінити, виключивши з її мотивувальної й резолютивної частини вказівку на оплатне вилучення транспортного засобу.
В решті постанову суду залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду м. Києва є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду м. Києва П.С.Мацелюх